Постанова № 37527620, 04.03.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2014 року Справа № 912/1825/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Бахмат Р. М. (доповідача),

суддів: Євстигнеєва О.С., Кощеєва І.М.

секретар судового засідання : Хребто Ю.Ю.

за участю представників сторін:

прокурора: Гаврищук Я.І. (посвідчення № 022814 від 13.11.13 р.);

Інші представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кіровоградського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері м. Кіровоград на рішення господарського суду Кіровоградської області від 21.01.2014 р. у справі № 912/1825/13

за позовом: Кіровоградського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері м. Кіровоград в інтересах держави, уповноваженими органами якої виступають:

П-1: Міністерство оборони України м. Київ;

П-2: Квартирно-експлуатаційний відділ міста Кіровоград, м. Кіровоград

до: Кіровоградської міської ради м. Кіровоград;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - державне підприємство «Кіровоградський ремонтний завод» м. Кіровоград;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - громадянки Васильєвої І.Є. м. Кіровоград

про: визнання незаконним та скасування рішення

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Кіровоградської обл. від 21.01.2014 р. у справі № 912/1825/13, яке підписано 27.01.2014 р. і оформлено відповідно до вимог статті 84 ГПК України (суддя Шевчук О.Б.), відмовлено у задоволенні позову Кіровоградського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері м. Кіровоград, пред`явленого в інтересах держави, уповноваженими органами якої виступають: П-1: Міністерство оборони України м. Київ; П-2: Квартирно-експлуатаційний відділ міста Кіровоград, м. Кіровоград до Кіровоградської міської ради м. Кіровоград; за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - державне підприємство «Кіровоградський ремонтний завод» м. Кіровоград; за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - громадянки Васильєвої І.Є. м. Кіровоград про визнання незаконним та скасування рішення Кіровоградської міської ради від 31.03.2011 р. № 428 «Про передачу Васильєвій Ірині Євгенівні в оренду земельної ділянки по вул. Добровольського,2»

Вказаним рішенням стягнуто з Міністерства оборони України м. Київ на користь Державного бюджету України - 573,50 грн. судового збору.

Стягнуто з квартирно-експлуатаційного відділу міста Кіровограда на користь Державного бюджету України - 573,50 грн. судового збору.

Кіровоградський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері м.Кіровоград не погодився з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить відновити пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.02.2014 р. відновлено пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги.

Прокурор просить скасувати рішення по даній справі повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, так як вважає рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що прийнято із порушенням норм матеріального і процесуального права, внаслідок неповного з`ясування судом обставин, що мають суттєве значення для справи, що у свою чергу призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи.

Прокурор зазначає у скарзі, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, яке, зокрема, готує пропозиції щодо зміни цільового призначення земельних ділянок Збройних Сил, надає згоду на вилучення земельних ділянок, які не використовуються Збройними Силами України, утворює, ліквідує, реорганізовує підприємства, установи та організації, затверджує їх положення.

Пунктами 2.1, 2.2. затвердженого Міністерством оборони України Статуту державного підприємства МОУ «Кіровоградський ремонтний завод» визначено мету та предмет діяльності останнього, які полягають у виконанні державного замовлення по розробці, виготовленню, монтажу, ремонту та модернізації озброєння та військової техніки, а також замовлень по виготовленню продукції та товарів повсякденного вжитку.

Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Джерелами майна підприємства є, у тому числі, доходи одержані від реалізації продукції, а також від інших видів фінансово-господарської діяльності.

Прокурор вважає, що безпідставне прийняття рішень органами місцевого самоврядування відносно земельних ділянок, що належать до земель оборони, призводить до зменшення обсягів активів підприємства, негативно відображається на потужностях останнього, що може мати наслідком згортання його господарської діяльності та створювати умови, за яких ДП «КРЗ» буде неспроможне через матеріальний стан виконувати завдання, покладені на нього державою при створенні, чим завдається шкода економічним інтересам держави.

Відповідно до Державного акту на право користування землею серії І-КР № 000614 від 20.11.1998 р. державному підприємству «Кіровоградський центральний ремонтний завод» МОУ (в/ч А-2201) Кіровоградською міською радою у 1998 р. була надана у безстрокове та безоплатне користування земельна ділянка загальною площею 18,73377 га під розміщення центрального ремонтного заводу у м. Кіровограді по вул. Добровольського, 2.

Згідно зі ст. 77, 78, 84 ЗК України, ст. 14 Закону України «Про збройні Сили України», ст.ст. 1,2 Закону України «Про використання земель оброни», вищевказані землі відносяться за формою власності - до державної власності, за цільовим призначенням - до земель оборони, та перебувають на відповідному обліку в органах квартирно-експлуатаційної служби ЗС України.

