Ухвала суду № 37573670, 24.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2014 року м. Київ К/800/15827/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013

та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.12.2012

у справі № 2а-1670/1639/12

за позовом Колективного підприємства «Кредо»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про скасування податкової вимоги

ВСТАНОВИВ:

Колективне підприємство «Кредо» звернулось до суду з позовом про скасування податкової вимоги Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 2/34 від 13.02.2012.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.12.2012, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013, позов задоволено; скасовано спірну податкову вимогу, з підстав протиправності її прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки КП «Кредо» з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Калісто» за період з 01.07.2010 по 31.08.2010, складено акт № 89/15-321/05474932 від 15.11.2011, в якому зафіксовано порушення: п. п. 198.1, 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України (пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»), ч. ч. 1, 5 ст. 203, п. п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та занижено суму податку на додану вартість у розмірі 57 165,93 грн., в т.ч.: за липень 2010 року - 10 170,79 грн. та за серпень 2010 року - 46 995,14 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 26.11.2011 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000691600296 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 71 457,41 грн.

13.02.2012 податковим органом було прийнято податкову вимогу № 2/34, в якій зазначено, що станом на 13.02.2012 за позивачем рахується податковий борг в сумі 71 170,97 грн. по узгодженому грошовому зобов'язанню з податку на додану вартість.

Також судами встановлено, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.07.2012, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 позов у адміністративній справі № 2а-1670/2698/12 задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області від 26.11.2011 року № 0000691600296.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість визначена в спірній податковій вимозі як податковий борг не була узгодженою.

Суд касаційної інстанції, погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно з пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 цього Кодексу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з абз. 1, 4 ст. 56.18 ст. 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення; при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За встановлення в судовому порядку по справі № 2а-1670/2698/12 неправомірності нарахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням від 26.11.2011 року № 0000691600296, несплата якої стала підставою для прийняття спірної по даній справі податкової вимоги, правомірним є висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для скасування такої вимоги податкового органу.

Зважаючи на викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби відхилити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013 та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.12.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний