Постанова № 37527604, 04.03.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2014 року Справа № 912/1781/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Бахмат Р. М. (доповідача),

суддів: Євстигнеєва О.С., Кощеєва І.М.

секретар судового засідання : Хребто Ю.Ю.

за участю представників сторін:

прокурор: Зубова О.В. (посвідчення № 015940 від 04.04.13 р.)

Представники відповідачів 1, 2 в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Сейлтон-Кір» м. Кіровоград на рішення господарського суду Кіровоградської області від 16.01.2014 р. у справі № 912/1781/13

за позовом: Прокурора м. Кіровограда в інтересах держави

до В-1: Кіровоградської міської ради м. Кіровоград;

В-2: Приватного підприємства «Сейлтон-Кір» м. Кіровоград

про: визнання недійсним та скасування рішення, визнання недійсним договору

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Кіровоградської обл. від 16.01.2014 р. у справі № 912/1781/13, яке підписано 21.01.2014 р. і оформлено відповідно до вимог статті 84 ГПК України (суддя Колодій С.Б.), задоволено позов прокурора м. Кіровограда, пред`явлений в інтересах держави до В-1: Кіровоградської міської ради м. Кіровоград; В-2: Приватного підприємства «Сейлтон-Кір» м. Кіровоград про: визнання недійсним та скасування рішення, визнання недійсним договору.

Вказаним рішенням визнано недійсним та скасовано пункт 51 рішення Кіровоградської міської ради від 28.02.2006 р. №1757 "Про регулювання земельних відносин", яким вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, акт визначення збитків та надати приватному підприємству "Сейлтон-Кір" в оренду на 25 років земельну ділянку площею 0,4 га зелених насаджень загального користування по просп. Університетському (біля обласної лікарні) під розміщення адміністративно-комерційного комплексу за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебуває у запасі.

Визнано недійсним договір оренди землі від 03.12.2007 р. № 676, укладений між Кіровоградською міською радою та приватним підприємством "Сейлтон-Кір" щодо земельної ділянки загальною площею 0,4 га для розміщення адміністративно - комерційного комплексу по просп. Університетському (біля Обласної лікарні) в м.Кіровограді, зареєстрованого у Кіровоградській регіональній філії Державного підприємства Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельним ресурсам, про що вчинено запис від 12.12.2007 р. за №189.

Стягнуто з Кіровоградської міської ради м. Кіровоград на користь Державного бюджету України 1 147,00 грн. судового збору.

Стягнуто з приватного підприємства "Сейлтон-Кір" м. Кіровоград на користь Державного бюджету України 1 147,00 грн. судового збору.

Приватне підприємство "Сейлтон-Кір" м. Кіровоград не погодилося з вказаним рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення по даній справі повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог прокурора відмовити в повному обсязі, так як вважає, що рішення винесено судом з порушенням норм матеріального і процесуального права, а саме ст.ст. 20, 124 Земельного кодексу України, ст.ст. 256, 257, 261 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 32, 33 Господарського процесуального кодексу України; має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що на момент прийняття оскаржуваного рішення проект землеустрою не був погоджений Державною санітарно-епідеміологічною службою міста Кіровограда, Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Кіровоградській області та не була проведена державна експертиза землевпорядної документації, у зв`язку з чим суд вважав, що були всі підстави визнавати вищезазначене рішення недійсним. В матеріалах справи не має жодного доказу, підтверджуючого той факт, що проект землеустрою був поданий на розгляд сесій з порушенням вищезазначених вимог чинного законодавства, так як це можливо було встановити лише при наявності дослідження самого проекту землеустрою в судовому засіданні, що не було зроблено.

Відповідач вказує у скарзі, що в матеріалах справи відсутнє будь-яке рішення Кіровоградської міської ради, що свідчило б про те, що дана земельна ділянка віднесена до категорії земель рекреаційного призначення, так як це є виключною компетенцією органу місцевого самоврядування, що підтверджується вимогами ст. 20 Земельного кодексу України.

Скаржник вказує, що посилання господарського суду на генеральний план м.Кіровограда є незаконним, оскільки жодного генерального плану в судовому засіданні не було досліджено, не зрозуміло походження даного документа.

