Постанова № 37601988, 04.03.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2014 року Справа № 174969/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участі секретаря - Лемцьо І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Укрбіотепло» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2012 року в справі за позовом Приватного підприємства «Укрбіотепло» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (правонаступник Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2012 року Приватне підприємство «Укрбіотепло» (далі - ПП) звернулося до суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - ОДПІ) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.05.2012 №№0004532301, 0004542301. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм законодавства, оскільки право позивача на податковий кредит підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно безтоварності(нереальності, нікчемності) господарських операцій позивача з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Медео Захід»(далі - ТОВ) є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. На підтвердження розміру понесених позивачем валових витрат під час проведення перевірки були надані всі первинні документи, які відповідачем належним чином не були взяті до уваги.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2012 року в справі №2а/0370/2651/12 в задоволенні позову відмовлено.

Постанову оскаржив позивач, який в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити повністю. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки відповідача викладені в Акті перевірки позивача від 11.05.2012 №1140/22-1/36606448 виключно ґрунтуються на Актах перевірки його контрагента, якими встановлено нікчемність господарських операцій останнього у зв'язку з неможливістю фактичного їх здійснення через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій купівлі-продажу. Придбані у контрагента товари були використані в господарській діяльності позивача про що є всі належні підтверджуючі первинні документи, а відсутність документів щодо транспортування такого не можуть свідчити про відсутність господарських операцій.

Представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про задоволення позову. Додатково, долучив до справи судові рішення ухвалені у справах за позовом ТОВ щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень прийнятих за наслідками перевірок, які покладені в основу Акта від 11.05.2012 №1140/22-1/36606448.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу належить задовольнити з таких міркувань.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що право позивача на формування валових витрат та податковий кредит не підтверджене всіма необхідними та достатніми первинними документами, які б стверджували реальність та товарність його господарських операцій із вказаним контрагентом, що не дає можливості встановити фактичного здійснення таких операцій з останнім.

Погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи і зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

ПП зареєстроване виконавчим комітетом Луцької міської ради 16.09.2009, його юридична адреса та фактичне місце знаходження м.Луцьк вул.Залізнична 2, 18.09.2009 взято на податковий облік у відповідача, 18.11.2009 йому видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. Основним видом його діяльності є оптова торгівля залізними виробами, водопровідним та опалювальним устаткуванням (а.с.11-12, 79-80).

На підставі Акта від 11.05.2012 №1140/22-1/36606448 позапланової перевірки ПП з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ за вересень, жовтень 2010 податковим органом було встановлено: порушення позивачем вимог п.1.4 ст.1, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон №168/97-ВР в результаті чого занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) по взаємовідносинах з ТОВ на загальну суму 31131грн, в т.ч. за вересень 2010 року - 18466грн, за жовтень 2010 року - 12665грн; відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів у вересні, жовтні 2011 року, які підпадають під визначення п.3.1 ст.3, п.5.2, п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон №334/94-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІІ-ІV квартали 2010 року в сумі 38914грн, в т.ч. за ІІІ квартал 2010 року - 23083грн та ІV квартал 2010 року - 15831грн (а.с.10-21).

25.05.2012 відповідачем на підставі вказаного Акта прийнято податкові повідомлення-рішення: №0004532301, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 48643грн (основний платіж 38914грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 9729грн); №0004542301, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ в сумі 38913грн (основний платіж 31131грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 7782грн)(а.с.22-23).

Позивач з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями не погодився, оскаржив такі в адміністративному порядку. За наслідками адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, скарги - без задоволення (а.с.24-31).

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст.92 Основного Закону виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону №334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 цієї ж статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За змістом пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 1.7 ст.1 Закону №168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За змістом пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до змісту пп.7.4.5 п.7.4 вказаної вище статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

З наведеного випливає, що право платника на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації реально понесених ними витрат, пов'язаних з отриманням прибутку, у зв'язку з чим обумовлюється необхідністю підтвердження належними документами факту понесення таких витрат.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Так, у разі, якщо дії платника податків свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції, не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Таким чином, право платника на формування податкового кредиту залежить від дотримання ним наступних вимог, а саме - реальне придбання товарів, робіт (послуг) з господарською метою та наявність податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР. При цьому наведені вимоги Закону передбачають не лише наявність усіх обов'язкових реквізитів, але й достовірність відомостей, що містяться у них.

Реальність, товарність господарських операцій між позивачем та ТОВ підтверджена договором поставки товару №1/1 від 01.09.2010 на постачання твердопаливних котлів, специфікаціями до цього договору від 01.09.2010 та 20.10.2010, видатковими та податковими накладними на кожну партію поставлених товарів, сертифікатом відповідності поставлених котлів, виписками по рахунку про оплату за такий (а.с.34-43).

У позивача наявне орендоване нерухоме майно(офісні приміщення), що додатково підтверджує реальну можливість здійснення ним господарських операцій з оптової торгівлі водопровідним та опалювальним устаткуванням (а.с.12).

Вказані первинні документи не були повно, всебічно та належним чином проаналізовані судом першої інстанції та їм не надана відповідна оцінка у взаємозв'язку із зазначеним основним видом діяльності позивача.

Такі об'єктивно розцінюються апеляційним судом як належне документальне підтвердження реального характеру спірних операцій між позивачем та його контрагентом.

