Постанова № 37531778, 06.03.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2014 року Справа № 904/7717/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Пархоменко Н.В. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.

при секретарі судового засідання Губенко Ю.Е.

за участю представників сторін:

від позивача: Мельник В.В., головний юрисконсульт відділу виконавчих проваджень та проваджень у справах про банкрутство управління претензійно-позовної роботи юридичного департаменту, довіреність № 14-327 від 16.03.2012р.;

від відповідача: Лихина М.М., провідний юрисконсульт відділу претензійно - позовної роботи юридичного управління, довіреність № 147-Д від 30.12.2013р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2013р. у справі № 904/7717/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз", м. Кривий Ріг

про стягнення 115 925,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2013р. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" про стягнення 115 925,74 грн., з яких: 68 937,67 грн.- втрати від інфляційних процесів за час прострочення зобов'язаня, 46 988,07 грн.- 3% річних та 2 318,52 грн. - судових витрат по справі.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2013р. у справі № 904/7717/13, яке підписано і оформлено відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 23.12.2013р. (суддя Кармазіна Л.П.), позов задоволено повністю.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" інфляційних втрат у сумі 68 937,67 грн., 3% річних у сумі 46 988,07 грн. та судовий збір у сумі 2 318,52 грн.

Рішення суду мотивовано порушенням відповідачем строків оплати поставленого природного газу згідно договору купівлі - продажу № 14/2104/11 від 30.09.2011р., в зв'язку з чим застосовані положення статті 625 Цивільного кодексу України.

Не погодившись із рішенням господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Криворіжгаз" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області та прийняти нове рішення, яким відмовити ПАТ НАК "Нафтогаз України" у задоволені вимог стосовно стягнення з ПАТ "Криворіжгаз" інфляційних втрат. Апеляційна скарга мотивована тим, що судове засідання 23.12.2013р. відбулось без присутності представника скаржника, що в рішенні суду не наведено доказу про належне повідомлення відповідача.

Скаржник посилається на те, що в мотивувальній частині рішення зазначається - "газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання, які є кінцевими споживачами газу», що не відповідає дійсності. Відповідно до пункту 1.2 договору "газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації населенню". Населення ж за поставлений йому газ розраховувалось кожного дня розрахункового місяця згідно з алгоритмом розподілу коштів, установленим постановою Національної комісії регулювання електроенергетики та зараховувалось як оплата за газ в той же день в тому ж місяці, у якому надійшли кошти. Так, при нарахуванні суми інфляційних втрат по заборгованості за жовтень 2011р. позивач вказує розмір простроченого платежу в сумі 911 605,21 грн., зазначає період прострочення з 16.10.2011р. по 15.11.2011р. Проте відповідно до умов договору (пункт 6.2) остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа наступного за місяцем поставки газу, тобто за жовтень 2011р. в строк до 10.11.2011р. включно. Сам же позивач у своєму розрахунку 3% річних вказує, що період прострочення боргу в сумі 911 605,21 грн. становить один день з 16.11.2011р. по 16.11.2011р. В той же час проводить нарахування інфляційних втрат за жовтень місяць 2011р. (за період з 16.10.2011 по 15.11.2011р.). Аналогічна ситуація при нарахуванні інфляційних втрат за зобов'язаннями: листопада 2011р. в сумі 6033,79 грн., січня 2012р. в сумі 20 902,57 грн., лютого 2012р. в сумі 41 089,71 грн.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.02.2014р. колегією суддів у складі: головуючого судді Пархоменко Н.В. (доповідач), членів колегії: Коваль Л.І., Чередко А.Є. у скарга була прийнята до розгляду з відновленням строку подання апеляційної скарги та призначена до розгляду на 06.03.2014р.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" письмовий відзив на скаргу не надали.

В судовому засіданні представник позивача надав заперечив проти доводів апеляційної скарги, представник скаржника підтримав апеляційну скаргу.

06.03.2014р. в судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"(постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Криворіжгаз"(покупець) був укладений договір на купівлю-продаж природного газу №14/2-104/11 від 30.09.2011р., відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю у IV кварталі 2011р. та у 2012р. природний газ, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації населенню.(пункт 1.2. договору)

На підставі пункту 2.1. договору, продавець передає покупцеві у період з 01.10.11р. по 31.12.12р. газ в обсязі до 339 640,00 тис.куб.м.

Відповідно до пункту 5.2. договору сторони узгодили ціну за 1000 куб.м. природного газу без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом, ціна змінювалась відповідно до Додаткових угод №1 від 30.09.2011р., та додаткової угоди №2 від 31.01.2012р.

Відповідно до пункту 5.4. договору, загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Згідно з пунктом 6.1. договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки.

Пунктом 6.2. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця відповідно до вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з алгоритмом розподілу коштів, установленим відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як оплата за газ, поставлений продавцем покупцю в тому ж місяці, у якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків покупця.

На виконання умов договору позивачем протягом періоду з жовтня 2011р. по лютий 2012р. було передано, а відповідачем прийнято природний газ в обсязі 151489,784 тис. куб.м. на загальну суму 62 275 951,00 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи акти приймання передачі природного газу за вказаний період, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача.

Таким чином, враховуючи умови договору, відповідач мав здійснити остаточний розрахунок за поставлений природний газ: в жовтні 2011р. у сумі 7 853 458,37 грн. - в строк до 10.11.2011р.; в листопаді 2011р. у сумі 11 374 594,87грн. - в строк до 10.12.2011р.; в грудні 2011р. у сумі 12 037 578,72 грн. - в строк до 10.01.2012р.; в січні 2012р. у сумі 15 046 272,46 грн. - в строк до 10.02.2012р.; в лютому 2012р. у сумі 15 964 046,58 грн. - в строк до 10.03.2012р.

Проте, як вбачається з матеріалів справи відповідач розрахувався за отриманий природний газ з порушенням строку, встановленого пунктами 6.1, 6.2 договору, про що свідчать наявні в матеріалах справи сальдова відомість та довідка по операціях позивача з відповідачем.

Відповідно до пункту 11.1. цей договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині реалізації газу з 01.10.2011р. до 31.12.2012р., а в частині проведення розрахунків за газ - до повного погашення заборгованості.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору №14/2-104/11 від 30.09.2011р., є господарськими зобов'язаннями, що виникли з договору поставки і на них розповсюджується дія глави 54 (купівля-продаж) Цивільного кодексу України, а також інші відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України (стаття 193 Господарського кодексу України).

Згідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами статтей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалось, на виконання умов договору позивачем протягом періоду з жовтня 2011р. по лютий 2012р. було передано, а відповідачем прийнято природний газ в обсязі 151489,784 тис. куб.м. на загальну суму 62 275 951,00 грн.

Проте відповідач розрахувався за отриманий природний газ з порушенням строку, встановленого пунктами 6.1, 6.2 договору, про що свідчать наявні в матеріалах справи сальдова відомість з 01.01.2011р. по 30.06.2013р. (а.с.21) та виписка по операціях (а.с.22-26).

Несвоєчасний розрахунок не заперечується відповідачем у справі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати за прийнятий природний газ, позивач нарахував відповідачу 3% річних у сумі 46 988,07грн. та втрати від інфляційних процесів в сумі 68 937,67 грн.

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу ( пункт 1.3. постанова пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що відповідач порушив виконання грошового зобов'язання і має сплатити відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційні втрати.

Скаржником не були надані контррозрахунки неодноразово витребувані ухвалами господарського суду від 07.11.2013р. та 21.11.2013р., 05.12.2013р.

Дослідивши розрахунок 3% та інфляційних втрат наданий позивачем , апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що розрахунок позивача відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, правильно враховує періоди нарахувань, не містить арифметичних помилок, враховує положення листа Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ".

Аналізуючи розрахунок інфляційних та 3% річних, апеляційний суд зазначає, що відповідно до пункту 6.2 договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу, отже за приписами пункту 1.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" останнім днем виконання грошового зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну, тобто в даному випадку 9 число, та враховуючи положення листа Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", який може застосовуватися для розрахунку інфляції (пункт 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань") слід застосовувати індекс інфляції за поточний місяць, як і визначив позивач у своєму розрахунку. Тобто, за розрахунком позивача за газ поставлений у жовтні 2011р., оплата повинна бути здійснена до 10.11.2011р., отже з 10.11.2011р. прострочка виконання зобов'язання і з цієї дати позивач нараховує інфляційні втрати застосовуючи при цьому індекс інфляції за листопад 2011р. , що відповідає рекомендаціям Верховного Суду України висловлених у листі від 03.04.1997р., такий принцип розрахунку застосовано і до інших періодів.

Твердження скаржника про те, що він був неналежно повідомлений про дату та час слухання справи не відповідає дійсності, оскільки відповідач належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи , про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали 11.10.2013р. (а.с. 47) , представник відповідача був присутнім у судових засіданнях 22.10.2013р., 07.11.2013р., 21.11.2013р., що підтверджується протоколами судових засіданнь, 05.12.2013р. представник скаржника також був присутній у судовому засіданні і йому було відомо про дату та час відкладення розгляду справи на 23.12.2013р., що зафіксовано у протоколі та підтверджується ухвалою суду від 05.12.2013р. Не підтверджується і твердження скаржника, що повний текст рішення суду йому було направлено 28.12.2013р., оскільки згідно реєстру відправки процесуальних документів господарського суду Дніпропетровської області, копія рішення була направлена 26.12.2013р. відповідно до вимог статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення суду відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 44-49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2013р. у справі № 904/7717/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2013р. у справі № 904/7717/13 без змін.

Повний текст постанови

складений 11.03.2014р.

Головуючий суддя Н.В. Пархоменко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко