Ухвала суду № 37601979, 04.03.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2014 р. Справа № 876/1157/14

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Кузьмича С.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ДПІ у Пустомитівському районі ГУ Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2013 року у справі за позовом ТзОВ «Експрес-Дрофа» до ДПІ у Пустомитівському районі ГУ Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

встановила:

У листопаді 2013 року ТзОВ «Експрес-Дрофа» звернулося з позовом до ДПІ у Пустомитівському районі ГУ Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Позивач вказував, що відповідачем, на підставі акту перевірки №№184/2200/32408626 від 26.09.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000892200 від 31.10.2013 року, яким товариству донараховано податок на прибуток підприємств в розмірі 1 199 962,00 грн., та застосовано штрафну санкцію в розмірі 299 991,00 грн.

Підставою прийняття оскарженого рішення стали висновки податкового органу про те, що підприємством занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 1 199 962,00 грн, у тому числі за 3 квартал 2010 року на суму 1 033 267,00 грн., за 4 квартал 2010 року на суму 84 375,00 грн. за 1 квартал 2012 року на суму 82 320,00 грн., внаслідок заниження валового доходу у зв'язку із безоплатно отриманим товаром (тепловоз-локоматив) на суму 1 579 460,00 грн., не відображення у складі доходу вартості реалізованої квартири на суму 392 000 грн., безпідставного віднесення до валових витрат вартості послуг на загальну суму 754 500 грн. та вартості отриманих товарно-матеріальних цінностей на суму 557 148 грн.

Вважаючи такі висновки податкового органу протиправними, позивач звернувся до суду та просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0000892200 від 31.10.2013 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2013 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Пустомитівському районі ГУ Міндоходів у Львівській області №0000892200 від 31.10.2013 року .

Постанову суду оскаржив відповідач. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що така задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що у період з 30.08.2013 р. по 19.09.2013р. податковим органом проведено планову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-Дрофа», код ЄДРПОУ 32408626 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.12.2012р., про що 26.09.2013 року складено Акт №184/2200/32408626.

Перевіркою встановлені наступні порушення: п.1.23 ст.1, п.3.1. ст.3 пп..4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 пп. 11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. №283/97-ВР (із змінами і доповненнями) п.п.134.1.1. п.134.1 ст.134. п.135.1. п.135.2. ст135. 135.4.1. п.135.4. ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), а саме занижено податок на прибуток на загальну суму 1199962грн., в тому числі за 3 квартал 2010р. в сумі 1033267грн., за 4 квартал 2010р. в сумі 84375грн., за 1 квартал 2012р. в сумі 82320грн.

На підставі даного акта, відповідачем 31.10.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000892200 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 1499953 грн., в тому числі 1199962 грн. основного платежу і 299991 грн. штрафних санкцій (а.с.123).

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення стали висновки відповідача про те, що позивачем занижено валовий дохід у зв'язку із безоплатно отриманим товаром (тепловоз-локомотив) на суму 1579460 грн., не відображено у складі доходу вартості реалізованої квартири на суму 392000 грн., безпідставно віднесено до валових витрат вартість послуг на загальну суму 754500 грн. та вартість отриманих товарно-матеріальних цінностей на суму 557148 грн.

З такими висновками податкового органу судова колегія не прогоджується з наступних підстав.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р., обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Крім того, Наказом ДПА України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання» від 29.03.2003 р. №143, передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

У листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008р. №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Відповідно до п. 4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає відповідно до п. п.п.4.1.1. п.4.1. ст.4 України "Про оподаткування прибутку підприємств" загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Відповідно до п.п. 11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валового доходу вважається: «дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталась раніше: або дата зарахування коштів від покупця(замовника) на банківський рахунок платника.. або дата відвантаження товарів, а для робіт послуг - дата фактичного надання результатів робіт(послуг)...».

Судом встановлено укладення позивачем з ТзОВ "Укрвтормет" договору №0209Т-09 від 02.09.2009 року, за яким позивач придбав тепловоз ТЕМ-2У-локомотив, заводський номер 8460 загальною вартістю 420000 грн.(а.с.84). Прийняття товару оформлено актом прийняття передачі (а.с.85). Оплата підтверджується довідкою банку (а.с.86).

У подальшому позивачем укладено договір № 31-05/Т-10 (а.с.77) відповідно до якого позивач зобов'язався поставити, a TOO «ЖелДорТранс-Актобе» (Казахстан, покупець), оплатити та прийняти маневровий тепловоз ТЕМ-2У-локомотив, заводський номер 8460, 1986 р. випуску. Згідно вантажно-митної декларації від 22.07.2010 р. № 026344, ТзОВ «Експрес-Дрофа» експортувало зазначений тепловоз, вартість якого склала 1579460 грн. (а.с.81-83).

Вищенаведене спростовує висновки акта перевірки про відсутність у позивача документів, пов'язаних із походженням вищевказаного тепловоза та вказує на безпідставність твердження відповідача, що вищевказаний тепловоз отриманий ТзОВ «Експрес-Дрофа» як безоплатний.

Та обставина, що позивачем суму від продажу тепловозу включено до декларації з податку на прибуток підприємств за 3 квартал 2010 року підтверджується поданими позивачем деклараціями за півріччя 2010 року і 3 квартал 2010 року та первинними документами на підставі яких сформовано валові доходи за 3 квартал 2010 року (а.с. 140-171).

