Ухвала суду № 37532008, 26.02.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/1958/13-а

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

Суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,

представників позивача Дубинської О.Г. та Ковальова Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Херсонській області (правонаступника Бериславської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби) на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Князя Трубецького» до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

17 травня 2013 року Публічне акціонерне товариство «Князя Трубецького» (далі - ПАТ «Князя Трубецького») звернулося до суду з позовом до Бериславської міжрайонної державної податкової інспекції, у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.01.2013 року № 0000012310, яким позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на 82235,28 грн. у тому числі за основним платежем на 71868,28 грн., № 0000022310, яким позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб за штрафними санкціями на 3060,0 грн., № 0000032310, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за півріччя 2013 року на 76172,0 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що під час складення спірних податкових повідомлень-рішень відповідач невірно застосував окремі положення Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ., оскільки перераховані іноземним партнерам кошти, що пов'язані з компенсацією отриманих від них товарів (робіт, послуг) не підлягають оподаткуванню податком на прибуток іноземних юридичних осіб незалежно від наявності довідки про уникнення подвійного оподаткування. Оподаткування цих коштів здійснюються у загальному порядку та не регулюється ст. 160 ПК України. Крім того позивач стверджує, що при проведені перевірки відповідачем не враховано всі обставини господарської діяльності з передачі в суборенду орендованих у фізичних осіб земельних паїв. На думку позивача, відповідач безпідставно не враховує при розгляді цих операцій плату, отриману платником податку від суборенди цих земельних ділянок. У зв'язку з цим позивач просить скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2013 року позовні вимоги ПАТ «Князя Трубецького» задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано повністю податкові повідомлення-рішення від 29 січня 2013 року № 0000012310, № 0000022310, податкове повідомлення-рішення від 29 січня 2013 року № 0000032310 скасовано в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 23513,56 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволені позову підприємства відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення представників позивача Дубинської О.Г. та Ковальова Д.А., вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

Спірні податкові повідомлення-рішення складені на підставі висновків акту документальної позапланової перевірки позивача від 15.01.2013 р. №15/22/00413720 (далі - акт № 15).

Під час перевірки відповідач досліджував питання правильності визначення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за період з 01.04.2011року по 30.09.2012року. За висновками відповідача позивач у перевірених податкових періодах неправильно визначив від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток: неправомірно збільшивши його розмір на 76172,0 грн.

Відповідач зазначає, що такий висновок акту №15 пов'язаний з тим, що позивач під час декларування від'ємного значення не врахував висновки попередньої перевірки. За деклараціями позивача з податку на прибуток за 9 місяців 2012 року позивачем задекларовано від'ємне значення 546949,0 грн., тоді як цей показник мав скласти 499036,0 грн., чим завищено від'ємне значення на 47913,0грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ «Князя Трубецького», суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи позивач визнав правомірність відображення у акті перевірки №15 та у спірному податковому повідомлені-рішенні від 29 січня 2013 року № 00000032310 це правопорушення, тому суд першої інстанції підтримав висновки відповідача і вважає обґрунтованим використання їх для зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в сумі 23513,56 грн. за зазначеним податковим повідомленням - рішенням, з чим погоджується апеляційний суд.

Іншою обставиною зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування за податковим повідомленням-рішенням № 00000032310 стало віднесення позивачем до складу витрат 2011 року витрат на оренду земельних ділянок у фізичних осіб (пайщиків) на загальну суму 113035,33 грн. Орендовані земельні ділянки були передані у суборенду ТОВ «Тавр» і тому їх оренда, на думку ДПІ, не пов'язана з господарською діяльністю позивача. За висновками відповідача з урахуванням особливостей декларування від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у 2012 році, визначеному п.150.1 ст.150 ПКУ, у 2012 році позивачем неправомірно відображено від'ємне значення у сумі 28258,83 грн. (113035,33 х 25%), у зв'язку з безпідставним врахуванням орендних платежів 2011 року.

Згідно пояснень представників позивача, передача земельних ділянок в суборенду ТОВ «Тавр» пов'язана з попереднім придбанням ТОВ «Тавр» багатолітніх насаджень, розміщених на орендованій земельній ділянці, відповідно передача земельних ділянок в суборенду є вимушеною операцією позивача. Крім того позивач стверджує, що у ІV кварталі 2011 року нарахував орендної плати фізичним особам (пайщикам) у сумі 112864,29 грн. та отримав компенсації за цю оренду від ТОВ «ТАВР» у сумі 94053,57 грн., у зв'язку із вирахуванням із загальної суми суборендного платежу суми ПДВ 20%, що і зумовило різницю. Сума плати за суборенду земельних ділянок включена до складу доходів позивача декларації з податку на прибуток. Декларування доходів позивача від суборенди підтверджено відповідачем під час перевірки та під час розгляду справи.

Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який визнав протиправними висновки податкового органу про те, що витрати по оренді земельних ділянок позивачем, які передані в суборенду ТОВ «ТАВР», не пов'язані з господарською діяльністю позивача, враховуючи, що позивачем доходи від суборенди включено до складу доходів податкової звітності, а витрати на їх оренду у фізичних осіб (пайщиків) є витратами, пов'язаними із здійсненням цього виду діяльності платника податку.

Суд першої інстанції вірно виходив з того, що ТОВ «ТАВР» для позивача є пов'язаною особою, рівень участі витрат на оренду паїв у господарській діяльності позивача визначається рівнем компенсації цієї оренди суборендарем ТОВ «ТАВР». За даними позивача, збитки 2011 року від передачі в суборенду ТОВ «ТАВР» паїв, орендованих позивачем у фізичних осіб, склали 18981,76 грн. (113035,33 - 94053,57). З цих причин суд першої інстанції вірно врахував, що позивач у зв'язку з відображенням у податковій звітності 2011 року операцій з суборенди-оренди земельних паїв неправомірно зависив від'ємне значення 2012 року на 4775,44 грн. (18981,76 х 25%). Таким чином частково протиправним є висновок відповідача про завищення позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток 76172,0 за податковим повідомленням рішенням № 000012310 та скасував таке зменшення на 23513,56 грн., а саме: 76172,0 сума за ППР - 52658,44 (4775,44 збитки від суборенди + 47913 завищення визнане позивачем).

За актом перевірки № 15 та податковими повідомленнями-рішеннями №0000022310, № 0000032310 позивачеві збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб та застосовано штрафні санкції за неподання відповідачеві звітності про утриманий та перерахований до бюджету податок на доходи нерезидентів.

Підставою для таких висновків відповідача було те, що у 2011-2012 роках позивачем перераховано ТОВ «Le Faiseur de Vi» грошових коштів в сумі 44129,30 Євро за надані консультаційні послуги згідно контракту від 01.07.2009 р. При цьому відповідач зазначає, що іноземний партнер позивача не надав належним чином легалізовану довідку, яка дозволяє не оподатковувати ці виплати у відповідності до Конвенції між Урядом України та Урядом Французької Республіки (ратифікованої Законом №150/98/-ВР від 03.03.1998 р., дата підписання 30.01.1997р., дата набрання чинності для України 01.11.1998р.).

Відповідач, посилаючись на ст.160 ПКУ посилався на те, що позивач мав з виплачених нерезиденту коштів утримати податок у розмірі 15 відсотків та перерахувати в бюджет до або під час виплати цих коштів. Крім того податковий орган вважає, що в порушення п. 103.9 ст. 103 ПКУ позивачем не надано додатки ПН до декларації з податку на прибуток та не відображено ці виплати за рядком 17 декларації .

Вирішуючи це питання суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що в оподаткування коштів, сплачених іноземним юридичним особам, мало здійснюватись за приписами статей 160-161 ПКУ.

За п. 160.1 ст. 160 ПКУ будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються: а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом; б) дивіденди, які сплачуються резидентом; в) роялті; г) фрахт та доходи від інжинірингу; ґ) лізингова/орендна плата, що сплачується резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди; д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента; е) прибуток від здійснення операцій із торгівлі цінними паперами, деривативами або іншими корпоративними правами, визначений відповідно до норм цього розділу; є) доходи, отримані від провадження спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України; ж) винагорода за провадження нерезидентами або уповноваженими ними особами культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності на території України; з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів; и) внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (у тому числі страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України; і) доходи, одержані від діяльності у сфері розваг (крім діяльності з проведення державної грошової лотереї); ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертв на користь нерезидентів; й) інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів/виконаних робіт/наданих послуг, переданих/виконаних/наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Відтак, п. 160.1 ст. 160 ПКУ передбачено вичерпний перелік доходів, які платник податку має оподатковувати податком на прибуток іноземних юридичних осіб у разі їх виплати на користь іноземних юридичних осіб.

Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що оподаткуванню підлягають практично всі виплати, які не пов'язані з компенсацією вартості товарів, виконаних робіт, послуг. Відповідно виплати, що здійснені платником податку у зв'язку з компенсацією вартості товарів, виконаних робіт, послуг іноземній юридичній особі, не підпадають під дію ст.160-161 ПК України.

Позивач, під час здійснення виплат вартості консультаційних послуг ТОВ «Le Faiseur de Vi», правомірно не обчислив податок на прибуток з цих виплат незалежно від наявності довідки, яка давала право не нараховувати податок на ці виплати для уникнення подвійного оподаткування відповідно до міжнародних угод України.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що відсутність обов'язку окремо оподатковувати кошти, сплачені іноземній юридичній особі, не зобов'язує платника податку на прибуток окремо відображати ці кошти у податковій звітності, надавати окремі додатки та заповнювати певні показники податкової декларації є вірним.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав про часткового задоволення позову ПАТ «Князя Трубецького».

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Отже, апеляційна скарга Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Херсонській області задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов