Вирок № 37543913, 11.03.2014, Зміївський районний суд Харківської області

Справа №621/101/14-к

Пр. №1-кп/621/54/2014

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2014 року року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - Бібіка О.В.

за участю: секретаря - Онацької В.В.

сторін кримінального провадження з боку обвинувачення: прокурора - Гетьман О.М., з боку захисту:обвинуваченої - ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в м. Змієві кримінальне провадження № 12013220300001136 від 03 серпня 2013 року за обвинувальним актом відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Харків, зареєстрованої і мешкаючої за адресою: АДРЕСА_1, громадянки України, з середньою освітою, не працюючої, не судимої,

яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

встановив:

03.08.2013 року о 02 годині 00 хвилин ОСОБА_1, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ-2109», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухалася по вул. Миру в с. Тимченки Зміївського району Харківської області, проїжджа частина якої представляла собою мокрий асфальтобетон, шириною 6.0 м, горизонтальна ділянка в с. Тимченки Зміївського району Харківської області зі сторони вул. Лісної в напрямку с.Островерхівка Зміївського району Харківської області.

В цей час попереду, в зустрічному їй напрямку, рухався мопед «Vірег wind navigator» під керуванням ОСОБА_2. На мопеді в якості пасажира знаходився ОСОБА_3.

Під час руху ОСОБА_1, рухаючись по дорозі, стала здійснювати поворот ліворуч і не надавши перевагу в русі мопеду «Vірег wind navigator» під керуванням ОСОБА_2, стала виїжджати в напрямку лівого узбіччя, в наслідок чого скоїла зіткнення із вказаним мопедом.

В результаті вказаної дорожньо - транспортної пригоди водію мопеду«Vірег wind navigator» ОСОБА_2 були спричинені: забиті рани в області голови, в проекції лівого колінного суглоба, в області середньої третини лівої гомілки, множинні садна в області правої і лівої гомілки, закритий перелом задньо-верхнього відділу вертлюжної западини лівого тазостегнового суглоба, які, згідно висновку судово-медичної експертизи № 390-3м/13 від 26.11.2013 р., кваліфікуються: забиті рани на різних ділянках тіла - легкі тілесні ушкодження; закритий перелом задньо-верхнього відділу вертлюжної западини лівого тазостегнового суглоба - як середнього ступеню тяжкості тілесне ушкодження, за тривалістю розладу здоров'я.

У цій дорожній обстановці водій ОСОБА_1 порушила п.п. 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху України, де вказано:

п.10.1. «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.»,

п.12.1. «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.».

Порушення вищезазначених пунктів Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_1, згідно висновку автотехнічної експертизи № 882/13 від 22.11.2013 р., з технічної точки зору, знаходилося в прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної події і її наслідками.

Потерпілий ОСОБА_2, будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, в судове засідання не з»явивися. Надав заяву про розгляд даного кримінального провадження за його відсутності. Цивільний позов просив задовольнити у повному обсязі.

Представник цивільного відповідача НАСК «Оранта», будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, в судове засідання не з»явивися. Проти позову заперечував, надавши письмові заперечення.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому їй злочині при вищевикладених обставинах визнала повністю, не заперечувала фактичні обставини на яких ґрунтується обвинувачення. Цивльний позов прокурора про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого визнала в повному обсязі. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 не визнала.

Крім того, будучи дослідженими в судовому засіданні наступні письмові докази, а саме:

- висновок судової авто технічної експертизи № 882/13 від 22.11.2013 року, згідно якому з технічної точку зору, порушення пункту 10.1 Правил дорожнього руху ОСОБА_1 знаходилося в прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо - транспортної події і її наслідками.

- висновок судово-медичної експертизи № 390-Зм/13 від 26.11.2013 року. Згідно висновків якого у ОСОБА_2 в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 03.08.2013 року було встановлено закритий перелом задньо-верхнього відділу вертлюжної западини лівого тазобедреного суглоба. Вказане тілесне ушкодження відповідно до п.2.3.3 « Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року, кваліфіковано як середньої тяжкості.

Не викликали сумніву у сторін кримінального провадження, тому оцінені судом як належні письмові докази, що містять інформацію про предмет доказування у даному кримінальному провадженні.

Доказів на спростування обвинувачення стороною захисту не надано.