Прокурор вважає, що рішення Кіровоградської міської ради від 31.03.2011 р. № 428, яким визначено: затвердити Васильєвій І.С. проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Добровольського, 2 в оренду строком на 25 років під розміщення будівлі виробничої бази загальною площею 299,35 кв.м, прийняте з перевищенням наданих повноважень, порушує права держави як власника наведених земель в особі Міністерства оборони України як належного землекористувача, а тому є незаконним.

04.03.2014 р. від Кіровоградської міської ради (відповідач) надійшла заява, в якій вона просить провести розгляд справи за відсутності представника ради, оскільки в час судового засідання по даній справі буде перебувати в іншому судовому засіданні.

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Кіровоград подав клопотання провести судове засідання без участі свого представника у зв`язку з нестачею коштів на відрядження.

Позивач, Міністерство оборони України, ДП «Кіровоградський ремонтний завод» (третя особа) та третя особа громадянка Васильєва І.Є в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, неявка їх представників не перешкоджає перегляду справи за наявними в ній доказами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення прокурора, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила, що відповідно до рішення Кіровоградської міської ради народних депутатів від 10.06.1998 р. № 22 військовій частині А-2201, яку у 2003 р. на підставі наказу Міністерства оборони України № 39А від 18.06.03 р. (т.1, а.с. 21) перейменовано у державне підприємство «Кіровоградський ремонтний завод», 20.06.1998 р. видано державний акт на право постійного користування землею № І-Кр № 000614 у м. Кіровоград, по вул. Добровольського, 2, загальною площею 18,73377 для розміщення центрального ремонтного заводу (т.1 а.с. 217-220)

31.07.2009 р. державне підприємство "Кіровоградський ремонтний завод" направило на адресу голови Кіровоградської міської ради лист № 409, відповідно до змісту якого керівництво підприємства погодило вибір та матеріали попереднього погодження щодо відведення земельної ділянки громадянці Васильєвій Ірині Євгенівні в оренду терміном на 25 років для розміщення будівлі виробничої бази за рахунок категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, які перебувають у постійному користуванні державного підприємства "Кіровоградський ремонтний завод" за адресою: м. Кіровоград, вул. Добровольського, 2, площею 0,30 га. (т.1, а.с. 69).

19.01.2009 р. Васильєва Ірина Вікторівна на біржових торгах придбала майно балансоутримувача ДП «Кіровоградський ремонтний завод», а саме ЛОТ № 2 - будівлю мийки інв. № 64 літ. «Х1» загальною площею 296,1 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Кіровоград, вул. Добровольського,2, що підтверджується договором купівлі-продажу від 119.01.2009 р. (т.1, а.с. 66).

14.04.2010 р. за вих. № 171 Державне підприємство «Кіровоградський ремонтний завод» звернулося до голови міської ради м. Кіровоград з листом, в якому просило вилучити з постійного користування (відповідно до державного акта на право постійного користування землею 1-КР № 000614, реєстраційний № 1074 від 20.10.1998 р.) земельну ділянку площею 2991,35 кв.м та надати приватному підприємцю Васильєвій Ірині Євгенівні в оренду згідно чинного законодавства, у зв`язку з відчуженням (купівлею-продажем) комплексу будівель підприємства за адресою вул. Добровольського,2.

31.03.2011 Кіровоградською міською радою прийнято рішення № 428 (надалі - рішення №428) (т.1. а.с. 391), яким вирішено: затвердити Васильєвій Ірині Євгенівні проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Добровольського, 2 в оренду строком на 25 років для розміщення будівлі виробничої бази загальною площею 2991,35 кв.м та акт визначення розміру збитків для відшкодування власникам землі та землекористувачам, пов'язаних із вилученням земельної ділянки; припинити військовій частині А-2201 право постійного користування шляхом вилучення частини земельної ділянки (державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 20.11.1998 №1074 серії І-КР № 000614, виданий на підставі рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 10.06.1998 № 22 для розміщення центрального ремонтного заводу) площею 2991,35 кв. м по вул. Добровольського, 2; надати Васильєвій Ірині Євгенівні в оренду земельну ділянку по вул. Добровольського, 2 строком на 25 років загальною площею 2991,35 кв. м. (в тому числі по угіддях: 2991,35 кв. м - землі промисловості) для розміщення будівлі виробничої бази за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

В позовній заяві Кіровоградський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері вказує, що рішення Кіровоградської міської ради від 31.03.2011 р. № 428 прийняте з перевищенням наданих повноважень і порушує права держави як власника наведених земель в особі Міністерства оборони України, як належного землекористувача, а тому вважає його незаконним і просив його скасувати повністю, так як відсутні правові підстави для припинення права користування земельною ділянкою площею 2991,35 кв.м і виведення з державної власності і виключення зі складу земель оборони та передачі в оренду на 25 років юридичній особі.