Судом першої інстанції також не враховано ту обставину, що придбані позивачем у контрагента товари використані ним у своїй господарській діяльності - були реалізовані своїм контрагентам, що підтверджено належними первинними документами (а.с.44-71).

Вказані вище письмові докази свідчать про використання позивачем в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності товарів (послуг) придбаних у контрагента, та спростовують твердження відповідача про безтоварність господарських операцій із таким контрагентом.

Зазначеним вище договором поставки передбачено здійснення поставки на умовах ЕХW - склад постачальника м.Луцьк (ТОВ знаходиться в м.Луцьку), тобто обов'язок транспортування придбаних товарів був покладений на позивача.

Не заслуговують на увагу, твердження суду першої інстанції, щодо сумнівів у фактичному транспортуванні придбаних товарів у зв'язку з відсутністю в позивача необхідних документів.

Позивач покликався на те, що транспортування товару здійснювалося Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» (далі - ТОВ-1), або такий не транспортувався позивачем, оскільки отримувався його контрагентами безпосередньо на складі ТОВ.

При цьому встановлено, що ні в позивача, ні в його контрагентів чи ТОВ-2 не збереглися (відсутні) документи про це.

Додатково, слід зазначити, що з отриманої відповідні від ТОВ-1, яке ймовірно здійснювало транспортування придбаних товарів, вбачається, що за спірний період архівні документи утилізовані та не підлягають відновленню, оскільки зберігаються протягом 13 місяців (а.с.116).

В листі Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Екоенергопроект» (контрагента позивача, якому реалізовано частину придбаного в ТОВ товару) вказано, що доставка котлів із м.Луцька до м.Киів здійснювалося ТОВ-1 (а.с.99).

Відтак, оскільки ПП та ТОВ знаходяться в м.Луцьку, тобто на невеликій відстані один від одного, частина товару була безпосередньо з м.Луцька транспортована в інші регіони України, немає підстав вважати, що для транспортування придбаного один в одного товару необхідно залучення виняткових заходів та засобів.

При цьому не заслуговують уваги доводи відповідача з якими погодився і суд першої інстанції, щодо фіктивності укладеного договору поставки між позивачем та ТОВ через відсутність документів, що транспортування придбаного товару, оскільки відсутність та/або дефектність документів на транспортне перевезення обумовленого договорами товару не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце

ТОВ на час укладення вказаного договору з позивачем та його виконання було належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником ПДВ і мало право на випуск податкових накладних. Крім того, таке належним чином у вересні, жовтні 2010 року задекларувало податкове зобов'язання з ПДВ у господарських операціях з позивачем, а відповідні розбіжності виникли у зв'язку із відображенням в податковому обліку ТОВ результатів його перевірок оформлених Актами від 14.03.2012 №46/22-6/35594018 та 18.04.2012 №753/23-3/35594018 (а.с.16, абзац 7 ст.7 Акту від 11.05.2012 №1140/22-1/36606448).

Згідно ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Доказів участі ПП разом з вказаним контрагентом у схемі транзитного руху коштів податковим органом не представлено.

Як вбачається із висновків Акта від 11.05.2012 №1140/22-1/36606448 відповідачем надавався аналіз реальності здійснення господарської діяльності позивача у співвідношенні з господарською діяльності ТОВ із його постачальниками, які ґрунтувалися на висновках Актів перевірок останнього від 14.03.2012 №46/22-6/35594018 та 18.04.2012 №753/23-3/35594018, де зроблено висновок, що господарські операції ПП є нереальні(фіктивні).

При цьому відповідні висновки останніх Актів були в основному сформульовані у зв'язку із тим, що ТОВ не представлено до перевірок жодних первинних документів, щодо здійснення господарських операцій за відповідні періоди, в т.ч і по взаємовідносинах із ПП.

Разом з цим, як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідні первинні документи є в наявності в ПП, представлені ним до перевірки та подані в суді.

Крім того, слід зазначити, що постановою Волинського окружного адміністративного суду від 08 червня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2013 року, у справі №2а/0370/1303/12 за позовом ТОВ до ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення від 29.03.2012 №0002452301.

Як вбачається із змісту цих судових рішень, скасоване податкове повідомлення-рішення щодо зменшення суми грошового зобов'язання з ПДВ, було прийнято на підставі Акта від 14.03.2012 №46/22-6/35594018.

Зокрема цей Акт, якраз і використовувався ОДПІ при проведенні перевірки позивача і в основному на його підставі,у відповідній частині, зроблено висновок про безтоварність господарських операцій позивача з цим контрагентом.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів(послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Верховний Суд України у постанові від 31 січня 2011 року в справі №21-47а10 прийшов до висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Практика Європейського Суду з прав людини також підтверджує такий підхід до вирішення податкових спорів. Зокрема, у рішенні від 22 січня 2009 року по справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) цей суд зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного, податковий орган не надав суду належних та допустимих доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних відносинах, про наявність недобросовісної взаємопов'язаності позивача та його контрагента, про несумісність предметів спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про фіктивність (нереальність, безтоварність) правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Виходячи з положень ч.2 ст.71 КАС України апеляційний суд враховує, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно пп.1, 3, 4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Укрбіотепло» задовольнити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2012 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 25 травня 2012 року №№0004532301, 0004542301.

Стягнути з Державного бюджету України в користь Приватного підприємства «Укрбіотепло» 1313,32 гривень судових витрат.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 07 березня 2014 року.