Ухвала суду № 37566474, 25.02.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2014 р.Справа № 820/9828/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представника позивача Плужник О.О., представника відповідача Климчук М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2013р. по справі № 820/9828/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "СПЕЦТЕХНІКА"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "СПЕЦТЕХНІКА", звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000652201 від 15.10.2013 року та № 0000662201 від 15.10.2013 року, прийняті на підставі акту перевірки № 558/20-34-22-01-05/36818237 від 04.10.2013 року.

26 листопада 2013 року постановою Харківського окружного адміністративного суду Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "СПЕЦТЕХНІКА" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області: - № 0000652201 від 15.10.2013 року; - № 0000662201 від 15.10.2013 року.

Відповідач, не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про порушення судом першої інстанції п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ст. 198, п. 176.2 (б) ст. 176, абз. 1 п. 119. 2 ст. 119 Податкового кодексу України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "СПЕЦТЕХНІКА" зареєстрований як юридична особа, код 36818237, місцезнаходження: вул. Академіка Павлова, буд. 120-а, м. Харків, 61054, перебуває на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області та зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Відповідно до Довідки з ЄДРПОУ основними видами діяльності за КВЕД ТОВ "Торговий будинок "СПЕЦТЕХНІКА" є: 45.19 - торгівля іншими автотранспортними засобами, 45.20 - технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, 45.31 - оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, 46.19 - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 46.61 - оптова торгівля сільськогосподарським машинами й устаткуванням, 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля (т. 2 а.с. 20).

Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Торговий будинок "СПЕЦТЕХНІКА" (код ЄДРПОУ 36818237) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 558/20-34-22-01-05/36818237 від 04.10.2013 року (т. 1 а.с. 16-62), яким встановлено порушення позивачем :

1) п. 138.1 ст. 138 та п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями встановлено завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування всього у сумі встановлено їх завищення всього у сумі 598761 грн. у т. ч. за 3 квартал 2011 року у сумі 12511 грн., за 4 квартал 2012 року у сумі 586250 грн.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за перевіряємий період встановлено зниження всього у сумі 125991 грн., у т. ч. за 3 квартал 2011 року у сумі 2878 грн., за 4 квартал 2012 року у сумі 123113 грн.

2) п. 198.3, п. 198.6 та ст. 198 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями встановлено заниження податкового кредиту на загальну суму 124752 грн., у т.ч. за березень 2010 року у сумі 5000 грн., за серпень 2011 року у сумі 2502 грн., за листопад 2012 року у сумі 78333 грн., за грудень 2012 року у сумі 38917 грн.

3) п. 176.2 (б) ст.176 , абз.1 п. 119.2 ст.119 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755 та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. № 1020, а саме: надання податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку за ф. 1 ДФ у 2-4 кв. 2012 р. не у повному обсязі та з недостовірними відомостями.

На підставі акту перевірки ТОВ "Торговий будинок "СПЕЦТЕХНІКА" відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

-№ 0000662201 від 15.10.2013 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 155940,00грн., з яких за основним платежем 124752,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 31188,00 грн. (т. 1 а.с. 15);

-№ 0000652201 від 15.10.2013 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 156769,25 грн., з яких за основним платежем 125991,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 30778,25 грн. (т. 1 а.с. 14).

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вимогою про їх скасування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, відповідач діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з положеннями п. 14.1.27 ПК України, витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.п. 138.8.1 п. 138.3 ст. 138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.1.6, 1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Підпунктом 7.2.4. пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено , що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку, у порядку, передбаченому ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено реєстрацію осіб як платників податку на додану вартість податковим органами.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у якому визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно із п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п. 3.4. Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 року за № 250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Згідно із п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, законодавством встановлено правило першої події. Підприємство має право отримати податковий кредит або у разі сплати коштів, або отримання податкової накладної. Такому правилу кореспондується правило визначення податкового зобов'язання, згідно з яким датою виникнення податкового зобов'язання вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Пунктом 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору оренди ремонтно-складських приміщень від 06.02.2012 року та додаткової угоди до вказаного договору від 04.02.2013 року орендує у ЗАТ "Автоторгова група "СПЕЦТЕХНІКА" нежитлове приміщення з метою розміщення ремонтно-складських приміщень, яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Шевченко,111, загальною площею 81,78 кв. м., з них: 70,02 кв. м. - майстерня та 11,76 кв. м. - склад, копії яких долучені до матеріалів справи.

