Ухвала суду № 37577568, 12.03.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/1707/13-ц Головуючий у І інстанції Кабанячий Ю.В.Провадження № 22-ц/780/1801/14 Доповідач у 2 інстанції Волохов Категорія 29 12.03.2014

УХВАЛА

Іменем України

06 березня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Волохова Л.А.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,

при секретарі Бевзюк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданих внаслідок вчинення злочину,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2011 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила стягнути з відповідача на свою користь 25 696 грн. 80 коп. (двадцять п'ять тисяч шістсот дев'яносто шість гривень вісімдесят копійок) майнової шкоди, а також 160 000 (сто шістдесят тисяч) гривень 00 коп. моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що 19.11.2007 року близько 19 години 30 хвилин в темну пору доби на 46 км.+477м. автодороги «Київ - Харків», на території населеного пункту с. Іванків Бориспільського району Київської області, водій ОСОБА_1, керуючи власним технічно справним легковим автомобілем марки «HYUNDAI GRANDEUR», реєстраційний номер НОМЕР_1, в порушення Правил дорожнього руху, виїхав на смугу зустрічного руху, внаслідок чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який стояв на розділовій смузі транспортних потоків зустрічних напрямків.

Внаслідок вказаної ДТП пішохід ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно висновку судово-медичної експертизи № 5/334 від 29.12.07, отримав тяжкі тілесні ушкодження як небезпечні для життя в момент спричинення і знаходяться прямому причинному зв'язку з настанням смерті.

Позивач вказувала, що 28.11.2007 року СВ Бориспільського МРВ ГУ МВС України в Київській області за фактом вказаної ДТП в результаті якої настала смерть пішохода ОСОБА_3 порушено кримінальну справу № 05-5859 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. 07.12.2007 року в рамках вказаної кримінальної справи, згідно вимог ст.49 КПК України її визнано потерпілою.

ОСОБА_2 посилалася на те, що 28.07.2011 року відділом розслідування дорожньо - транспортних пригод слідчого управління ГУ МВС України в Київській області щодо ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, та пред'явлено обвинувачення у вчиненні вказаного злочину по даній кримінальній справі.

В результаті даного злочину, позивачу було завдано матеріального збитку, який виразився у витратах пов'язаних з похованням її батька ОСОБА_3, а саме витрати на поминальні обіди: продукти харчування, оренда приміщень та обслуговування поминок, всього на загальну суму - 25 696 грн. 80 коп. (двадцять п'ять тисяч шістсот дев'яносто шість гривень вісімдесят копійок).

Крім вказаного матеріального збитку, позивач вважає, що їй завдано діями відповідача також моральну шкоду, яка проявилася в тому, що батько трагічно загинув у віці 67 років. Крім того після трагічної загибелі батька відразу захворіла її мама, яка не змогла пережити втрату свого чоловіка і пішла з життя. Біль утрати посилювалась цинічною байдужістю ОСОБА_1 до наслідків вчиненого ним злочину. Більш того, після ДТП він здійснював активні дії, спрямовані на уникнення відповідальності та просила стягнути на свою користь моральну шкоду у розмірі 160 000 ( сто шістдесят тисяч) гривень 00 коп.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди кошти в сумі 25 696 (двадцять п'ять тисяч шістсот дев'яносто шість) грн. 80 коп. та в рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди кошти в сумі 45 000 (сорок п'ять тисяч) грн. 00 коп., а також судовий збір в розмірі 188 (сто вісімдесят вісім) грн. 20 коп.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з нього на користь позивача 7 450 грн. моральної шкоди та 2 550 грн. з АТ «Просто - Страхування», а в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відмовити повністю з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а також з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді доповідача, осіб, які з`явилися на розгляд вказаної справи, вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року „Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено, що 19.11.2007 року близько 19 години 30 хвилин в темну пору доби на 46 км.+477м. автодороги «Київ - Харків», на території населеного пункту с. Іванків Бориспільського району Київської області, водій ОСОБА_1, керуючи власним технічно справним легковим автомобілем марки «HYUNDAI GRANDEUR», реєстраційний номер НОМЕР_1, в порушення ПДР, виїхав на смугу зустрічного руху, внаслідок чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який стояв на розділовій смузі транспортних потоків зустрічних напрямків.

Внаслідок зазначеної ДТП пішохід ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, які мають ознаки тяжких як небезпечних для життя в момент спричинення і знаходяться прямому причинному зв'язку з настанням смерті.

Частиною 4 ст. 61 ЦПК України встановлено, що вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Виходячи з вищевказаного, суд вважає, що обставини встановлені вироком суду та доведені відповідними доказами щодо вини відповідача вчиненні злочину, обов`язкові для суду, що розглядає вказаний цивільно-правовий спір.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, який був обвинувачений за ч.2 ст.286 КК України, постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24.10.2011 року було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ЗУ «Про амністію у 2011 р.», відповідно до п. «в» ст.1, 6 вказаного Закону. Зі змісту вказаної постанови також вбачається, що в результаті ДТП за участю водія ОСОБА_1 та з його вини, пішоходу ОСОБА_3 були заподіяні тілесні ушкодження які мають ознаки тяжких як небезпечних для життя в момент спричинення і знаходяться прямому причинному зв'язку з настанням смерті. Дана постанова суду вступила в законну силу.

Відповідно до положень ч 4 ст. 28 КПК України надано право пред'явити позов у порядку цивільного судочинства особам, які не пред'явили цивільного позову в кримінальній справі по будь - яким причинам.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Власником джерела підвищеної небезпеки легковим автомобілем марки «HYUNDAI GRANDEUR», реєстраційний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_1

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення на користь позивача матеріальної шкоди у вказаному розмірі, суд першої інстанції вірно встановив характер спірних правовідносин та правомірно застосував до них положення ч. ст.1166, ч. 2 ст. 1187 ЦК України та прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 25 696 (двадцять п'ять тисяч шістсот дев'яносто шість) грн. 80 коп., оскільки вказані витрати повністю підтверджено позивачем на підставі положень ст. 60 ЦПК України.

Що стосується часткового задоволення вимоги позивача про стягнення на її користь моральної шкоди, то суд першої інстанції також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині зважаючи на наступне.

Згідно з п. 5 згаданої Постанови Пленума Верховного Суду України відповідно до загальних засад цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні.

При вирішенні даної категорії спорів, суд зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Визначаючи суму заподіяної моральної шкоди, суд першої інстанції правомірно взяв до уваги вище наведене, і виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості суд першої інстанції врахував наявність на утриманні відповідача малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, що і послужило підставою для застосування відносно ОСОБА_1 ЗУ «Про амністію» та визначив розмір заподіяної моральної шкоди в розмірі 45 000 (сорок п'ять тисяч) грн. 00 коп., яка підлягає стягненню із ОСОБА_1

Згідно ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення є безпідставними і спростовуються матеріалами справи.

Інших доводів, які спростували б законність і обґрунтованість постановленого судом рішення апеляційна скарга в собі не містить.

При таких обставинах судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, доказам дана належна правова оцінка, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 293 ,303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий:

Судді: