Ухвала суду № 37551208, 05.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19319/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Власенкова О.О. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

05 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівБабенка К.А., Ключковича В.Ю.,При секретарі судового засідання:Валяєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Державної виконавчої служби України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 пред'явив позов до Державної виконавчої служби України, в якому з урахуванням заяви від 17 грудня 2013 року просить визнати протиправними дії державного виконавця Борейка М.В. щодо арешту всього нерухомого майна, арешту транспортного засобу марки ПА, 2000 р.в., днз НОМЕР_3, колір синій, розшуку майна боржника, звернення з поданням до суду про обмеження права ОСОБА_5 щодо виїзду за межі України, прийняття до виконання виконавчого провадження № 3556202 без письмового доручення начальника відділу; визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Борейка М.В. у формі неповернення виконавчого листа стягувачу, неповідомлення ОСОБА_5 про звернення до суду з поданням про обмеження ОСОБА_5 у праві виїзду за межі України, а також неповідомлення про прийняття державним виконавцем виконавчого провадження № 35562002 до виконання.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 2013 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність дій та рішень відповідачем суду доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Роєнка Р.В. від 05 грудня 2012 року ВП № 35562002 відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови відділу примусового виконання рішень ДВС України від 01 листопада 2012 року № 29778819 про стягнення з ОСОБА_5 на користь держави виконавчого збору в розмірі 2 489 539,33 грн. Боржника зобов'язано виконати рішення та в семиденний строк з моменту винесення (отримання) постанови про відкриття виконавчого провадження повідомити державного виконавця про його виконання.

19 грудня 2012 року позивач отримав зазначену постанову державного виконавця, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником.

Відповідно до частини 6 цієї ж статті Закону боржник зобов'язаний надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

У семиденний строк з моменту отримання постанови позивач - боржник у виконавчому провадженні № 35562002 виконавчий збір не сплатив.

Відповідно до частини 1 статі 27 Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

За відсутності доказів сплати боржником виконавчого збору 21 жовтня 2013 року державний виконавець Борейко М.В. звернувся із запитами: № 11-0-35-367/5.-598/7 до Державної авіаційної служби України, Державного агентства України із земельних ресурсів, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті щодо надання інформації про наявність майна, зареєстрованого за боржником; № 11-035-367/5.-598/7 до Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем МВС України, Департаменту розвитку ІТ електронних, УДАІ ГУ МВС в м.Києві щодо надання інформації про наявність майна, зареєстрованого за позивачем.

У відповідь на вказані запити до відділу примусового виконання рішень ДВС України надійшла інформація про відсутність об'єктів нерухомого майна, зареєстрованого за ОСОБА_5, та про наявність зареєстрованого за ним транспортного засобу марки ПА, модель, рік випуску 2000, колір синій, № кузова НОМЕР_1, № шасі НОМЕР_2.

Інформація від боржника щодо виконання виконавчого документа та надання інформації про наявне у нього майно до державного виконавця не надійшла.

19 листопада 2013 року державний виконавець Борейко М.В. направив на адресу позивача вимогу від 01 листопада 2012 року № 35562002/5.-598/7 щодо виконання постанови про стягнення з нього виконавчого збору та надання інформації про виконання ним рішення і про належне йому майно.

19 листопада 2013 року державним виконавцем Борейко М.В. винесено: постанову про накладення арешту на все нерухоме майно, що належить боржнику у межах суми стягнення 2 489 539,33 грн. та заборону здійснення відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику в межах суми боргу; постанову про накладення арешту на транспортний засіб марки ПА, 2000 р.в., днз НОМЕР_3, колір синій, що належить боржнику у межах суми стягнення 2 489 539,33 грн., та про заборону здійснювати відчуження будь-якого майна, що належить боржнику; постанову про розшук майна - транспортний засіб марки ПА, 2000 р.в., днз НОМЕР_3, колір синій та заборону здійснювати відчуження будь-якого майна, що належить боржнику.

Зазначені постанови позивач отримав поштою 28 листопада 2013 року.

З огляду на вищевикладене, за відсутності інформації про нерухоме майно боржника, невиконання ним самостійно в установлений строк виконавчого документа, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вказані постанови винесені державним виконавцем Борейко М.В. обґрунтовано, в межах повноважень та на підставі закону.

Так, частиною 1 статті 40 Закону встановлено , що у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами внутрішніх справ.

За містом статті 57 Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення та може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відповідно до пункту 18 частини 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

З огляду на вищевикладене та ураховуючи невиконання боржником виконавчого документа, державний виконавець Борейко М.В. правомірно звернувся до Дарницького районного суду міста Києва із поданням від 21 жовтня 2013 року № 35562002/5-598/7 про тимчасове обмеження ОСОБА_5 у праві виїзду за межі України, а тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання таких дій протиправними.

Крім того, ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 18 листопада 2013 року у справі № 753/18488/13-ц державному виконавцю Борейку М.В. відмовлено у задоволенні його подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_5 з огляду на відсутність доказів про ухилення боржника від виконання виконавчого документу, намірів боржника покинути територію України та наявності у нього закордонного паспорту. При цьому зі змісту вказаної ухвали вбачається, що представник боржника брав участь у судовому розгляді вказаного подання.

Що стосується неповідомлення державним виконавцем Борейко М.В. боржника про направлення до суду вищевказаного подання, то такі доводи спростовуються листом від 21 листопада 2013 року № 35562002/5.-598/7, направленим на адресу боржника 26 листопада 2013 року.

Відповідно до підпункту 11.1.5 Інструкції з організації примусового виконання рішень (далі - Інструкція), затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, про направлення до суду подання щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду державний виконавець повідомляє боржника.

За відсутності в Інструкції з організації примусового виконання рішень конкретно визначених строків, протягом яких державний виконавець повинен повідомити боржника про направлення до суду подання щодо його обмеження у праві виїзду за межі України, суд не вбачає порушень з його боку вимог підпункту 11.1.5 цієї Інструкції.

Таким чином, доводи позивача про відсутність у державного виконавця Борейка М.В. підстав для вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження № 35562002 з огляду на відсутність в матеріалах виконавчого провадження доказів про передачу йому цього виконавчого провадження в порядку, установленому пунктами 6.1 та 6.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень не заслуговують на увагу.

Згідно з пунктом 6.2 Інструкції передача виконавчого провадження в межах одного органу ДВС або виконавчої групи здійснюється за письмовим дорученням начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівника робочої групи.

Виконавче провадження передається від одного державного виконавця до іншого в межах одного органу ДВС, зокрема, у зв'язку зі звільненням державного виконавця чи відстороненням від виконання повноважень за посадою відповідно до Закону України «Про державну службу».

За містом пункту 6.3 Інструкції передача виконавчих проваджень на виконання може здійснюватися від одного державного виконавця до іншого в межах органу ДВС та виконавчої групи - за рішенням відповідних керівників цих органів та керівника виконавчої групи у разі покладення на нього прав та повноважень, встановлених Законом, у виконавчому провадженні для начальників відділів територіальних органів ДВС.

Наказом ДВС України від 01 березня 2013 року № 177/к підтверджується звільнення з 04 березня 2013 року Роєнка Р.В. з посади головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України.

Наказом Державної виконавчої служби України від 19 березня 2013 року № 216/к Борейка М.В. призначено на посаду державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України з 19 березня 2013 року. На титульній сторінці матеріалів виконавчого провадження № 35562002 зазначено внутрішній номер цього виконавчого провадження - 598/7-2013.

Відповідно до акту приймання-передавання від 22 березня 2013 року, затвердженого начальником відділу примусового виконання рішень ДВС України Черноволовим В.А., державному виконавцю Борейку М.В. передано виконавче провадження за внутрішнім номером 598, що підтверджує обґрунтовану передачу в установленому порядку названому державному виконавцю цього виконавчого провадження.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про визнання протиправними дій державного виконавця Борейка М.В. щодо прийняття ним до виконання виконавчого провадження № 35562002.

Водночас не ґрунтуються на Законі доводи позивача про відсутність підстав у державного виконавця Борейка М.В. вчиняти виконавчі дії після сплину шестимісячного строку, встановленого статтею 30 Закону, перебіг якого закінчився 04 червня 2013 року.

Статтею 30 Закону визначено, що державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Вказаний строк, не є пресічним для вчинення виконавчих дій та встановлений Законом з метою їх вчинення в розумні строки. Саме по собі закінчення цього строку не зумовлює настання у державного виконавця безумовного обов'язку закінчити виконавче провадження або повернути виконавчий документ стягувачу або органу, який його видав. Таким чином, після сплину згаданого шестимісячного строку у державного виконавця Борейка М.В. не було підстав для закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу чи органу, який його видав, що свідчить про відсутність в такому випадку його протиправної бездіяльності.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 2013 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Петрик І.Й.

Судді: Бабенко К.А.

Ключкович В.Ю.

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Бабенко К.А

Ключкович В.Ю.