В ході планової виїзної перевірки ТОВ "Торговий будинок "СПЕЦТЕХНІКА" досліджувались взаємовідносини позивача з ТОВ «Компанія «Агро-союз», ТОВ «Автоком», ЗАТ «Автоторгова група «Спецтехніка», ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго», за вказаний в акті перевірки період.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність тверджень податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту за серпень 2011 року всього у сумі 2502,17 грн. та завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, за 3 квартал 2011 року всього у сумі 12511,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія «Агро-союз» з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі усного договору поставки від 28.07.2011 року ТОВ «Компанія «Агро-союз» (постачальник) здійснив поставку на адресу ТОВ "Торговий будинок "СПЕЦТЕХНІКА" (замовник) товару.

ТОВ «Компанія «Агро-союз» на адресу ТОВ "Торговий будинок "СПЕЦТЕХНІКА" було поставлено:

- масло моторне н/син. АРІ СІ-4, СН-4 (200 л.) та масло трансмісійне АРІ GL-5 (18 кг) на загальну суму 7593,88 грн., в т.ч. ПДВ - 1265,65 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи: видатковою накладною № 03380/06 від 31.08.2011 р. на загальну суму 7593,88 грн., в т.ч. ПДВ - 1265,65 грн. та податковою накладною № 501/026 від 31.08.2011 р. на загальну суму 7593,88 грн., в т.ч. ПДВ - 1265,65 грн., сума податку на додану вартість за якою включена до складу податкового кредиту у серпні 2011 року (т. 1 а.с. 162, 163).

- масло моторне п/син. АРІ СІ-4, СН-4 (170 кг) та масло АРІ GL-5 (20 л.) на загальну суму 7419,10 грн., в т.ч. ПДВ - 1236,52 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи: видатковою накладною № 02611/06 від 01.08.2011 р. на загальну суму 7419,10 грн., в т.ч. ПДВ - 1236,52 грн. та податковою накладною № 5/026 від 01.08.2011 р. на загальну суму 7419,10 грн., в т.ч. ПДВ - 1236,52 грн., сума податку на додану вартість за якою включена до складу податкового кредиту у серпні 2011 року (т. 1 а.с. 164, 165).

Вартість придбаного товару була сплачена позивачем шляхом безготівкових розрахунків, а саме: шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Компанія «Агро-союз» відповідно до платіжних доручень: № 10 від 15.08.2013 року на загальну суму 7419,10 грн. та № 19 від 09.09.2011 року на загальну суму 7593,88 грн., що підтверджується також долученими до матеріалів справи виписками з особового рахунку позивача (т. 1 а.с. 166, 167, 168-169).

Придбаний позивачем у ТОВ «Компанія «Агро-союз» товар був використаний ним у власній господарській діяльності.

А ні в суді першої, а ні в суді апеляційної інстанції, відповідачем не надано доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності позивача.

Колегія суддів погоджується і з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість твердження відповідача про порушення позивачем приписів податкового законодавства по взаємовідносинам позивача з ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго», ТОВ «Автоком», ЗАТ «Автоторгова група «Спецтехніка» з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго» (покупець) та ТОВ "Торговий будинок "СПЕЦТЕХНІКА" (постачальник) був укладений договір №07-0/0020-12 від 13.09.2012 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у 2012 році поставити покупцю товари, а покупець прийняти та оплатити їх вартість (т. 1 а.с. 125-130). Відповідно до п. 1.2., 1.3. вказаного договору найменування предмету закупівлі згідно коду 34.10.5 за ДК 016-97: Автомобілі спеціальні та спеціалізовані. Найменування товарів, номенклатура, кількість, одиниця виміру, марка, модель, технічні вимоги до товарів, їх характеристики, комплектність зазначені в Специфікації, що є додатком № 1 до Договору. Згідно з розділом 3 - ціна договору відповідає ціні акцептованої конкурсної пропозиції та становить 10 410 800,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1 735 133,33 грн. Ціна за одиницю товару вказана в Специфікації.

