Ухвала суду № 37573666, 24.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" лютого 2014 р. м. Київ К/800/26581/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби

на ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2013

та постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 21.11.2012

у справі № 2а-2361/12/2770

за позовом Дочірнього підприємства «Зовнішекономсервіс» - фірми маркетингу і зовнішньо-економічних зв'язків відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод»

до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Зовнішекономсервіс» - фірма маркетингу і зовнішньо-економічних зв'язків відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби від 24.09.2012 № 0001350153.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 21.11.2012, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2013, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної камеральної перевірки даних, задекларованих Дочірнім підприємством «Зовнішекономсервіс» - фірмою маркетингу і зовнішньо-економічних зв'язків відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод» у податковій звітності з податку на додану вартість за липень 2012 року, складено акт № 1801/10/15-3/24865093 від 30.08.2012, в якому зафіксовано порушення п. 102.5 ст. 102, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: завищено від'ємне значення податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) по декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року на загальну суму 943 215 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 24.09.2012 податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001350153 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2012 року на 943 215 грн.

Зменшуючи розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням податковий орган виходив з того, що позивачем у декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року відображено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) у сумі 2 706 507 грн., у т.ч.: по періодах терміном більше ніж 1 095 днів на загальну суму 943 215 грн.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем суми податку на додану вартість у червні, вересні, листопаді 2006 року, у січні, липні, серпні, вересні, листопаді 2007 року, у грудні, січні, лютому, березні, травні, червні, серпні, жовтні 2008 року, у січні, квітні, липні 2009 року були включені до складу податкового кредиту за фактом першої з подій, а саме: за фактом відвантаження товарів контрагентами на підставі виданих останніми податкових накладних.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з відсутності порушень податкового законодавства з боку позивача та, відповідно, відсутність правових підстав у податкового органу на зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2012 року.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. п. 200.1-200.4 ст. 200 зазначеного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 102.5 ст. 102 ПК України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Тобто, застосування цієї норми (та встановленого в ній строку) можливе лише у тому випадку, коли платник має намір відшкодувати податок на додану вартість із бюджету, прийняв рішення про таке відшкодування та звернувся до податкового органу із заявою в установленому Кодексом порядку.

Проте, відображення позивачем у рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року залишку від'ємного значення після бюджетного відшкодування, яке включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, ще не означає прийняття платником податку рішення про реалізацію свого права на отримання бюджетного відшкодування.

Зважаючи на те, що позивач не заявляв свого наміру на відшкодування податку на додану вартість із бюджету, відповідного рішення не приймав та не звертався до відповідача із необхідною заявою, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем при проведенні перевірки безпідставно застосовані положення п. 102.5 ст. 102 ПК України, які визначають строки давності саме на подання заяви про бюджетне відшкодування цього податку, у зв'язку з чим суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що зменшення позивачу від'ємного значення сум податку на додану вартість через пропущення строків давності є помилковим.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби залишити без задоволення.

Ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2013 та постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 21.11.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний