Рішення № 37599361, 11.03.2014, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/12296/13-ц

пр. № 2/759/287/14

11 березня 2014 року Святошинський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Величко Т.О.

за участю секретарів, Голубенко Т.В., Самайда а.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Державного житлово-комунального підприємства Національної Академії наук України ОСОБА_3 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги та зустрічним позовом ОСОБА_3 до Державного житлово комунального підприємства Національної Академії наук України про визнання дій неправомірними та зобов»язання вчинитидії,

ВСТАНОВИВ :

Позивач за основним позовом13.08.2013 року звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості за проживання у гуртожитку (за користування трьома ліжко-місцями).

В позові посилається на те, що відповідачка та її донька займають кімнату у гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 який перебуває на його балансі, але плату за проживання в повному обсязі не вносить. Просить суд, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог ( а.с.161) позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за житлово-коиунальні послуги за період з січня 2011 року по лютий 2014 року включно у розмірі 15816.68 грн.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

В судовому засіданні відповідачка позов не визнала, посилаючись на його необґрунтованість подала письмові заперечення проти позову (а.с.109-113,129-142). Зазначала, що вона у відповідності до виданого Ордеру на житлове приміщення від 16.11.1999 року займає разом із донькою кімнату у гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 має сплачувати плату за житлово-комунальні послуги згідно Постанови №262 від 01.10.2009 року «Про затвердження Положення про гуртожитки НАН України». Відповідач зазначала, що була заселена у гуртожиток на підставі Ордеру на житлове приміщення від 16.11.1999 року, що згідно розділу 6 вказаного Положення вартість місця проживання у гуртожитку складається з вартості його утримання та вартості обов»язкових побутових послуг, що надаються мешканцям, які проживають у гуртожитку. Конкретний розмір оплати за проживання в гуртожитках встановлюються і розраховуються відповідно до тарифів, порядку розрахунку за комунальні послуги залежно від рівня комфортності житла. Плата за користування житловою площею в приміщеннях, що знаходяться у спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних стосунках проводиться за встановленими ставками відповідно до постанови Бюро Президії НАН України. Витрати на комунальні послуги входять до ставки плати за користування житловою площею і окремо плата за них не стягується. Відповідач не погоджується із порядком застосування позивачем тарифів за житлово-комунальні послуги, виходячи із вартості ліжко-місця, на яке посилається позивач, оскільки відповідач не укладала будь-яких договорів про надання їй та її доньці місця-ліжка у гуртожитку за адресою АДРЕСА_1, позивачем не обґрунтовано з чого складаються запропоновані ним тарифи за ліжко-місце, з урахуванням того, що вона займає окрему кімнату разом із донькою та вважає, що має сплачувати житлово-комунальні послуги за тарифами встановленими КМДА за житлове приміщення.

Не погоджуючись із основним позовом відповідач ОСОБА_3 подала до суду зустрічний позов (а.с.103-105) про визнання дій Державного житлово-комунального підприємства НАН України неправомірними щодо надання рахунків на оплату за житлово-комунальні та інші послуги; зобов»язати Державне житлово-комунальне підприємство НАН України привести рахунки на сплату за житлово-комунальні та інші послуги у відповідність до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; стягнути з Державного житлово-комунального підприємства НАН України судові витрати.

В судовому засіданні відповідач за зустрічним позовом позовні вимоги не визнав, посилаючись на їх необгрунтованність , подав письмові заперечення проти позову ( а.с. 160), зазначав, що ОСОБА_3 не має ніякого відношення до Академії наук України, розмір плати за одне ліжко місце для осіб, які перебувають у трудових відносинах з установами, підприємствами, організаціями НАН України встановлено відповідними Постановами Бюро Президії НАН України та ЦК профспілки працівників НАН України «Про оплату проживання в гуртожитках НАН України» та «Про уточнення підходів до оплати проживання в гуртожитках НАН України», а тому здійснення нарахувань проводиться на законних підставах, виходячи із розрахунку вартості ліжко-місця про що зазначається у відповідній квитанції для оплати. Вартість ліжко-місця є єдиним виміром, що включає в себе і зміст та обсяг господарської операції і одиницю виміру господарської операції, тому не погоджується із твердженнями позивача. Також зазначає, що враховуючи складність математичних розрахунків відповідних нарахувань за проживання в гуртожитках через велику кількість мешканців гуртожитків, що проживають у гуртожитках, які знаходяться на обслуговуванні в ДЖКП НАН України, калькуляцію відповідних нарахувань здійснює КП «Головний інформаційний-обчислювальний центр».На підставі відповідних роздруківок нарахувань здійснюється розрахунки обсягу заборгованості по кожному з мешканців.

