Ухвала суду № 37557818, 11.03.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 537/6264/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/554/14

Головуючий у 1-й інстанції Хіневич В. І.

Доповідач Карнаух П. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого: судді Карнауха П.М.,

суддів: Кривчун Т.О., Пилипчук Л.І.,

при секретарі: Ткаченко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1

на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 24 грудня 2013 року

та на ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука від 24 грудня 2013 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Приватного підприємства «Технобудсервіс ТМ» про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, -

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, ПП «Технобудсервіс ТМ», в якому просила визнати за нею право власності на 1/2 частину нерухомого майна - нежитлового приміщення ігрових автоматів, яке знаходиться по АДРЕСА_1, що в цілому складається з: приміщення підвалу літ. «Ап» та приміщень на першому поверсі літ. «А» загальною площею 280,8 кв.м., реєстраційний номер об'єкту в реєстрі прав власності на нерухоме майно 576095; витребувати з незаконного володіння ПП «Технобудсервіс ТМ» вказані приміщення; скасувати рішення про державну реєстрацію права власності підприємства на спірне приміщення та зобов'язати Реєстраційну службу Кременчуцького МУЮ внести про це запис до державного реєстру прав.

В обґрунтування позову зазначалося, що рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 18 липня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 24 грудня 2012 року, визнано дійсним договір купівлі-продажу від 03 липня 2012 року, за яким колишній чоловік позивачки ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_2 спірне нежитлове приміщення ігрових автоматів, яке останній перепродав ПП «Технобудсервіс ТМ». Втім в подальшому, вказані акти судової влади було скасовано в касаційному порядку.

У зв'язку з викладеним позивач просила захистити її права співвласника на спірний об'єкт нерухомості.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 24 грудня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 24 грудня 2013 року заходи забезпечення позову, що були вжиті ухвалою суду від 17 грудня 2013 року, а саме: накладено арешт на нежитлове приміщення ігрових автоматів, яке знаходиться на АДРЕСА_1, що в цілому складається з наступних житлових приміщень: приміщення підвалу літ. «Ап» та приміщення на першому поверсі літ. «А» загальною площею 280,8 кв.м., і належне на праві власності ПП «Технобудсервіс ТМ» - скасовано.

В апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції позивач ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального права, просила його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.

На її думку, районний суд залишив без належної правової оцінки скасування рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 18 липня 2012 року, на підставі якого у ОСОБА_2 виникло право власності на нежитлове приміщення ігрових автоматів.

Вказує, що за змістом Постанови Верховного Суду України від 19 червня 2013 року вбачається нікчемність договору купівлі-продажу спірної нерухомості, укладеного між її колишнім чоловіком та відповідачем, а відтак не відповідає закону і наступний договір між ОСОБА_2 та ПП «Технобудсервіс ТМ», за яким відчужувалося належне їй майно.

Також позивачка просила скасувати ухвалу суду першої інстанції про скасування заходів забезпечення позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають відхиленню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, та вірно встановлено судом першої інстанції, 02 липня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено попередній договір, за яким сторони зобов'язалися не пізніше 03 липня 2012 року укласти договір купівлі-продажу (основний договір) у встановленій законом формі та на умовах, визначених цим договором, нежитлового приміщення ігрових автоматів в будинку за АДРЕСА_1. , розташованого в АДРЕСА_1. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за № 1574 /а.с.63/.

Пунктом 1.2.1 попереднього договору визначено елементи основного договору: продавець - ОСОБА_3, покупець - ОСОБА_2; ціна встановлена у розмірі 1 640 000,00 грн.

Згідно заяви від 02 липня 2012 року, посвідченої приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованої в реєстрі за №1573 ОСОБА_1 надала згоду своєму чоловікові - ОСОБА_3 на укладення попереднього договору та договору купівлі-продажу приміщення ігрових автоматів, яке є їхньою спільною сумісною власністю як таке, що придбане в період шлюбу /а.с.59/.

Встановлено, що 02 липня 2012 року на виконання вищевказаного попереднього договору покупець за згодою продавця сплатив 1 000 000,00 грн. на користь ПАТ «Ерсте банк» за добровільний продаж предмету застави - спірного нежитлового приміщення, що підтверджується квитанцією № 14 від 02 липня 2012 року /а.с.66/.

Крім того, у той же день покупець сплатив грошові кошти в сумі 640 000,00 грн. продавцю, що підтверджується розпискою /а.с.67/.

На виконання умов попереднього договору 03 липня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено у простій письмовій формі договір купівлі - продажу нежитлового приміщення ігрових автоматів. Згідно п.5 вказаного договору сторони домовились укласти нотаріально посвідчений договір купівлі - продажу приміщення в строк до 09 липня 2012 року.

Встановлено, що рішенням Автозаводського районного суд м. Кременчука від 18 липня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 24 грудня 2012 року, визнано дійсним договір купівлі-продажу від 03 липня 2012 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Визнано за ОСОБА_2 право власності на нежитлове приміщення ігрових автоматів.

На підставі договору купівлі-продажу від 11 січня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_4, ОСОБА_2 продав, а ПП «Технобудсервіс ТМ» купило спірне нежитлове приміщення. На підставі вказаного договору проведено державну реєстрацію права власності ПП «Технобудсервіс ТМ» на приміщення ігрових автоматів, що підтверджується відповідним витягом /а.с.29/.

Згідно ст.328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

Таким чином, за загальним правилом право власності вважається таким, що набуте на законних підставах.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що вимоги ОСОБА_1 по визнання за нею права власності на 1/2 частину спірного майна, витребування даного спірного майна з незаконного володіння ПП «Технобудсервіс ТМ» та скасування рішення про державну реєстрацію права власності ПП «Технобудсервіс ТМ» є безпідставними та необґрунтованими, оскільки на час розгляду справи питання про оспорення договору, на підставі якого підприємство набуло приміщення ігрових автоматів, не ставилося.

Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, спрямовані на переоцінку доказів, фактично зводяться до незгоди з оцінкою обставин справи, наданою районним судом.

Судові рішення, на які посилається позивач, не можуть бути застосовані як преюдиційні докази, оскільки власник спірного майна у вказаній справі участі не брав, визнання судами фактів щодо нього не існує.

Також, слід звернути увагу на те, що рішення вищих судових інстанцій, на які посилається ОСОБА_1 не є остаточними, спір наразі знаходиться на новому розгляді.

Крім того, колегія суддів критично ставиться до посилань позивачки на норму ст.388 ЦК України.

Стаття 388 ЦК України містить вичерпний перелік підстав, за яких власник майна може витребувати його від добросовісного набувача, головною ознакою яких є відсутність волі власника майна або особи, яка це майно зберігала, на його відчуження. Однак, позивачем була надана беззаперечна згода на відчуження спірного майна.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Крім того, ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 17 грудня 2013 року накладено арешт на нежитлове приміщення ігрових автоматів, яке знаходиться на АДРЕСА_1.

За приписом ч.6 ст.154 ЦПК України, якщо в задоволенні позову було відмовлено, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції постановив ухвалу про скасування заходів забезпечення позову з додержанням вимог закону, а тому відповідну апеляційну скаргу відхиляє та залишає ухвалу без змін.

Керуючись ст.ст.303,304,307,308, п.1 ч.1 ст.312, ст.ст.314,315,317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 24 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука від 24 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

ГОЛОВУЮЧИЙ: /підпис/ П.М. Карнаух

СУДДІ: /підпис/ Л.І.Пилипчук

/підпис/ Т.О. Кривчун

ЗГІДНО:

Суддя апеляційного суду

Полтавської області П.М. Карнаух