Судом також встановлено реалізацію позивачем квартири за адресою: м. Львів, вул. Листопадового Чину, буд. № 26 відповідно до договору купівлі продажу від 18.11.2012 (нотаріально посвідченого) (а.с.91) та податкової накладної №2 від 01.02.2012р. (а.с.93), оплата за яку позивачем отримана на рахунок у банку (а.с.92).

Включення позивачем в доход суми від продажу вказаної квартири підтверджується декларацією за 2-4 квартали 2011 року та первинними документами на підставі яких сформовано валові доходи за 4 квартал 2011 року (а.с. 172-210)

Наведене вище свідчить про помилковість висновків відповідача про те, що ТзОВ «Експрес-Дрофа» занижено валовий дохід у 3-му кварталі 2010 року на суму 1579460 грн., у зв'язку з не відображенням реалізації тмц у складі валового доходу у декларації з податку на прибуток а також занижено валовий дохід у 3-му кварталі 2010 року на суму 1579460 грн. у зв'язку із безоплатно отриманим товаром, походження якого не підтверджено первинними документами та висновків про невідображення позивачем у складі доходу вартості реалізованої квартири на суму 392000 грн.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Отже, валові витрати можуть підтверджуватися: документами, які підтверджують списання коштів в оплату товарів (робіт, послуг), або придбання їх за готівку; документами, які підтверджують оприбуткування товарів або фактичне отримання результатів робіт (послуг).

Судом встановлено придбання позивачем у ТзОВ "Укрвтормет" тепловозу ТЕМ-2У-локомотив, заводський номер 8460 загальною вартістю 420000 грн.(а.с.84). Прийняття товару оформлено актом прийняття передачі (а.с.85). Оплата підтверджується довідкою банку (а.с.86).

У зв'язку з наміром продажу вказаного тепловозу, позивачем 24.05.2010 року укладено договір з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (а.с.109-110) про виконання поточних робіт по ремонту дизеля до вказаного тепловозу загальною вартістю 199500 грн.

Про виконання робіт сторонами 04.11.2010 року складено акт прийому передачі наданих послуг (а.с.111). Оплата позивачем проведена у безготівковому порядку, що підтверджується випискою з банку (а.с.112, 114, 115, 116).

В подальшому позивачем тепловоз після поточного ремонту продано TOO «ЖелДорТранс-Актобе» (Казахстан, покупець) за ціною 1579460 грн. (а.с.75-83).

Наведені вище документи підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 і є підтвердженими первинними документами, що складені відповідно до вимог чинного законодавства і містять необхідні реквізити.

Судом також встановлено укладення позивачем з фізичною особою ОСОБА_1 договору про надання консультаційно-юридичних послуг від 01.06.2010 року (а.с.106) та договорів від 02.09.2010 р. про надання консультаційно-юридичних послуг з фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 (а.с.107-108), про виконання яких сторонами підписано акти виконаних робіт (124-126) і позивачем здійснено оплату їх вартості в безготівковому порядку (а.с.116,117,118).

Діючим законодавством не встановлено конкретного переліку документів для підтвердження витрат на консультаційні чи юридичні послуги.

Отже, для підтвердження включення витрат на консультаційні та юридичні послуги до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

У матеріалах справи відсутні докази того, що отримані позивачам послуги на відповідають змісту статутної діяльності позивача чи їх вартість на відповідає рівню розумних і звичайних цін на такі послуги.

Тому щодо висновків податкового органу про необґрунтованість віднесення позивачем до складу валових витрат підприємства отриманих послуг, зокрема, консультативних та юридичних, суд вважає, що в акті перевірки відповідачем безпідставно розширено низку документів, якими повинен підтверджуватися факт надання таких послуг.

Відповідно до абз. 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 наведеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, за своїм змістом наведені норми Закону України №283/97-ВР передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а вищевказані договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними, як і немає інших відомостей, які б свідчили про завищення позивачем валових витрат.

Відтак викладені відповідачем у акті перевірки висновки про не підтвердження позивачем первинними документами правомірність віднесення до складу валових витрат понесених витрат на оплату консультаційно-юридичних послуг фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 в сумі 287000 грн. та 130000 грн., понесених витрат на оплату консультаційно-юридичних послуг фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в сумі 138000 грн. та витрат по ремонту дизеля фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 в сумі 199500 грн. не ґрунтується на нормах закону та не містять посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що б підтверджували наявність факту порушення податкового законодавства саме позивачем.

Згідно з ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 72 цього Кодексу, а в силу ч.4 цієї ж статті, суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані у справі.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що у матеріалах справи відсутні первинні документи, на підставі яких позивачем відображено у складі витрат отримані тмц від ПП "Універсалбуд" (23923974897) в сумі 557148грн. (без ПДВ), тому висновок відповідача про завищення позивачем значення собівартості придбаних тмц, що відображені у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), на загальну суму - 557148 грн., в т.ч. за 3 кв. 2010 року в сумі - 557148 грн., є обґрунтованим.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень. Оскільки, у прийнятому відповідачем податковому-повідомленні рішенні недійсну частину не можливо виділити, спірне податкове повідомлення-рішення №0000892200 від 31.10.2013р. підлягає скасуванню у повному обсязі.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними і необґрунтованими та не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити

Керуючись ст. ст. 195, 196, 197, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ДПІ у Пустомитівському районі ГУ Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2013 року у справі №813/8398/13-а - без змін.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: Р. Гулид

С. Кузьмич