В судовому засіданні позивач за зустрічним позовом зустрічний позов підтримала та просила позов задовольнити. В ході розгляду справи позивачу за основним позовом неодноразово пропонувалось чітко визначити обставини нарахування боргу, тобто вказати тарифи, чи інші підстави його нарахування. Також він пояснив, що гуртожиток є власність НАН України, діяльність якої регулюється спеціальним законом - Законом України «Про наукову та науково-технічну діяльність» та також законодавством щодо діяльності та повноважень НАН України. Вважає, що НАН України керуючись спеціальним законодавством обґрунтовано приймала відповідні розпорядження про встановлення плати за користування ліжко-місцями у гуртожитках, які належать до сфери її відання.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідачку,її представника, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що у задоволення основного позову необхідно відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

Суд розглядає справу відповідно до приписів ст.ст. 10, 11, 57-60 ЦПК України, про що було роз»яснено сторонам в судовому засіданні.

Суд вважає, що при розгляді спору між сторонами слід застосовувати спеціальне законодавство, яке регулює житлові відносини, що визначено теорією права, а не законодавство щодо наукової та науково-технічної діяльності та законодавство щодо статусу НАН України, на яке посилається позивач.

Ст. 67 ЖК України передбачає, що плата за комунальні послуги визначається затвердженими в установленому порядку тарифами.

Тарифи на житлово-комунальні послуги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 1997 року №1497 «Про затвердження «Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення» затверджуються розпорядженнями Київської міської державної адміністрації для наймачів житла та отримувачів послуг на території м.Києва.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 130 ЖК України Порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Права мешканців гуртожитків як споживачів житлово-комунальних послуг також регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" та конкрентними нормативно-правовими актами, які регулюють розміри тарифів на окремі послуги та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. N 630, Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 р. N 1357, Правилами надання послуг з вивезення побутових відходів, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 р. N 1070.

Відповідно до п. 38 Примірного положення про гуртожитки плата за користування жилою площею в приміщеннях, що знаходяться в спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних стосунках (за ліжко-місце), провадиться за встановленими ставками. Витрати на комунальні послуги входять до ставки плати за користування жилою площею і окремо плата за них не стягується.

Громадяни, які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні, вносять плату за користування жилою площею і за комунальні послуги по ставках квартирної плати (тарифах), установлених для будинків державного та громадського житлового фонду.

Слід зазначити, що п. 10 ст. 18 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" встановлення плати за проживання у гуртожитку та за участь в утриманні місць загального користування та прибудинкової території віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування незалежно від виду жилої площі у гуртожитку (яка перебуває у відособленому користуванні або ліжко-місце).

Статтею 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що порядок формування цін/тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг визначає Кабінет Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року N 560 затверджений Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, який поширюється на суб'єктів господарювання всіх форм власності, які надають зазначені послуги.

Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

Тарифи для мешканців м. Києва встановлюються розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).

Позивачем за основним позовом у судовому засіданні у якості доказу, який не відкликаний у порядку ч.2 ст. 185 ЦПК України надано Ордер на житлове приміщення від 16.11.1999 року, на підставі якого відповідача ОСОБА_4 та її доньку було поселено та зареєстровано місце проживання постійно за адресою: АДРЕСА_1.

Судом встановлено, що на виконання ухвали суду про витребування доказів від 07.02.2014 року ( а.с.189) згідно наданої відповіді НАН України ( а.с.193) від 25.02.2014 року зазначено, що ОСОБА_3 не є та не була раніше співробітником системи НАН України, Управління справами НАН України не має відношення до видачі ордеру на її ім.»я, та ордер №11 від 16.11.1999 року на жиле приміщення АДРЕСА_1 їй не видавався.