Відповідно до Специфікації (Додаток № 1) до вказаного договору визначено наступний товар: 1) автокран до 25т. на базі КрАЗ (6х4) КТА-25 на шасі КрАЗ-65053 - 1шт. за ціною з ПДВ 1 290 000,00 грн., 2) автокран КТА-28 вантажопідйомністю не менше 28 т. на шасі автомобіля КаМаЗ (6х4) - 55111-1064-15 1 шт. за ціною з ПДВ 1 495 000,00 грн., 3) автогідропідйомник АГП-27 на базі КаМаЗ-43114 6х6 - 1 шт. за ціною 1 380 000,00 грн., 4) автогідропідйомник ПСС-141.28Э (АПТ-28) на базі КаМаЗ -43114 (6х6) - 2 шт. за ціною 3 710 000,00 грн., 5) автопідйомник ВС-29-01 на базі КаМаЗ 6х6 - 1 шт. за ціною 1 290 000,00 грн., 6) автомобіль бригадний на базі КАМАЗ 43114 - 1шт. за ціною 795 000,00 грн., 7) автомобіль бригадний на базі ГАЗ 33081 (4*4) - 1шт. за ціною 450 800,00 грн., (т. 1 а.с. 131).

На виконання зобов'язань за вказаним договором №07-0/0020-12 від 13.09.2012 року позивачем були укладені наступні угоди.

Між ТОВ «Автоком» (продавець) та ТОВ "Торговий будинок "СПЕЦТЕХНІКА" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу №0510-12 від 05.10.2012 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати покупцю у власність, а покупець прийняти та оплатити Автокран КТА-25 на шасі КрАЗ-65053 у кількості 1 одиниця (т. 1 а.с. 227-230). Відповідно до п. 3.1 вказаного договору сума договору визначається як загальна сума вартості товару і дорівнює 800000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 133333,33 грн.

Статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору №0510-12 від 05.10.2012 року ТОВ «Автоком» передав у власність позивача товар - Автокран КТА-25 на шасі КрАЗ-65053, що підтверджується видатковою накладною № 196 від 05.10.2012 року на загальну суму 800000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 133333,33 грн. та податковою накладною № 7 від 05.10.2012 року на загальну суму 800000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 133333,33 грн. (т. 1 а.с. 63, 64).

Поставка товару на склад покупця здійснювалась силами та за рахунок постачальника, як це передбачено умовами вищезазначеного договору купівлі-продажу №0510-12 від 05.10.2012 року.

Вартість придбаного товару була сплачена позивачем шляхом безготівкових розрахунків, а саме: шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Автоком», про що свідчить долучені до матеріалів справи рахунок на оплату № 92 від 05.10.2012 р., платіжні доручення: № 157 від 05.10.2012 року та № 253 від 11.01.2013 року, банківські виписки з рахунків позивача, картка рахунку 3711 (т. 1 а.с. 65, 66-67).

А ні в суді першої, а ні в суді апеляційної інстанції відповідачем не надано доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності позивача.

ТОВ «ТБ «СПЕЦТЕХНІКА» на момент здійснення вищезазначеної господарської операції було офіційним Дилером ТОВ «Автоком», що підтверджується відповідним Дилерським договором від 04.01.2012 року (т. 1 а.с. 235), відповідно до умов якого, зокрема, передбачено, що право власності на продукцію дистриб'ютора, яка поставлена дилеру, переходить з моменту передачі такої продукції. Також, з пояснень представника позивача вбачається, що оскільки позивач був дилером ТОВ «Автоком», яке є торгівельною організацією, що займається реалізацією - транспортних засобів, з урахуванням вимог чинного законодавства та умов вищезазначених договорів, то вищезазначений автомобіль не ставився на облік в органах ДАІ.

Відповідно до п. 5.5 вказаного договору купівлі-продажу №0510-12 від 05.10.2012 року право власності на товар переходить від продавця покупцеві з моменту підписання акту приймання-передачі товару та/або видаткової накладної на товар.

Між ТОВ "Торговий будинок "СПЕЦТЕХНІКА" (продавець) та ЗАТ "Автоторгова група "СПЕЦТЕХНІКА" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу №КТА-27 від 05.10.2012 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати покупцю у власність, а покупець прийняти та оплатити Автокран КТА-25 на шасі КрАЗ-65053 у кількості 1 одиниця. Відповідно до умов вказаного договору сума договору визначається як загальна сума вартості товару і дорівнює 820000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 136666,67 грн.

На виконання умов договору №КТА-27 від 05.10.2012 року позивач передав у власність ЗАТ "Автоторгова група "СПЕЦТЕХНІКА" товар - Автокран КТА-25 на шасі КрАЗ-65053, що підтверджується видатковою накладною № РН-25/10-1 від 25.10.2012 року на загальну суму 820000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 136666,67 грн. та податковими накладними: № 1 від 05.10.2012 року на загальну суму 102000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 17000,00 грн. та № 3 від 25.10.2010 року на загальну суму 718000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 119666,67 грн. (т. 2 а.с. 47, 48).

Між ЗАТ "Автоторгова група "СПЕЦТЕХНІКА" (продавець) та ТОВ "Торговий будинок "СПЕЦТЕХНІКА" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу №26.10-Кр від 26.10.2012 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати покупцю у власність, а покупець прийняти та оплатити Автокран КТА-25 на шасі КрАЗ-65053 у кількості 1 одиниця. Відповідно до умов вказаного договору ціна товару дорівнює 1 270 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 211666,67 грн. (т. 1 а.с. 73-76).

На виконання умов договору №26.10-Кр від 26.10.2012 року ЗАТ "Автоторгова група "СПЕЦТЕХНІКА" передало у власність позивача товар - Автокран КТА-25 на шасі КрАЗ-65053, що підтверджується видатковою накладною № РН-05/11-1 від 05.11.2012 року на загальну суму 1 270 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 211666,67 грн. та податковою накладною № 2 від 05.11.2012 року на загальну суму 1270 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 211666,67 грн. (т. 1 а.с. 77, 78).

Вартість придбаного товару була сплачена позивачем шляхом безготівкових розрахунків, а саме: шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ЗАТ "Автоторгова група "СПЕЦТЕХНІКА", про що свідчать долучені до матеріалів справи платіжні доручення, картка рахунку позивача 631 та банківські виписки з рахунків позивача (т. 1 а.с. 79-93, 102-103, 104-116).

А ні в суді першої, а ні в суді апеляційної інстанції відповідачем не надано доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, товар, а саме: Автокран КТА-25 на шасі КрАЗ-65053 був придбаний позивачем з метою належного та своєчасного виконання своїх зобов'язань перед ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго» за договором №07-0/0020-12 від 13.09.2012 року. Факт передачі позивачем товару підтверджується видатковою накладною № РН-0000026 від 05.11.2012 року на загальну суму 1 290 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 215000,00 грн., податковими накладними: № 2 від 15.10.2012 року та № 2 від 05.11.2012 року на загальну суму 1 290 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 215000,00 грн. та актом приймання-передачі продукції від 05.11.2012 року до Договору №07-0/0020-12 від 13.09.2012 року (т. 1 а.с. 132, т. 2 а.с. 50, 51).

Крім того, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, між ТОВ "Торговий будинок "СПЕЦТЕХНІКА" (замовник) та ЗАТ "Автоторгова група "СПЕЦТЕХНІКА" (виконавець) був укладений договір про надання послуг № 26-09/Д від 26.09.2012 року, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець виконує роботи з встановлення лебідки, а також виготовлення та монтажу на автомобіль замовника ГАЗ-33081 спеціалізованого кузова-фургону (бригадного), що призначений для перевезення бригади 6 чоловік, обладнання та інвентарю, далі - Товар в комплектації відповідно до Специфікації, яка є невід'ємною частиною вказаного договору (т. 1 а.с. 133-135, 136). Відповідно до п. 2.1 договору загальна вартість договору з урахуванням ПДВ складає 220100,00 грн. Крім того, сторонами вказаного договору було підписано додаткову угоду від 08.10.2012 року до договору про надання послуг № 26-09/Д від 26.09.2012 року, відповідно до умов якої вирішено викласти в наступній редакції, зокрема, п. 3.2: «виконавець здійснює поставку товару в строк до 20.12.2012 року. Можлива дострокова поставка», п.3.3: «товар поставляється силами виконавця на адресу, додатково зазначену замовником у відповідній заявці, яка буде надана виконавцю після отримання замовником від виконавця повідомлення про готовність товару для передачі».

