Ухвала суду № 37566459, 04.03.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2014 р.Справа № 820/10265/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представника позивача ОСОБА_1

представників відповідача Наконечного А.С., Міхєєвої В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2013р. по справі № 820/10265/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_4, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного Управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення - рішення від 28.02.2013 року № 0000091700, яким позивачу донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 68675,77 грн. та застосовано штрафні ( фінансові) санкції в розмірі 17168, 94 грн., № 0000111700, яким до підприємця застосовані штрафні санкції в розмірі 510,00 грн., № 0000101700, яким позивачу донараховано податку на додану вартість в розмірі 133411,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 24312,25 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2013 року адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області ДПС від 28.02.2013 року №0000101700.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Позивач не скористався правом оскарження судового рішення в частині відмови у задоволенні позову.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Враховуючи, що відповідач оскаржує постанову суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог, колегія суддів не вбачає підстав для надання правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, в межах розгляду даної апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 20.01.2007 р. взятий на податковий облік за №2291 і станом на даний час перебуває на обліку в державній податковій інспекції у Зміївському районі Головного Управління Міндоходів у Харківській області.

21.01.2013 р. посадовими особами Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби (надалі - Відповідач) проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 р. по 31.12.2011 р.

За результатами перевірки складено акт № 30/17/НОМЕР_4 від 21.01.2013 р., згідно висновків якого встановлено порішення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- 138.2 ст. 138, п. 177.2, п.177.4 ст.177 Податкового Кодексу України ФО-П ОСОБА_4 завищено валові витрати по придбанню ТМЦ за перевіряємий період на суму 413140 грн., в т.ч. за 2011р. на суму 413140 грн., в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2011р. на суму 68675,77 грн.

- п.181.1 ст. 181, п.183.2 ст. 183, п.187.1 ст.187 Податкового Кодексу України ФО-П ОСОБА_4 за період з 01.04.2011р. по 12.2011р. занижено податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 133411 грн., в результаті чого знижено податок на додану вартість за період з 01.04.2011р. по 31.12.2011р. на загальну суму 133411 грн., за квітень 2011р.- 8580 грн., травень 2011р,- 20346 грн., червень 2011р.-7240 грн., липень 2011р.-5360 грн., серпень 2011р.-20358 грн., вересень 2011р. -11740 грн., жовтень 2011р.-15980 грн., листопад 2011р. - 13207 грн., грудень 2011р.- 20600 грн.,

- п.177.10 ст.177, п. 178.6 ст.178, п.85.2 ст.85 глави 8 розділу II, п. 44.1, 44.6 ст.44 Податкового Кодексу України ФО-П ОСОБА_4 до перевірки не надано: відомості про нарахування та виплати заробітної плати за 4кв.2011р., книгу обліку доходів та витрат за період з 01.04.2011 року по 31.12.2011р., акти на списання пального за перевіряємий період, калькуляції, заявки, підтверджуючі документи понесених витрат за 2-4кв. 2011р.; виписки банку по рахунках.

На підставі висновків акту перевірки, 28.02.2013 р. Державною податковою інспекцією у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби (надалі Відповідач) прийнято податкове повідомлення-рішення №0000091700, яким позивачу донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 68675,77 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 17168, 94 грн., № 0000111700, яким до підприємця застосовані штрафні санкції в розмірі 510,00 грн., № 0000101700, яким позивачу донараховано податку на додану вартість в розмірі 133411,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 24312,25 грн.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом про їх скасування.

Приймаючи рішення в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність прийнятого ДПІ у Зміївському районі Харківської області податкового повідомлення-рішення від 28.02.2013 року № 0000101700.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що підставою для встановлення порушення та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про допущення перевищення позивачем граничного обсягу, передбаченого Податкового кодексу України для цілей реєстрації платником податку на додану вартість та неподання позивачем до податкового органу заяви про реєстрацію платником ПДВ.

Так, під час проведення перевірки встановлено, що обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) ФОП ОСОБА_4 протягом останніх 12 місяців (2-4 квартал 2010 року - 1 квартал 2011 року згідно звітів суб'єкта малого підприємництва фізичної особи-платника єдиного податку та книги обліку доходів та витрат, банківських виписок) складала 452015 грн., у зв'язку з чим ФОП ОСОБА_4 підлягав реєстрації платником податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем по справі, що у період з 01.04.2009 року по 31.12.2011 року позивач перебував на спрощеній системі оподаткування та був платником єдиного податку на підставі відповідного свідоцтва про сплату єдиного податку.

01.04.2011 р. позивач добровільно перейшов на загальну систему оподаткування, на якій він перебував до 31.12.2011 р.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи період, за який були встановлені певні порушення (з 01.04.2010р. по 31.03.2011р.), до спірних правовідносин слід застосовувати норми Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 3 липня 1998 року № 727/98 із змінами та доповненнями (надалі - Указ № 727/98), які діяли у 2010-2011 роках.

Відповідно до п. 6 Указу № 727/98 суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів) як податок на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків.

У пункті четвертому статті 1 цього Указу встановлено, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Положення Указу № 727/98 знайшли відображення в нормах Податкового кодексу України, а саме: відповідно до підпункту 1 пункту 1 підрозділу 8 розділу XX ПКУ платники єдиного податку не є платниками, зокрема, податку на додану вартість з операцій з постачання товарів та послуг, місце надання яких розташоване на митній території України, за винятком податку на додану вартість, що сплачується юридичними особами, які обрали ставку оподаткування 6 відсотків.

Критерії визначення умов застосування спрощеної системи оподаткування передбачено п. 1 Указу № 727/98, згідно з яким спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва як фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Положення наведеного Указу кореспондуються з пп. 1 п. 1 підр. 8 розд. XX Податкового кодексу України, де встановлено, що платники єдиного податку не є платниками, зокрема, податку на додану вартість з операцій з постачання товарів та послуг, місце надання яких розташоване на митній території України, за винятком податку на додану вартість, що сплачується юридичними особами, які обрали ставку оподаткування 6 відсотків.

Податковим органом під час проведення перевірки не було враховано, що фізична особа - підприємець має право оподатковувати свої доходи єдиним податком при обсязі виручки за рік, яка не перевищує 500 тис. грн., і в той же час не бути платником податку на додану вартість, обсяг оподатковуваних операцій визначається починаючи з періоду переходу на загальну систему оподаткування.

Отже, з огляду на вищенаведені норми права, колегія суддів дійшла висновку, що обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) обраховується за рік, тобто окремо за 2010р., окремо за 2011р.

Як вбачається з акту перевірки, в порушення вказаної норми податковий орган врахував обсяг виручки позивача від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) сукупно за 2-4 квартал 2010 року та 1 квартал 2011 року, чим порушив вказану норму права, що призвело до неправильного визначення такого обсягу.

Колегія суддів зауважує, що виходячи зі змісту акту перевірки, якщо рахувати окремо кожен рік, позивачем не було допущено перевищення граничного розміру виручки від реалізації (товарів, робіт, послуг), встановленого для платників єдиного податку названим Указом Президента України.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що в акті перевірки не викладено, які саме документи обліку позивача були досліджені відповідачем та з яких даних книг обліку доходів та витрат за формою № 10, первинних документів, банківських документів були встановлені певні порушення.

Згідно п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п. 5. 2. Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожними відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності та господарську операцію, в результаті якої здійснено порушення.

Частиною 1 статті 69 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Таким чином, навіть ті кількісні показники отриманої позивачем виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), які зазначені в акті перевірки, ДПІ у Зміївському районі, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до п.п.18 пункту 2 Підрозділу ХХ Перехідні положення Податкового Кодексу (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), особи, які перейшли на загальну систему оподаткування із спрощеної системи оподаткування і не були зареєстровані платниками податку на додану вартість, підлягають обов'язковій реєстрації платниками податку на додану вартість з урахуванням вимог пункту 181.1 статті 181 цього Кодексу.

Обсяг оподатковуваних операцій визначається починаючи з періоду переходу на загальну систему оподаткування.

Вказана норма була виключена Законом України від 7 липня 2011 року № 3609-VI, якій набрав чинності 06.08.2011.

Аналогічна норма була викладена в п. 6.1 Порядку реєстрації платників податку- особи, які перейшли на загальну систему оподаткування із спрощеної системи оподаткування і не були зареєстровані платниками ПДВ, підлягають обов'язковій реєстрації платниками ПДВ з урахуванням вимог пункту 181.1 статті 181 розділу V Кодексу. Обсяг оподатковуваних операцій визначається починаючи з періоду переходу на загальну систему оподаткування.

Пунктом 181.1. ст. 181 ПК України визначено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що на час переходу позивача на загальну систему оподаткування (01.04.2011), сам по собі перехід не був підставою для виникнення обов'язку зареєструватись в якості платника податку на додану вартість, а був лише початком періоду, в якій перевищення загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Отже, обсяг операцій, які б повинні були оподаткуватися податком на додану вартість, за умови перевищення позивачем протягом останніх 12 календарних місяців 300 000 гривень сукупно, визначався у б позивача після 01.04.2011 року, починаючи з дати такого перевищення, а не з ІІ кварталу 2010 року, як стверджує відповідач.

Таким чином, отримання суми виручки позивачем в 2-4 кварталах 2010 року та першому кварталі 2011 року, яка була оподаткована шляхом сплати єдиного податку, не може бути підставою для виникнення обов'язку у ФОП ОСОБА_4 зареєструватися платником податку на додану вартість.

Враховуючи, що податковим органом під час проведення обрахунку оподатковуваних обсягів з податку на додану вартість для визначення дати реєстрації платником ПДВ не враховано вимоги пункту 18 підрозділу 2 розділу XX ПКУ, чинного на момент відображення операцій, відповідачем зроблено помилковий висновок про наявність порушень позивачем п.187.1 ст.187 ПК України.

Відсутність факту порушення реєстрації позивача платником ПДВ з 01.04.2011 р. виключає можливість порушення позивачем визначення податкових зобов'язань з ПДВ за період квітень-грудень 2011 року в сумі 133411 грн. за надання послуг по перевезенню вантажів та транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом та відповідне застосування штрафних (фінансових) санкцій за заниження податкових зобов'язань з ПДВ, при відсутності такого заниження.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення від 28.02.2013 року №0000101700, з приводу правомірності якого виник спір, прийнято відповідачем без дотримання вимог, визначених частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги про скасування такого рішення є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2013 року по справі № 820/10265/13-а в частині задоволення позовних вимог ФО-П ОСОБА_4 відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції, щодо наявності підстав для задоволення позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.02.2013 року №0000101700, не спростовують, а тому підстав для його скасування в цій частині не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2013р. по справі № 820/10265/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 11.03.2014 р.