Вказані докази подані з боку позивача за основним позовом є суперечливими. Позивач за основним позовом не визнаючи дійсність видачі ордеру на житлове приміщення від 16.11.1999 року, не надав суду будь-яких інших доказів на якій підставі ОСОБА_4 проживає разом із донькою та були зареєстровані на спірній житловій площі.

Відповідно до ст. 129 ЖК Української РСР зазначено, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Відповідно до ст.117 ЖК Української РСР у разі визнання ордера на жиле приміщення недійсним внаслідок неправомірних дій осіб, які одержали ордер, вони підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення.

Судом встановлено , що у встановленому законом порядку НАН України та позивач за основним позовом до суду про вищання ордеру від 16.11.1999 року виданого ОСОБА_4 не визнавали, Договорів оренди, найму житлової площі, ліжко місця за час її проживання з 1999 року не укладали.

Судом встановлено, що позивач за основним позовом в односторонньому порядку без укладення будь-яких правочинів із ОСОБА_4 встановлював тарифи за користування ліжко-місцем ( а.с.46-56), при цьому починаючи вказував у рахунку на сплату житлово-комунальних послуг дві або три особи, не обґрунтовуючи прим цьому з яких підстав змінювалась кількість осіб, що проживають за спірною адресою та на якій підставі та з врахуванням яких наданих житлово-комунальних послуг та відповідно до яких розрахунків відповідач ОСОБА_4 має сплачувати плату за проживання у гуртожитку, у зв»язку із чим у сторін по справі виник спір щодо розміру плати за гуртожиток, застосованих тарифів, порядку оплати.

А тому суд дійшов висновку, що позивач проживає у гуртожитку за адресою та була заселена правомірно на підставі Ордеру від 16.11.1999 року, який не дійсним не визнавався, який був підставою для заселення ОСОБА_4 до гуртожитку разом із донькою, які займають відокремлену кімнату, а не ліжко місце, оскільки є сім»єю, та плата за кімнату має обраховуватись на підставі Постанови №262 від 01.10.2009 року «Про затвердження Положення про гуртожитки НАН України», виходячи із тарифів встановлених КМДА, а тому позивач за основним позовом не довів доказами, та не повідомив про підстави звільнення від доказування про розмір заборгованості відповідача, а тому основний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нарахрвується щомісячно відповідно до умов договору в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України. У платіжному документі мають бути передбачені графи для зазначення поточних та попередніх показнань засобів обліку споживання комунальних послуг, різниці показань або затверджених норм,ціни тарифу на даний вид комунальних послуг в суми, яка належить до сплати за надану послугу.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" що первинні та зведені бухгалтерські документи повинні мати обов"язкові реквизити: назву документа (форми);дату і місце складення; назву підприємства, від імені якого складнено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій,прізвища і підписи або інші данні, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складенні.

Судом встановлено, що як вбачається із матеріалів справи відповідач за зустрічним позовом не надав суду доказів про існування цивільно-правових відносин із КП «ГІОЦ», та на підставі яких тарифів та розрахунків, кількості зареєстрованих у кімнаті осіб, та що підтверджено відповідними належними доказами вказана юридична особа складає та формує розмір плати проживання у гуртожитку ( а.с.46-56), а тому дійшов висновку що зустрічний позов підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України суд покладає судові витрати по справі на відповідача за зустрічним позовом на користь держави у розмірі 243 грн. 60 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 212-214 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

У задоволенні основного позову- відмовити.

Зустрічний позов -задовольнити.

Визнати дії Державного житлово-комунального підприємства НАН України неправомірними щодо надання рахунків на оплату за житлово-комунальні та інші послуги неправомірними.

Зобов»язати Державне житлово-комунальне підприємство НАН України ( 02156 м. Київ вул. Братиславська,14-б оф.203, код 30573192) привести рахунки на сплату за житлово-комунальні та інші послуги у відповідність до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Стягнути з Державного житлово-комунального підприємства НАН України ( 02156 м. Київ вул. Братиславська,14-б оф.203, код 30573192) судові витрати у розмірі 243 ( двісті сорок три) грн.60 коп. на користь держави.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів з часу його проголошення.

Суддя Т.О. Величко