На виконання умов вказаного договору між позивачем та ЗАТ "Автоторгова група "СПЕЦТЕХНІКА" було погоджено наряд-замовлення № 26/09 від 18.12.2012 року, на підтвердження факту надання позивачу вищевказаних послуг з переобладнання автомобіля ГАЗ-33081 до матеріалів справи долучені копії наступних первинних документів: акту прийому-передачі виконаних робіт від 18.12.2012 року, податкової накладної № 13 від 18.12.2012 року на загальну суму 220100,00 грн., в т.ч. ПДВ 36683,33 грн. (т. 1 а.с. 137, 138, 142), а також відповідні заявки ТОВ "Торговий будинок "СПЕЦТЕХНІКА" та повідомлення ЗАТ "Автоторгова група "СПЕЦТЕХНІКА".

Оплата за надані послуги була здійснена позивачем шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ЗАТ "Автоторгова група "СПЕЦТЕХНІКА", про що свідчать долучене до матеріалів справи платіжне доручення № 256 від 11.01.2013 року (т. 1 а.с. 141).

Також, між ТОВ "Торговий будинок "СПЕЦТЕХНІКА" (замовник) та ЗАТ "Автоторгова група "СПЕЦТЕХНІКА" (виконавець) був укладений договір про надання послуг № 27-09/Д від 27.09.2012 року, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець виконує роботи з виготовлення та монтажу на автомобіль замовника КАМАЗ-43114 спеціалізованого кузова-фургону (бригадного), що призначений для перевезення та тимчасового відпочинку бригади 6 чоловік, далі - Товар в комплектації відповідно до Специфікації, яка є невід'ємною частиною вказаного договору (т. 1 а.с. 147-150). Відповідно до п. 2.1 договору загальна вартість договору з урахуванням ПДВ складає 338 000,00 грн. Крім того, сторонами вказаного договору було підписано додаткову угоду від 08.10.2012 року до договору про надання послуг № 26-09/Д від 26.09.2012 року, відповідно до умов якої вирішено викласти в наступній редакції, зокрема, п. 3.2: «виконавець здійснює поставку товару в строк до 20.12.2012 року. Можлива дострокова поставка», п.3.3: «товар поставляється силами виконавця на адресу, додатково зазначену замовником у відповідній заявці, яка буде надана виконавцю після отримання замовником від виконавця повідомлення про готовність товару для передачі».

На виконання умов вказаного договору між позивачем та ЗАТ "Автоторгова група "СПЕЦТЕХНІКА" було погоджено наряд-замовлення № 26/09 від 18.12.2012 року, на підтвердження факту надання позивачу вищевказаних послуг з переобладнання автомобіля КАМАЗ-43114 до матеріалів справи долучені копії наступних первинних документів: акту прийому-передачі виконаних робіт від 18.12.2012 року, податкової накладної № 14 від 18.12.2012 року на загальну суму 338000,00 грн., в т.ч. ПДВ 56333,33 грн. (т. 1 а.с. 151, 152, 155), а також відповідні заявки ТОВ "Торговий будинок "СПЕЦТЕХНІКА" та повідомлення ЗАТ "Автоторгова група "СПЕЦТЕХНІКА".

Оплата за надані послуги була здійснена позивачем шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ЗАТ "Автоторгова група "СПЕЦТЕХНІКА", про що свідчать долучене до матеріалів справи платіжне доручення № 257 від 11.01.2013 року (т. 1 а.с. 154).

На підтвердження наявності на праві власності у ТОВ "Торговий будинок "СПЕЦТЕХНІКА" автомобілів: ГАЗ-33081 та КАМАЗ-43114 та державної реєстрації переобладнання вказаних автомобілів представником позивача надано до суду та долучено судом до матеріалів справи копії свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу, облікових карток державного ТЗ - ГАЗ-33081 та КАМАЗ-43114, договору купівлі-продажу № 0063 від 28.09.2012 р., укладений між позивачем (покупець) та ТОВ «Торговий Дім «КамАЗ» (продавець), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю товар - шасі КАМАЗ 43114, а покупець прийняти та оплатити його вартість, видаткової накладної № РНа-000092 від 12.11.2012 р. та рахунки-фактури № СФ-0000086 від 28.09.2012 р. (т. 1 а.с. 225, 226, 237-239, 240-241, т. 2 а.с. 9-10, 12).