Відповідач зазначає, що рішення Кіровоградської міської ради № 1757 від 28.02.2006 р. «Про регулювання земельних відносин» вичерпало свою дію в момент підписання та державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 12.12.2007 р. за № 189, так як воно має індивідуальний характер, а тому вважає, що у суду були відсутні правові підстави визнавати незаконним та скасовувати рішення. яке вичерпало свою дію.

Скаржник вважає, що при укладенні даних договірних відносин не були порушені права держави (позивача), а правова позиція, викладена в оспорюваному рішенні щодо порушеного права, є надуманою та абстрактною.

Крім того, відповідач вказує, що прокурор звернувся до суду з пропуском строків позовної давності, оскільки з моменту прийняття та укладення оскаржуваних документів до моменту подання позовної заяви пройшло більше ніж 6 років.

У запереченні на апеляційну скаргу прокурор м. Кіровограда просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, оскільки вважає, що рішення винесене правомірно, з урахуванням всіх норм матеріального та процесуального права.

Прокурор зазначає у запереченні, що на час затвердження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки в оренду ПП «Сейлтон-Кір» були відсутні всі обов`язкові висновки служб міста, а також позитивний висновок державної експертизи.

Крім того, належність спірної земельної ділянки до земель зелених насаджень загального користування підтверджується експлікацією земель по формі 6-зем щодо вказаної земельної ділянки та викопіюванням з генерального плану м. Кіровограда.

До складу земель рекреаційного призначення, відповідно до ст. 51 Земельного кодексу України, належать, в тому числі, земельні ділянки зелених зон та зелених насаджень міст та інших населених пунктів.

Прокурор вказує, що належність спірної земельної ділянки до земель рекреаційного призначення визначена Законом. Отже її використання має здійснюватися лише за призначенням відповідно до вимог ч. 2 ст. 51 Земельного кодексу України. Надання вказаної земельної ділянки для містобудівних потреб за рахунок земель житлової та громадської забудови можливе лише після внесення змін до генерального плану м.Кіровограда та віднесення останньої до земель з відповідним функціональним, цільовим призначенням.

Прокурор не згоден з доводами апеляційної скарги про те, що спірне рішення міської ради є актом одноразового застосування та є виконаним шляхом укладення договору оренди землі, а тому не може бути скасоване або змінене, оскільки вважає, що характер акта органу місцевого самоврядування, у випадку його суперечності законодавчим актам, не впливає на можливість його визнання незаконним (недійсним) та скасування.

Стосовно порушення інтересів держави у зв`язку з прийняттям оскаржуваного рішення та договору оренди землі прокурор звертає увагу на наступне.

Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Враховуючи особливу суспільну значущість земель, незаконне надання в користування спірної земельної ділянки порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням і охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

Інтерес держави у даній справі полягає ще й у дотриманні органом місцевого самоврядування конституційного обов`язку здійснювати повноваження щодо реалізації прав на землю Українського народу виключно відповідно до вимог Закону.

Прокурор вважає необґрунтованими посилання апелянта на пропуск строків позовної давності, оскільки позовна давність на час пред`явлення позову не сплила.

Представники відповідачів в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про поважні причини неявки не повідомили, не скористалися своїм правом на участь в судовому засіданні. Неявка представників відповідачів не перешкоджає перегляду справи за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника прокуратури, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи, викладені у запереченні на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила, що пунктом 51 Рішення Кіровоградської міської ради від 28.02.2006 р. №1757 "Про регулювання земельних відносин" вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, акт визначення збитків та надати ПП "Сейлтон-Кір" в оренду на 25 років земельну ділянку площею 0,4 га зелених насаджень загального користування по просп. Університетському (біля обласної лікарні) під розміщення адміністративно - комерційного комплексу за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі (а.с. 12).

На підставі зазначеного рішення між Кіровоградською міською радою та ПП "Сейлтон-Кір" укладено договір оренди землі від 03.12.2007 р. № 189 к про надання в оренду земельної ділянки для розміщення адміністративно-комерційного комплексу, яка знаходиться по просп. Університетському (біля обласної лікарні) в місті Кіровограді, загальною площею 0,4 га зелених насаджень загального користування (а.с. 13-19).

Договір укладено на двадцять п'ять років та зареєстровано у Кіровоградській регіональній філії Державного підприємства Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельним ресурсам, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12.12.2007 р. за № 189.

За статтею 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами - землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки).

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виключною компетенцією міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 3 статті 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття радою спірного рішення) встановлювалось, що передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

За вимогами частини 6 статті 123 Земельного кодексу у відповідній редакції проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Відповідно до Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. № 677, що діяв під час затвердження відповідачеві проекту землеустрою за спірним рішенням, проект відведення земельної ділянки виконавець погоджує із землевласником або землекористувачем, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини (пункт 9); погоджений проект відведення земельної ділянки підлягає державній експертизі, яка проводиться органом земельних ресурсів відповідно до законодавства (пункт 10); після одержання позитивного висновку державної експертизи проект відведення земельної ділянки розглядається сільською, селищною, міською радою, районною, Київською та Севастопольською міською держадміністрацією, затверджується ними або в установленому порядку подається до інших органів, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок (пункт 10).

Законом України "Про державну експертизу землевпорядної документації" (в редакції, чинній на момент прийняття радою спірного рішення) встановлювалось, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок підлягають обов'язковій державній експертизі (стаття 9). Позитивні висновки державної експертизи щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією (частина 4 статті 35).

З наведених норм слідує, що розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розглядається та затверджується, зокрема міською радою, лише після його погодження відповідними службами та проходження державної експертизи землевпорядної документації і одержання позитивного висновку такої експертизи. Виключно після того як проект відведення погоджений та пройшов державну експертизу приймається рішення про надання земельної ділянки.

З наданих до справи матеріалів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПП "Сейлтон - Кір" (в проекті землеустрою в назві підприємства допущена помилка та в окремих документах зазначено ПП "Сейлтлон-Кір") в оренду строком на 25 років під розміщення адміністративно-комерційного комплексу за адресою: м. Кіровоград, просп. Університетський (біля обласної лікарні) вбачається, що вказаний проект розглянуто та затверджено рішенням Кіровоградської міської ради без погоджень такого проекту відповідними службами, а саме Кіровоградською міською санітарно-епідеміологічною станцією, без проведення державної експертизи (а.с. 44-72).

Рішення Кіровоградської міської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПП "Сейлтон-Кір" прийнято на сесії ради 28.02.2006 р., тоді як проект погоджено: Державною санітарно - епідеміологічною службою міста Кіровограда 12.08.2007 р.; Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Кіровоградській області - 16.08.2007 р.; Державна експертиза землевпорядної документації проведена 30.11.2007 р.

Таким чином, при затвердженні Кіровоградською міською радою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПП "Сейлтон-Кір" в оренду на 25 років під розміщення адміністративно-комерційного комплексу за адресою: м. Кіровоград, просп. Університетський (біля обласної лікарні) та наданні в оренду відповідної земельної ділянки, порушено діючі під час прийняття рішення вимоги частини 6 статті 123 Земельного кодексу України, статті 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", Порядок розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. № 677.

Отже, пункт 51 рішення Кіровоградської міської ради № 1757 від 28.02.2006 р. не відповідає зазначеним вище вимогам законодавства.

Крім того, згідно з пунктом 8 рішення Кіровоградської міської ради від 25.01.2005 року №1428, пункту 51 рішення міської ради від 28.02.2006 року №1757, експлікації земель по формі 6-зем щодо вказаної земельної ділянки та викопіювання з генерального плану м. Кіровограда в оренду передана земельна ділянка площею 0,4 га зелених насаджень загального користування під розміщення адміністративно-комерційного комплексу за рахунок земель житлової та громадської забудови.

При цьому, передача земель, що відноситься до земель зелених насаджень загального користування під розміщення адміністративно - комерційного комплексу суперечить вимогам законодавства.

Так, до складу земель рекреаційного призначення, відповідно до статті 51 Земельного кодексу України, належать, в тому числі, земельні ділянки зелених зон та зелених насаджень міст та інших населених пунктів.

