Ухвала суду № 37601987, 04.03.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2014 р. Справа № 876/1574/14

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Кузьмича С.М.

за участю секретаря судового засідання: Дутки І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Львові апеляційну скаргу ТзОВ «Дар» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.01.2014 року у справі за позовом ТзОВ «Дар» до Дрогобицької ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

встановила:

У грудні 2012 року ТзОВ «Дар» звернулося з позовом до Дрогобицької ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Позивач вказував, що за результатами проведеної позапланової документальної невиїзної перевірки діяльності ТзОВ «Дар» з питань дотримання вимог податкового законодавства по господарських операціях поставки із ТзОВ «Анкомтех Сервіс» за період з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року за результатами якої складено акт №72/22-1/32217045 від 02.09.2013 року.

На підставі даного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0002382210 від 24.09.2013 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 137 526,00 грн., з яких 91 684,00 грн. за основним платежем та 45 842,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи прийняте податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду та просив його скасувати.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.01.2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Постанову суду оскаржив позивач. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позов задоволити.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи доводи апеляційної скарги, вважає, що така задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що Дрогобицькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку діяльності ТзОВ «Дар», код за ЄДРПОУ - 32217045 дотримання вимог податкового законодавства по операціях з придбання у ТзОВ «Анкомтех Сервіс» код за ЄДРПОУ - 38337980 за період з 01.10.2012 по 31.12.2012, товарів (робіт, послуг) та подальшого їх використання у господарській діяльності, за результатами якої складено акт №72/22-1/32217045 від 02.09.2013р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: п.198.1, п.198.2 ст. 198 ПК України від 02.12.2010р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2012р. в сумі 91684 грн.; не підтверджено реальність здійснення операцій з контрагентом-постачальником ТзОВ «Анкомтех Сервіс» (код ЄДРПОУ - 38337980).

На підставі акту перевірки, винесено податкове повідомлення-рішення від 24.09.2013 року №0002382210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем; податок на додану вартість на загальну суму 137526 грн. 00 коп., в т.ч. 91684,00 грн. основного платежу, 45842,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Встановлено, що між ТОВ «Дар» та ТОВ «Анкомтех Сервіс» був укладений договір поставки в усній формі (зі слів позивача), на підставі якого, позивач придбавав у згаданого контрагента будівельні матеріали в асортименті, зокрема: цемент м-400, арматуру в асортименті, (заставну) тару. В підтвердження виконання умов усної домовленості, позивач надав податкову накладну №401 від 04.10.2012р. на суму 458420,00 грн., в т.ч. ПДВ 91684,00 грн., видаткову накладну №401 від 04.10.2012р. на суму 458420,00 грн., в т.ч. ПДВ 91684,00 грн., виписки по рахункам ТОВ «Дар» за 04.10.2012р.

Актом перевірки зафіксовано, що Дрогобицькою ОДПІ в ході проведення перевірки 22.08.2013 року вручено головному бухгалтеру ТзОВ «Дар» листа від 22.08.2013 року щодо представлення до перевірки первинних, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують операції по господарських відносинах з ТзОВ «Анкомтех Сервіс» за жовтень 2012 року, а саме: договір поставки, накладні, податкові накладні на придбання ТМЦ від ТзОВ «Амкомтех Сервіс», товаро-транспортні накладні на перевезення ТМЦ (ким, де і коли було отримано ТМЦ, хто приймав (перевіряв) на відповідність кількості, номенклатури, якості, якими документами (паспорти, сертифікати, інше), журнал реєстрації довіреностей, платіжні доручення та виписки банку на здійснення оплати за отримані ТМЦ, оборотно-сальдові відомості по рах. 631,361, товаро-матеріальні звіти, акти на списання ТМЦ або документи на реалізацію ТМЦ. Таких документів посадовими особами ТзОВ «Дар» для перевірки не представлено. (арк.. 13).

Представник позивача пояснив, що первинні документи, що були необхідні для підтвердження господарської діяльності під час проведення перевірки, знаходились у м. Новодністровськ Чернівецької області, оскільки там позивач здійснював господарську діяльність, а тому не мав можливості надати вказані документи до перевірки.

У відповідності до положень абзацу першого п.85.2 ст.85 ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пунктом 44.6 ст. 44 ПК України передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Платник податків під час перевірки контролюючим органом на його законні вимоги документів не подавав.

На підставі наведеного, податковий орган прийшов до висновку про не встановлення факту передачі ТМЦ від ТзОВ «Амкомтех Сервіс» до ТзОВ «Дар». З такими висновками податкового органу погоджується і суд з наступних підстав

Як передбачено абзацом другим п.198.6 ст.198 ПК України, у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Абзацом першим цього ж пункту передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р., обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Крім того, Наказом ДПА України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання» від 29.03.2003 р. №143, передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

У листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008р. №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Представлені позивачем документи (податкові та видаткові накладні) формально відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинних документів, однак не підтверджують ні фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, ні подальшого використання в господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей за такими господарськими операціями.

За таких обставин, наявність у позивача податкових накладних, виписаних зазначеним контрагентом, які за формою відповідають вимогам чинного законодавства, самі по собі не є безумовною підставою для включення таких до складу податкового кредиту та валових витрат за охоплений перевіркою період: жовтень 2012р.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач довів законність дій належними доказами. Оскаржене рішення прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними і необґрунтованими та не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ТзОВ «Дар» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.01.2014 року у справі №813/9334/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: Р. Гулид

С. Кузьмич

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 07.03.2014 р.