Доказів ненадання ЗАТ "Автоторгова група "СПЕЦТЕХНІКА" позивачу послуг у спірних правовідносинах, використання позивачем наданих послуг не за призначенням, як в ході проведення спірної перевірки, так і в ході розгляду справи відповідачем не зазначено.

Згідно з п.1.2. вищевказаних договорів про надання послуг виконавець для виконання мети договору має право залучати третіх осіб, у тому числі, але не виключно, шляхом укладення окремих договорів на надання послуг (виконання робіт), необхідних для належного виконання зобов'язань, передбачених умовами договорів.

Як було обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, контрагент позивача - ЗАТ "Автоторгова група "СПЕЦТЕХНІКА" дійсно для виконання умов договорів № 26-09/Д від 26.09.2012 року та № 27-09/Д від 27.09.2013 року залучав третіх осіб, а саме: ТОВ ТВП «АСТЕК» та ПАТ «Нафтоавтоматика», що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями відповідних договорів, видаткових та податкових накладних, а також акт прийому виконаних робіт (т. 1 а.с. 143, 144-145, 146, 147, 157-158, 159, 160, т. 2 а.с. 44-45, 53-54).

З матеріалів справи судом встановлено, що послуги з переобладнання автомобілів: ГАЗ-33081 та КАМАЗ-43114 були замовлені позивачем з метою належного та своєчасного виконання своїх зобов'язань перед ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго» за договором №07-0/0020-12 від 13.09.2012 року, що підтверджується, зокрема, відповідними заявками ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго» на постачання товару та повідомленнями позивача про можливість поставити товар, видатковими накладними: № РН-19/12-3 від 19.12.2012 року на загальну суму 450800,00 грн., в т.ч. ПДВ - 75133,33 грн., № РН-19/12-4 від 19.12.2012 року на загальну суму 795000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 132500,00 грн., податковими накладними: № 2 від 15.10.2012 року та № 2 від 05.11.2012 року на загальну суму 1 290 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 215000,00 грн. та актами приймання-передачі товарів від 19.12.2012 року (т. 1 а.с. 146, 160, т. 2 а.с. 51-52).

На підтвердження виконання вищезазначених господарських операцій представником позивача надано до суду докази на підтвердження трудових відносин ТОВ "Торговий будинок "СПЕЦТЕХНІКА" з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, а саме: копії наказів про призначення на посаду, а також, надано довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей працівниками позивача.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання податкового органу про те, що ТОВ "Торговий будинок "СПЕЦТЕХНІКА" та ЗАТ "Автоторгова група "СПЕЦТЕХНІКА" є пов'язаними особами, суд зазначає про наступне.

Відповідно до пункту 14.1.159 статті 14 Податкового кодексу України пов'язані особи - юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають будь-якій з наведених нижче ознак: а) юридичні особи - у разі якщо одна з таких осіб безпосередньо та/або опосередковано (через пов'язаних осіб) володіє корпоративними правами юридичної особи у розмірі 20 і більше відсотків; б) фізична та юридична особа - у разі якщо фізична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов'язаних осіб) володіє корпоративними правами іншої юридичної особи у розмірі 20 і більше відсотків; в) юридичні особи - у разі якщо одна і та сама особа безпосередньо та/або опосередковано володіє корпоративними правами таких юридичних осіб і розмір частки корпоративних прав у кожній юридичній особі становить 20 і більше відсотків; г) юридична особа і особа, що має повноваження на призначення (обрання) одноособового виконавчого органу такої юридичної особи або на призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу її колегіального виконавчого органу або наглядової ради; ґ) юридичні особи, одноособові виконавчі органи яких призначені (обрані) за рішенням однієї і тієї самої особи (власника або уповноваженого ним органу); д) юридичні особи, в яких 50 і більше відсотків складу колегіального виконавчого органу або наглядової ради призначено (обрано) за рішенням однієї і тієї самої особи (власника або уповноваженого ним органу); е) юридичні особи, в яких 50 і більше відсотків складу колегіального виконавчого органу та/або наглядової ради становлять одні й ті самі фізичні особи; є) юридична особа та фізична особа - у разі здійснення фізичною особою повноважень одноособового виконавчого органу такої юридичної особи; ж) юридичні особи, в яких повноваження одноособового виконавчого органу здійснює одна й та сама особа; з) фізичні особи: чоловік (дружина), батьки (у тому числі усиновлювачі), діти (повнолітні, неповнолітні, у тому числі усиновлені), повнорідні та неповнорідні брати і сестри, опікун, піклувальник, дитина, над якою встановлено опіку чи піклування.

Під контролем господарської діяльності платника податку слід розуміти: а) володіння безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку в розмірі не менш як 20 відсотків статутного фонду платника податку; б) вплив безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб на господарську діяльність суб'єкта господарювання в результаті: надання права, яке забезпечує вирішальний вплив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління платника податку; обіймання посад членів наглядової (спостережної) ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів платника податку особами, які вже обіймають одну чи декілька із зазначених посад в іншому суб'єкті господарювання; обіймання посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу платника податку особою, яка вже обіймає одну чи декілька із зазначених посад в інших суб'єктах господарювання; надання права на укладення договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або здійснювати делеговані повноваження і функції органу управління платника податку.

Як зазначено в акті перевірки, то висновок про те, що ТОВ "Торговий будинок "СПЕЦТЕХНІКА" та ЗАТ "Автоторгова група "СПЕЦТЕХНІКА" є пов'язаними особами, відповідачем зроблено на підставі аналізу бази ІС «Податковий блок», в результаті якого податковим органом встановлено, що керівник ТОВ "Торговий будинок "СПЕЦТЕХНІКА" ОСОБА_3 є особою, яка має право підпису на підприємстві ЗАТ "Автоторгова група "СПЕЦТЕХНІКА". Однак належних та обґрунтованих доказів в розумінні ст. 86 КАС України на підтвердження вказаної обставини представником відповідача до суду надано не було.

Крім того, як пояснив представник позивача, ОСОБА_3 дійсно працював на посаді директора ЗАТ "Автоторгова група "СПЕЦТЕХНІКА", однак з наданої позивачем до суду та долученої судом до матеріалів справи копії наказу № 13 про припинення трудового договору (контракту) від 11.06.2012 року (форма № П-4) за підписом генерального директора ЗАТ "Автоторгова група "СПЕЦТЕХНІКА" Стецова О.М. вбачається, що ОСОБА_3 (табельний номер 22) був звільнений з посади директора за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України (т. 1 а.с. 161).

Отже, оскільки спірні правочини були укладені між ТОВ "Торговий будинок "СПЕЦТЕХНІКА" та ЗАТ "Автоторгова група "СПЕЦТЕХНІКА" починаючи з вересня 2012 року, то висновок податкового органу про те, що ОСОБА_3 мав право підпису на обох підприємствах спростовується матеріалами справи. Доказів зворотнього представником відповідача до суду не надано.

Факт реєстрації контрагентів позивача як юридичних осіб, а також той факт, що вищевказані підприємства на момент складання на адресу позивача зазначених вище податкових накладних були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, представником відповідача не заперечується, та матеріалами справи не спростовується.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що первинні документи, які містяться в матеріалах справи, відповідають вищезазначеним нормам закону та підтверджують реальне проведення між сторонами господарських операцій та засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів та послуг за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, оскільки безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто, вибули з його власності.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів, при виконанні вимог ст.11 КАС України, не виявлено.

Колегія суддів відмічає, що як позивач, так і вищевказані контрагенти позивача на час здійснення спірних господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи-суб`єкти підприємницької діяльності, що не заперечується відповідачем по справі, тобто, як позивач, так і його контрагент мали відповідний обсяг цивільної право - та дієздатності для укладення спірного договору.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит по реальним господарським операціям із контрагентами, повністю підтвердженим відповідними первинними документами, сплачені в рамках здійснення власної господарської діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами, що досліджені первинні документи, складені за наслідками здійснення господарських операцій, не відповідають дійсності, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, а також, що договори укладено з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Таких доказів до суду першої та апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Таким чином, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що усі витрати позивача з оплати вартості наданих йому послуг та придбаного товару були об'єктивно необхідні позивачу для забезпечення власної господарської діяльності, що підтверджується відповідними документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2013р. по справі № 820/9828/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 03.03.2014 р.