Ухвала суду № 37531998, 27.02.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К РА Ї Н И

27 лютого 2014 р. Справа № 814/2532/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Стас Л.В.

суддів - Турецької І.О., Косцової І.П.

розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Преміум» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ПРЕМІУМ" (надалі - Товариство або позивач) звернулося з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ або відповідач) від 23.05.2013 № 0001072202, яким збільшено суму грошового зобов'язання Товариства з податку на прибуток на 2 471 347 грн. і застосовано штраф в сумі 530 611 грн.; і № 0001082202, яким збільшено суму грошового зобов'язання Товариства з ПДВ на 2 437 273 грн. і застосовано штраф в сумі 1 006 101 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року - позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001072202, яким збільшено суму грошового зобов'язання Товариства з податку на прибуток на 2 471 347 грн. і застосовано штраф в сумі 530 611 грн. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001082202, збільшено суму грошового зобов'язання Товариства з ПДВ на 2 437 273 грн. і застосовано штраф в сумі 1 006 101 грн.

В апеляційній скарзі, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову суду від 19.09.2013 року -скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 10.04.2013 по 30.04.2013 ДПІ здійснила позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, валових доходів та валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, по взаємовідносинам з ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" за період з 01.01.2010 по 01.04.2013, результати якої оформила актом від 15.05.2013 № 1055/22-200/32996973 (надалі - Акт, т. с. 1, ар. 8-78).

Як вказано в Акті, Товариство порушило підпункт 138.1.1 пункту 138.1, пункт 138.2 статті 138, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункт 185.1 статті 185, пункт 198.1, пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, наслідком чого стало заниження у ІІ кварталі 2011 року - ІV кварталі 2012 року податку на прибуток в сумі 2 471 347 грн. і у червні, липні, вересні, жовтні, грудні 2011 року, лютому, серпні, вересні, жовтні 2012 року, січні 2013 року податку на додану вартість в сумі 2 437 273 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 23.05.2013 № 0001072202 ДПІ, з посиланням на підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 і абзац 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, збільшила суму грошового зобов'язання Товариства з податку на прибуток на 2 471 347 грн. і застосувала штраф в сумі 530 611 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 23.05.2013 № 0001082202, ДПІ з посиланням на підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 і абзац 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, збільшила суму грошового зобов'язання Товариства з ПДВ на 2 437 273 грн. і застосувала штраф в сумі 1 006 101 грн.

Виходячи зі змісту Акта, доказами порушення Товариством вказаних вище вимог Податкового кодексу України є:

обставини, що викладені в акті, складеному ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС (від 22.03.2013 № 788/22-20/37269136) "Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" (код за ЄДРПОУ 37269136) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "ИНФИНИТИ" (код за ЄДРПОУ 37585953) за період з 21.03.2011 по 30.09.2012 року", надалі - акт перевірки ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" (стор. 14-33 Акта, т. с. 1, ар. 21-40);

відсутність товарно-транспортних накладних та документів щодо підтвердження якості придбаних Товариством товарів (стор. 45 Акта, т. с. 1, ар. 52).

Відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом. Таке визначення, зменшення (збільшення), відповідно до статті 58 Податкового кодексу України, здійснюється шляхом надіслання (вручення) контролюючим органом платнику податків податкового повідомлення-рішення. Саме податкове повідомлення-рішення (у випадку встановлення порушень) є результатом податкового контролю (підпункт 72.1.5 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України.

Акт не містить інформації щодо прийняття на підставі акта перевірки ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" відповідних повідомлень-рішень.

Враховуючи це, суд доречно зазначив, що відповідач неправомірно використав акт перевірки ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" в якості доказу порушення норм Податкового кодексу України позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки акта перевірки ТОВ "САНОІЛ ТОРГ", в свою чергу, ґрунтуються на інформації, що міститься у складеному ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС (від 17.01.2013 № 164/22-200/37585953) "Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ИНФИНИТИ" (код за ЄДРПОУ 37585953) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 21.03.2011 по 30.09.2012, валютного та іншого законодавства за період з 21.03.2011 по 30.09.2012" (стор. 16 Акта, т. с. 1, ар. 23).

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2013 у справі № 814/647/13-а за позовом ТОВ « Инфинити» до ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС про визнання протиправною бездіяльності, дії, зобов'язання вчинити певні дії, ДПІ була зобов'язана вилучити з автоматизованих систем "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" та "Аудит" внесену на підставі акта від 17.01.2013 № 164/22-200/37585953 інформацію про непідтвердження доходів, витрат, зобов'язань та кредиту у вказаних вище сумах.

Як вбачається з матеріалів справи, придбані позивачем у ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" товари (олія соняшникова, макуха з насіння соняшника, меляса бурякова, соя) були реалізовані Товариством. Так, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮГЕКОТОП" і позивач уклали договори комісії (№ 0306М від 03.06.2011, № 2607Ж від 26.07.2011, № 0609М від 06.09.2011, № 1010Ж від 10.10.2011), на виконання яких ТОВ "ЮГЕКОТОП" (комісіонер) уклало з Company "OREXIM LIMITED" (Велика Британія) зовнішньоекономічні контракти, предметом яких є поставка нерезиденту вказаних товарів (детальна інформація про укладення і виконання договорів комісії, про укладення і виконання зовнішньоекономічних контрактів викладена у розділі 3.3 Акта, т. с. 1, ар. 68-77).

Відповідно до наданих Товариством документів (специфікації до договорів купівлі-продажу, акти приймання-передачі на підтвердження виконання договорів купівлі-продажу, акти на підтвердження приймання товару за договорами комісії, додатки до договорів комісії), позивач приймав товари і передавав їх комісіонеру на території м. Миколаєва. Умовами зовнішньоекономічних контрактів також передбачалось, що олія соняшникова і макуха з насіння соняшника передаються на умовах FOB порт Миколаїв.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених визначеними вище документами.

Первинним документом, згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріально-цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а отже визначає взаємовідносини з виконання перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. Товариство здійснювало операції з придбання товарів та не виступало як замовник за договором перевезення, у зв'язку з чим відсутність товарно-транспортних накладних не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій.

Відсутність товарно-транспортних накладних може свідчити про ненадання послуг з перевезення вантажів і, відповідно, про неправомірне включення вартості цих послуг до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, і до складу податкового кредиту.

У тексті Акту перевірки відсутні висновки про те, що Товариство відобразило у відповідних податкових деклараціях вартість послуг з перевезення вантажів.

У пункті 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Обов'язковими реквізитами первинних документів, відповідно до пункту 2.4 вказаного Положення, є найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що даному випадку відсутність документів на підтвердження якості придбаних Товариством у ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" товарів не може розцінюватися як відсутність первинних документів.

Як вказано у пункті 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності, згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, включають зокрема собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 Податкового кодексу України).

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є зокрема операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України забороняє віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджених податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджених митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції стосовно того, що Товариство підтвердило первинними документами, передбаченими підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 і пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, правильність формування витрат і податкового кредиту.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив всі обставини справи, прийняв постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п.1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 254 КАС

України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Преміум» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення - рішення - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: