Рішення № 37559602, 04.03.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 527/1915/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/636/14

Головуючий у 1-й інстанції Прикіпєлова Л. В.

Доповідач Карнаух П. М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого - судді: Карнауха П.М.,

суддів: Дряниці Ю.В., Кривчун Т.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк"

на заочне рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 04 грудня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області Карнауха П.М., -

в с т а н о в и л а :

Позивач 18.07.2013 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 41 937,42 грн. та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 08.09.2006 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" (правонаступник - ПАТ КБ "ПриватБанк") та ОСОБА_2 було укладено договір № № PLRMRX31718041 про надання споживчого кредиту у розмірі 3083,77 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,0% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди в розмірі 33,92 грн. та єдиноразової винагороди 354,77 грн., на строк з 08.09.2006 року по 08.09.2007 року включно.

Відповідно до умов договору, боржник зобов'язувався щомісячно здійснювати погашення заборгованості за кредитом, яка складається з заборгованості за кредитом, відсотками, комісії та інших витрат. Відповідач належним чином не виконував умови договору, у зв'язку з чим станом на 28.05.2013 року за ним утворилась заборгованість на загальну суму 41937,42 грн.

Заочним рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 04 грудня 2013 відмовлено в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" з підстав недоведеності обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду матеріалам справи, порушення норм процесуального та матеріального права, просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно ч. 3 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

У відповідності до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення місцевого суду не відповідає.

Як установлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 08.09.2006 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" (правонаступник - ПАТ КБ "ПриватБанк") та ОСОБА_2 було укладено договір № PLRMRX31718041 про надання споживчого кредиту у розмірі 3083,77 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,0% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди в розмірі 33,92 грн. та єдиноразової винагороди 354,77 грн., на строк з 08.09.2006 року по 08.09.2007 року включно.

Договір складається із Заяви позичальника, Умов надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (СТАНДАРТ) та Тарифів, на що позичальником дана відповідна згода, яка власноручно підписана (а.с.4 на звороті).

Відповідно до розділів 4 та 5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт) визначено порядок розрахунків та відповідальність сторін.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений загальний строк позовної давності в три роки та відповідно до п. 7 ч. 13 ст. 11 ЗУ "Про захист прав споживачів", враховуючи роз'яснення п. 31 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 30.03.2012 року, позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі, а в справі відсутні докази щодо існування погодженої сторонами іншої позовної давності.

Однак, з таким висновком місцевого суду колегія суддів погодитись не може, з наступних підстав.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а спеціальна по позовній вимозі про стягнення пені - один рік (ст.ст. 257,258 ЦК України).

Статтею 259 ЦК України закріплено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

У заяві на отримання кредиту вказано, що боржник ознайомився та згодний із умовами надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка" (Стандарт), які були надані йому у письмовій формі, своїм підписом підтвердив факт про надану йому повну інформацію про умови кредитування.

Згідно п. 5.5 Умов надання споживчого кредиту, терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюються сторонами тривалістю 5 років. З даним пунктом умов боржник погодився, про що свідчить його підпис на заяві та вказаний пункт недійсним не визнано.

Згідно наданого Банком розрахунку заборгованості (а.с.3) вбачається, що кошти на погашення кредиту згідно умов договору відповідач взагалі не сплачував.

До суду з позовом позивач звернувся 18.07.2013 року.

Застосовуючи наслідки спливу позовної давності, місцевий суд не врахував правову позицію, висловлену Верховним Судом України в постанові у справі № 6-101цс12 від 21.11.2012 року, відповідно до якої позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою нею до винесення рішення судом першої інстанції.

Як зазначив Верховний Суд України у справі № 6-126цс13 від 20.11.2013 року, норми ЗУ "Про захист прав споживачів", якими кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, у системному зв'язку з самою ч. 11 ст. 11 зазначеного Закону стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту.

ЦК України не передбачено заборони пред'явлення окремих вимог у зв'язку з пропущенням позовної давності.

Нормами статті 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідач ОСОБА_2 до місцевого суду не з'явився, будь-яких заяв, клопотань чи заперечень щодо пред'явленого позову суду не направляв, судовий розгляд було проведено в заочному порядку.

Доводи позивача, які мають значення для правильного вирішення справи, місцевий суд належним чином не перевірив та не врахував діючі норми матеріального права, внаслідок чого прийшов до помилкового висновку про відмову узадоволенні позову.

Колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги пред'явлені в межах строку позовної давності.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до норм статей 629, 610, 612, 625 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання; порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором та не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору у встановлений договором строк, як закріплено нормами статей 526, 530 ЦК України.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідно до принципу диспозитивності розгляду цивільної справи, суд має вирішувати справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів.

Жодних доказів на підтвердження стягнення заборгованості за кредитним договором іншими судовими рішеннями, які набрали законної сили, матеріали справи не містять та сторони не посилаються на наявність таких обставин.

Згідно заяви позичальника боржник зобов'язувався щомісячно здійснювати погашення заборгованості за кредитом, яка складається з заборгованості за кредитом, відсотками, комісії та інших витрат. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, за який приймається період з 8 по 13 число кожного місяця позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 326,02 грн.

За наданим позивачем розрахунком вбачається, що заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 28.05.2013 року становить 41937,42 грн., у тому числі:

- заборгованість за основною сумою кредиту - у розмірі 3083,77 грн.;

- заборгованість за процентами за користування кредитом - у розмірі 15924,85 грн.;

- заборгованість по комісії за користування кредитом - 407,04 грн.;

- пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань - 20048,55 грн.;

- штраф за порушення строків платежів (фіксована частина) - 500 грн. та процентна складова - 1973,21 грн.

Згідно п. 5.3. Умов надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт), при порушенні Позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Як встановлено колегією суддів, розрахунок процентної складової штрафу здійснювався, виходячи із сукупних величин заборгованості за кредитом, заборгованості по процентам за користування кредитом, заборгованості по комісії за користування кредитом та пені, що в свою чергу суперечить ч. 2 ст. 550 ЦК України, яка визначає, що проценти на неустойку не нараховуються.

Таким чином, нарахування відсотків на пеню є безпідставним та суперечить нормам чинного законодавства.

Враховуючи викладене, стягненню підлягає процентна складова штрафу 5% в розмірі 970,78 грн.

За таких обставин, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про часткове задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України в разі часткового задоволення позову судові витрати підлягають стягненню пропорційно до розміру задоволених вимог (97,6 %).

Таким чином, на користь позивача слід стягнути 613,95 грн. виходячи з розміру сплаченого судового збору за подачу позову до суду та за подачу апеляційної скарги ((419,37+209,68):100х97,6=613,95).

Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, п.3,4 ч, 1 ст. 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк", - задовольнити частково.

Заочне рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 04 грудня 2013 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" ( 49094, м. Дніпропетровськ,вул. Набережна перемога, 50, рахунок № 29092829003111, код ЄДРПОУ 14360570, МФО305299) заборгованість за договором № PLRMRX31718041 від 08.09.2006 року -3083,77грн. - заборгованість за кредитом; -15924,85 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; -407,04 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; -20048,55 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, -500 грн. - штраф (фіксована частина); -970,78 грн.- штраф (процентна складова), а всього 40 934,99 грн. (сорок тисяч дев'ятсот тридцять чотири гривні 99 копійки).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна перемога, 50, рахунок№ 64993919400001, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) в рахунок відшкодування понесених судових витрат 613,95 грн. ( шістсот тринадцять гривень 95 копійок).

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції

Головуючий: Карнаух П.М.

Судді: Дряниця Ю.В.

Кривчун Т.О.

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного

суду Полтавської області Карнаух П.М.