Досліджені безпосередньо в ході судового розгляду та оцінені в їх сукупності докази, дають суду підстави для визнання доведеною вини ОСОБА_1 в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, вірно кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.1 ст. 286 КК України.

Судом досліджені докази, що характеризують обвинуваченої і встановлено, що вона має постійне місце роботи, перебуває у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, раніше не судима, має постійне місце проживання, де характеризується позитивно, на наркологічному та психоневрологічному обліках не перебуває.

Обставинами, які, відповідно до ст. 66 КК України, пом'якшують покарання судом визнається щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину, наявність на утриманні малолітньої дитини та статус матері-одиночки. Обвинувачена у судовому засіданні надала критичну оцінку своїй протиправній поведінці, виявила бажання виправити ситуацію.

Обставин, які, відповідно до статті 67 КК України, обтяжують покарання, судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_1 суд у відповідності до вимог ст.65 КК України, бере до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, наслідки які наступили, особу обвинуваченої.

.Виходячи із вимог п.8 Постанови Пленуму верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання ".

Призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, або не призначення обов'язкового додаткового покарання (ст. 69 КК) ( 2341-14 ) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

Приймаючи рішення про призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, суд виходить із наявності трьох обставин, що пом"якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_1, а саме, щире каяття у вчиненому, активне сприяння у розкритті злочину, наявність на утриманні малолітньої дитини, враховує вік обвинуваченої.

Вказані обставини, та застосування ст. 69 КК України, на думку суду, виключають призначення додаткового покарання, передбаченого санкцією ч.1 ст. 286 КК України .

При призначенні покарання суд виходить із положень статті 65 КК України, а саме з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових злочинів, враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України, віднесено до категорії необережних злочинів невеликої тяжкості, відсутність обтяжуючих покарання обставини, особу обвинуваченої, її відношення до скоєного злочину і вважає, виправлення ОСОБА_1 та попередження скоєння нею нових злочинів можливо при призначенні покарання у виді штрафу без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Відповідно до п. 29 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров»я особи» вирішуючи цивільний позов у кримінальній справі про відшкодування матеріальної чи моральної шкоди, заподіяної внаслідок смерті, каліцтва або іншого ушкодження зоров»я потерпілого (витрат на лікування, посилене харчування, протезування, сторонній догляд, поховання тощо), суди повинні керуватися відповідним цивільним законодавством.

При вирішення питання цивільного позову прокурора, суд виходить із тих підстав, що цивільний відповідач ОСОБА_1 повністю його визнала та у відповідності до ст.. 174 ЦПК України, задовольняє у повному обсязі.

Цивільний позивач ОСОБА_2, як на докази, що обґрунтовують його вимоги посилається на виписку з історії хвороби, медичну карту стаціонарного хворого № 6483, листки лікарських призначень та товарні чеки, що підтверджують придбання медикаментів (а.с. 17-31), всього на суму 2797 грн. 95 коп. Крім того, просить стягнути зі страховика та страхувальника моральну шкоду у розмірі 5000 та 10000 гривень, відповідно.

Як вбачається із полісу № АС/2706732 від 25.07.2013 року обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності належного ОСОБА_1 автомобіля ВАЗ 210930-20 номерний знак НОМЕР_1, застрахована цивільно-правова відповідальність володільця вказаного транспортного засобу за шкоду, заподіяну майну третіх осіб під час експлуатації належного йому транспортного засобу до 25.07.2014 року

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України відповідальність за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки настає у особи, винної у заподіянні збитків.

Згідно ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності» (далі Закон) (чинного на момент скоєння ДТП) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Згідно з п. 2 ст. 33.1 Закону учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані: вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 991 ЦК України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку.

У системному зв'язку з п. 5 ч. 1 ст. 989 ЦК України, яким на страхувальника покладено обов'язок повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором, правове значення має повідомлення страховика про настання страхового випадку у строк, який дає страховику можливість дослідити обставини справи та дійти висновку про визнання його страховим випадком чи відмову в цьому.

Із відповіді Зміївського відділення Харківської обласної дирекції НАСК « Оранта» № 43 від 05.03.2014 року вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до страховика із завою від 05.08.2013 року про настання страхового випадку, що відповідає вимогам спеціального закону про обов»язкове страхування.

У разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору є підставою для відмови лише в тому разі, якщо порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись окремо у кожному випадку.

Зокрема, несвоєчасне повідомлення страховика про настання страхового випадку саме по собі не може бути підставою для відмови від виплати страхового відшкодування, а лише у тому випадку, коли воно позбавляє страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком, тобто якщо буде доведено, що відсутність у страховика відомостей про це могло вплинути на його обов'язок виплатити страхове відшкодування.

Як вбачається з роз'яснень, викладених у п. 16 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 1 березня 2013 року (далі - Постанова), відповідно до статті 21 Закону № 1961-IV на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів. У зв'язку із цим при пред'явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.

Отже, відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованим наземним транспортним засобом в межах ліміту, несе страховик - НАСК « Оранта».

Однак, цивільним позивачем ОСОБА_2 у даному кримінальному провадженні не надано доказів про його звернення у 30 денний, починаючи з 05.08.2013 року, строк до страховика із заявою та доданими до неї документами про страхове відшкодування, у відповідності до вимог ст.. 35 ЗУ « Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Не надано також доказів про дійсний розмір шкоди, що підтверджений належним доказом у відповідності до вимог ЗУ « Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»

Крім зазначеного, цивільним позивачем не надано належних письмових доказів, як то висновок експерта, щодо перенесених моральних страждань, та визначення у зв»язку з цим розміру морального відшкодування у розмірі 10000 гривень, які слід стягнути із ОСОБА_1

Відповідно до ч.1 ст. 22 КПК України Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами , передбаченими цим кодексом. Назване узгоджується із положеннями ст.. 128 КПК України.

Таким чином, цивільним позивачем ОСОБА_2 не доведено перед судом той факт, що належними відповідачами за його цивільним позовом у даному кримінальному провадженні є НАСК «Оранта», та ОСОБА_1, не доведено також, належними доказами розмір матеріального та морального відшкодування за правилами, встановленими спеціальним законом, а саме статтею 9 Закону № 1961-ІV встановлено, що страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування в межах обов'язкового ліміту відповідальності страховика.

Отже, визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" та Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395.

За вказаних обставин, ОСОБА_2 слід відмовити у задоволенні цивільного позову у даному кримінальному провадженні у повному обсязі.

Судові витрати слід стягнути із обвинуваченої.

Долю речових доказів вирішити у відповідності до ст.. 100 КПК України

Керуючись ст.ст.368,370,373,374,376 КПК України, суд,-

засудив :

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України і призначити їй покарання, із застосуванням ст.. 69 КК України у виді штрафу в сумі 1500 ( тисячі п»ятисот) гривень без позбавлення права керувати транспортними засобами

Цивільний позов прокурора задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Комунального закладу охорони здоров»я «Зміївської центральної районної лікарні» 2373 (дві тисячі триста сімдесят три) гривень 25 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди на стаціонарне лікування потерпілої, які перерахувати на р/ 35419008001893 в УДК в Харківській області МФО 851011 код ОКПО 02003178.

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_2 до НАСК «Оранта» та ОСОБА_1 - відмовити в повному обсязі.

Речові докази: автомобіль ВАЗ-2109, реєстраційний номер НОМЕР_1, переданий на зберігання ОСОБА_1, дозволити використовувати їй за призначенням; мопед «Viper», переданий на зберігання ОСОБА_2, дозволити використовувати йому за призначенням.

Судові витрати у розмірі 586 (п'ятсот вісімдесят шість) грн. 80 коп. за проведення автотехнічної експертизи стягнути з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ ГУ МВС України в Харківській області, які перерахувати на р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова.

Судові витрати у розмірі 1225 (одна тисяча двісті двадцять п'ять) грн. 00 коп. за проведення автотоварознавчої експертизи стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз ім.. Засл. Проф.. М.С.Бокаріуса, код ЄДРПОУ 2883133.

До набрання вироком законної сили обрати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, поклавши на обвинувачену обов'язки: прибути за викликом до суду, а також до установи, що здійснює виконання призначеного судом покарання; не відлучатись із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця свого проживання.

Вирок може бути оскаржений в судову палату з кримінальних справ апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з дня отримання копії вироку.

Суддя О.В. Бібік