Колегія суддів вважає, що позовна заява прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 116 ЗК України закріплено правову норму, відповідно до якої підставою набуття права власності або права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, за умови, що такі рішення прийняті у межах їх повноважень та відповідно до закону.

Слід зазначити, що ч. 5 ст. 116 ЗК України ( у редакції, що діяла на той час) містила імперативну норму про те, що надання у користування земельної ділянки, яка перебуває у користуванні. Проводиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

На момент прийняття оскаржуваного рішення земельна ділянка належала до земель оборони, а право на неї посвідчувалося державним актом 1998 р.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою перераховані у ст. 141 ЗК України, серед яких - добровільна відмова від права постійного користування земельною ділянкою.

Під час прийняття рішення Кіровоградською міською радою не враховано правові норми ст.ст. 116, 142 ЗК України та п.п. 44, 45 Положення, відповідно до яких існує певний, передбачений; законодавством порядок припинення права постійного-користування землями оборони у зв'язку з добровільною відмовою від них землекористувача, а саме:

- добровільна відмова землекористувача, адресована власнику земельної ділянки;

- прийняття рішення власником земельної ділянки про припинення, права постійного користування.

Отже, саме з моментом прийняття рішення власником земельної ділянки законодавець пов'язує момент припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Встановлено, що Міністр оборони України відповідну згоду на припинення права користування спірною земельною ділянкою, її вилучення не надавав, жодної заяви про добровільну відмову від належного Міністерству оборони України права на вказану земельну ділянку власнику не адресував.

Таким чином, Кіровоградською міською радою вищевикладені обставини було залишено поза увагою та всупереч вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч.ч. 1,5 ст. 116, ст.ст. 141, ч. З ст. 142 ЗК України, п.п. 44, 45 Положення прийнято оскаржуване рішення, чим порушено порядок вилучення та передачі земель оборони іншому землекористувачу.

В порушення ст. 43 ГПК України судом першої інстанції не досліджено підстави припинення права власності на земельну ділянку перераховані у ст. 140 ЗК України, серед яких добровільна відмова власника від права на земельну ділянку

Під час прийняття рішення від 31.03.2011 № 428 Кіровоградською міською радою, на порушення ст.ст. 84, 90, 140 ЗК України не враховано, що власником земель оборони (яким є держава в особі Кабінету Міністрів України; такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, правова позиція якого викладена, зокрема, в постановах від;2§.02.2012 у справі № 19/63, від 28.05.2013 у справі № 922/127/13-г) рішення про відмову від права власності на спірну земельну ділянку не приймалось, а тому наведена земельна ділянка не могла бути зарахована до земель комунальної власності, а будь-які правові підстави для розпорядження нею органом місцевого самоврядування відсутні.

Оскільки землі оборони за законом належать до державної власності, то рішення щодо надання земельної ділянки .державної форми власності в оренду Васильєвої І.Є. суперечить положенням ст.ст. 20, 21, 78 ЗК України, ст. 4 Закону України «Про оренду землі», відповідно до яких земельною ділянкою вправі будь-яким чином розпоряджатися (у тому числі надавати в оренду) уповноважений орган (власник) після зміни її цільового призначення.

Судом першої інстанції також не враховано порушення порядку зміни цільового призначення земельної ділянки площею 2991,35 кв. м., з яких 2695,25 кв.м. складає різницю між земельними ділянками під будівлею Васильєвої І.Є. та незаконно вилученими землями.

Відповідно до ч. 5 ст. 20 ЗК України земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України «Про використання земель оборони». З огляду на те, що порядок припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 2991,35 кв.м. дотримано не було, рада не була уповноважена приймати рішення про зміну цільового використання спірної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 21 ЗК України порушення порядку зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсним рішень органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки юридичним особам та визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

Відсутність у відповідних службових осіб необхідного обсягу повноважень на відчуження, безоплатну передачу основних фондів.

Статтею 190 ЦК України майном є окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки, у тому числі право постійного користування земельними ділянками, яке має вартісне вираження.

Водночас, згідно зі ст. 317 ЦК України та ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Відтак, розпоряджатися майном вправі лише особа, що володіє ним на правовому титулі права власності.

Вишевикладені положення законодавства знаходять своє відображення в Статуті ДП МОУ "КРЗ" 2003 р. (який діяв на час відчуження вказаної земельної ділянки), відповідно до якого підприємство засноване на державній власності, підпорядковується Міністерству оборони України та здійснює діяльність з метою отримання прибутку; п.п. 4.2 -4.6 - підприємство здійснює володіння та користування земелею (а не розпорядження) відповідно до мети своєї діяльності відчуження засобів виробюництва, що є державною власністю і закріплені за ним, здійснюється за погодженням з органом управління майном.

Отже, ДП "КРЗ", за яким земельна ділянка площею 2991,35 кв.м закріплювалась на праві повного господарського відання, не мало право надавати згоду на припинення права користування, вилучення у нього наведеної земельонї ділянки, а також погодження щодо відведення зазначеної земельної ділянки в оренду Васильєвій І.Є, оскільки це не входило до виключної компетенції уповноваженого центрального органу виконавчої влади, до сфери управління якого входила відповідна юридична особа - Міністерство оборони України.

З огляду на наведене, рішення Кіровоградської міської ради від 31.03.2011 р. № 428 щодо припинення права постійного користування шляхом вилучення у колишньої військової частини А-2201, нині ДП "Кіровоградський ремонтний завод" частини земельної ділянки площею 2991,35 кв.м по вул. Добровольського, 2, затвердження проекту відведення вказаної земельонї ділянки площею 2991,35 кв.м та надання її в оренду Васильєвій І.Є. є таким, що не відповідає закону.

Відповідно до ст. 317 ЦК України право володіння, користування та розпорядження своїм майном належить власнику цього майна. Статтею 319 цього Кодексу визначено, що лише власник має право вчиняти стосовно свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, а ст. 321ЦК України визначено непорушність права власності. Крім того, відповідно до, ст. 386 ЦК України власник має право на захист права власності.

Згідно зі ст. 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

Згідно п. 2.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спору, що виникають із земельних відносин» право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких с вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування-земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у ст. 141 ЗК України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

З огляду на наведене, рішення Кіровоградської міської ради від 31.03.2011 № 428 щодо припинення прав постійного користування шляхом вилучення у колишньої військової частини А-2201, нині ДП «Кіровоградський ремонтний завод» частини земельної ділянки площею 2991,35 кв. м. по вул. Добровольського, 2, затвердження проекту відведення вказаної земельної ділянки площею 2991,35 кв. м. та надання її в оренду Васильєвій І.Є. є таким, що не відповідає закону.

Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 172 ЦК України).

Приймаючи рішення від 31.03.2011 р. № 428 Кіроовградська міська рада залишила поза увагою вищевказане, чим порушила вимоги ч. 2 ст. 19 Конституції україни, ч.ч. 1,5 ст. 116. ст.ст. 141. ч. 3 ст. 142 Земельонго кодексу України.

Підстави припинення права власності на земельну ділянку передбачені у ст. 140 Земельного кодексу України, серед яких добровільна відмова власника від права на земельну ділянку.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів особи відповідно до положень п.10 ч. 2 ст. 16, ст.ст. 21, 393 ЦК України. ч. 3 ст. 152, ч. 1 ст. 155 ЗК України є визнання незаконним т скасування правового акту індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Вищезазначені положення ЦК України кореспондуються з ч. 3 ст. 24. п.10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», відповідно до яких органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20.12.2011 р. № 4176-УІ виключено п.4 ч. 1 ст. 268 ЦК України.

Разом з тим, пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону встановлено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом, зокрема, про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи. Наведений Закон набрав чинності у січні 2012 р.. тому строк позовної давності щодо вказаних вимог спливає у січні 2015 р. відтак. строк оскарження спірних рішень ради прокурором не пропущено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є обґрунтованими, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері м. Кіровоград задовольнити.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 21.01.2014 р. у справі № 912/1825/13 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Кіровоградської міської ради від 31.03.2011 р. № 428 «Про передачу Васильєвій Ірині Євгенівні в оренду земельної ділянки по вул. Добровольського, 2» повністю.

Стягнути з Кіровоградської міської ради м. Кіровоград в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 1 147 грн. за подання позову та 609 грн. за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Кіровоградської обл., відповідно до вимог статей 116-117 ГПК України, видати наказ.

Головуючий Р.М. Бахмат

Судді: О.С. Євстигнеєв

І.М. Кощеєв

Повний текст постанови виготовлено 06.03.2014 р.

З оригіналом згідно:

Пом. судді І.Г.Логвиненко