Як зазначено у пункті 1.4 Правил утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 29.07.1994 року №70, зареєстрованого в Мін'юсті України 14.12.1994 року за №301/511 (що діяв на час прийняття спірного рішення), за функціональними ознаками міські зелені насадження діляться на три групи - загального користування - озеленені упорядковані території, призначені для відпочинку міського населення, з вільним доступом - міські та районні парки; парки культури і відпочинку, сади житлових районів і груп житлових будинків, сквери, бульвари, набережні, лісопарки, лугопарки, гідропарки та ін.; обмеженого користування - насадження на території громадських і житлових будівель, шкіл, дитячих закладів, спортивних споруд, закладів охорони здоров'я, промислових підприємств, складських територій та ін.; спеціального призначення - насадження вздовж вулиць, у санітарно-захисних і охоронних зонах, на територіях ботанічних та зоологічних садів, виставок, кладовищ і крематоріїв, ліній електропередач високої напруги; лісомеліоративні насадження, насадження розсадників, квітникарських господарств, пришляхові насадження в межах міст та інших населених пунктів.

Статтею 63 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (в чинній на той час редакції) визначено, що рекреаційними зонами є ділянки суші і водного простору, призначені для організації масового відпочинку населення і туризму. На території рекреаційних зон забороняється господарська та інша діяльність, що негативно впливає на навколишнє природне середовище або може перешкодити використання їх за цільовим призначенням, зміна природного ландшафту та проведення інших дій, що суперечать використанню цих зон за прямим призначенням.

З огляду на викладене, належність спірної земельної ділянки до земель рекреаційного призначення визначена Законом.

Згідно частини 2 статті 51 Земельного кодексу України на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкодити використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель. Використання спірної земельної ділянки під розміщення адміністративно - комерційного комплексу унеможливлює використання її за призначенням, визначеним містобудівною документацією.

Так, згідно частини 4 статті 3 Закону України "Про планування і забудову територій" рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань забудови та іншого використання територій, вибору, вилучення (викупу) і надання земельних ділянок для містобудівних потреб приймаються в межах, визначених законом відповідно до містобудівної документації за погодженням з спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури.

Згідно викопіювання з генерального плану м. Кіровограда земельна ділянка, зазначена у спірному рішенні, віднесена до території зелених насаджень загального користування.

Генеральний план населеного пункту, згідно із статтями 1,2 Закону України "Про планування та забудову територій" є містобудівною документацією, яка визначає принципові питання вирішення розвитку, планування та іншого використання територій населеного пункту, основним завданням планування і забудови територій є, зокрема обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням та використання територій для містобудівних потреб, визначення і раціональне розташування території житлової та громадської забудови, промислових, рекреаційних. природоохоронних, оздоровчих, історико - культурних та інших територій та об`єктів.

За змістом статей 7,10,12 цього Закону у схемах планування територій на регіональному рівні визначаються заходи реалізації державної політики та враховуються державні інтереси під час планування цих територій, їх історичні, екологічні, географічні і демографічні особливості, етнічні та культурні традиції, планування на місцевому рівні забезпечується відповідними місцевими радами та їх виконавчими органами відповідно до їх повноважень, визначених законом, і полягає у розробленні та затвердженні генеральних планів населених пунктів, схем планування територій на місцевому рівні та іншої містобудівної документації, регулювання використання їх територій, ухваленні та реалізації відповідних рішень про дотримання містобудівної документації; планування земельних ділянок, пов`язаних із зміною їх цільового використання, здійснюється власниками або користувачами цих ділянок у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до Генерального плану м. Кіровограда земельна ділянка площею 0,4 га по просп. Університетському відноситься до земель зелених насаджень загального користування, а тому за своїм цільовим призначенням відноситься до земель рекреаційного призначення. Зміни до Генерального плану населеного пункту в частині зміни функціонального, цільового призначення спірної земельної ділянки не вносилися, отже надання її для містобудівних потреб суперечить містобудівній документації, а тому є незаконним.

Дана підстава підтверджує обґрунтованість тверджень прокурора щодо незаконності спірного рішення.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пункту 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Статтею 14 Конституції України унормовано, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно статті 4 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" об'єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є, зокрема, забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України (стаття 2 названого вище Закону).

Отже, незаконне надання в оренду земельної ділянки порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

Згідно частини 1 статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Таким центральним органом виконавчої влади, відповідно до Указу Президента України від 13.04.2011 р. № 459/2011, є Державна інспекція сільського господарства України

Положенням про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженим Указом Президента України від 13.04.2011 р. № 459/2011, визначені повноваження та завдання Держсільгоспінспекції сільського господарства та передбачено, що основними завданнями Держсільгоспінспекції України, відповідно до п. 3 даного Положення, є: реалізація державної політики у сферах здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі та внесення на розгляд Міністра пропозицій щодо формування державної політики у зазначених сферах.

Держсільгоспінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи - державні інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах (пункт 6 Положення).

З приписів статті 1 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що у разі звернення державного органу з відповідним позовом, необхідним є з'ясування наявності у нього передбаченого законодавчим актом, тобто законом, повноваження на подання позову до суду.

Між тим, Держсільгоспінспекція не наділена повноваженнями звертатися до суду з позовами.

Відповідно до Закону України від 18.09.12 № 5288-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань удосконалення діяльності прокуратури" у статті 2, 29 Господарського процесуального кодексу України внесені зміни, а саме: частину другу статті 2 Господарського процесуального кодексу України доповнено реченням такого змісту: "У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві". Частину другу статті 29 Господарського процесуального кодексу України доповнено реченням такого змісту: "У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача."

Також внесені зміни до статей 35, 36 Закону України "Про прокуратуру", де визначено здійснення представництва прокурором в суді державних інтересів, та визначено, що таке має місце за наявності порушень або загрози порушень інтересів держави.

Таким чином, за наявності підстав, передбачених вказаними статями, з метою представництва держави, прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом, звертатися до суду з позовами.

Зміст поняття "державні інтереси" розглянуто в рішенні Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 8 квітня 1999 р., в якому зазначено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Прокурор згідно поданого у даній справі позову доводить порушення вимог земельного законодавства з боку органу місцевого самоврядування - Кіровоградської міської ради під час прийняття пункту 51 рішення № 1757 від 28.02.2006 р. та порушення інтересів держави у сфері контролю за використанням і охороною земель, що свідчить про правомірність звернення прокурора для захисту інтересів держави до господарського суду з даним позовом, у якому прокурор відповідно до вимог статті 29 Господарського процесуального кодексу України виступає у статусі позивача.

Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Отже, встановлений вище факт незаконності пункту 51 рішення Кіровоградської міської ради № 1757 від 28.02.2006 р., яким було надано в оренду земельну ділянку ПП "Сейлтон-Кір", означає відсутність передбаченої нормою частини1 статті 124 Земельного кодексу України обов'язкової передумови для укладення договору оренди землі - рішення відповідного органу місцевого самоврядування. В свою чергу вказане означає невідповідність укладеного між Кіровоградською міською радою та ПП "Сейлтон-Кір" договору оренди землі від 03.12.2007 р. № 676, вимогам закону, зокрема, статті 116, частини 1 статті 124 Земельного кодексу України в редакції, які діяли на момент укладення оспорюваного у справі договору, що є підставою для визнання такого договору недійсним на підставі частини 1 статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги прокурора м. Кіровограда в інтересах держави до Кіровоградської міської ради про визнання недійсним та скасування пункту 51 рішення Кіровоградської міської ради від 28.02.2006 р. №1757 "Про регулювання земельних відносин".

Вирішуючи питання про застосування позовної давності, колегія суддів враховує, що у Цивільному кодексі України встановлено як загальну, тривалістю у три роки (стаття 257), так і спеціальну позовну давність (стаття 258), скорочену або більш тривалу порівняно із загальною.

Статтею 260 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Строк позовної давності обчислюється окремо щодо основної і щодо кожної додаткової вимоги. Відтак можливий сплив позовної давності щодо додаткової вимоги, тоді як за основною вимогою позовна давність триватиме.

Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частиною 1 якої встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За приписами пункту 4.1 постанови Пленуму ВГСУ №10 від 29.05.2013 року у разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор (частина друга статті 29 ГПК), позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.

Таким чином, враховуючи вимоги статті 261 Цивільного кодексу України, вирішальним, при з'ясуванні питання пропуску прокурором м. Кіровограда позовної давності у даній справі, є те, коли саме прокурору стало відомо про невідповідність вимогам чинного законодавства спірних рішення та договору, а не те, коли останньому стало відомо про прийняття рішення та укладення договору.

З пояснень прокурора від 16.01.2014 року вбачається, що до прокуратури м. Кіровограда 28.10.2013 року надійшов лист Держсільгоспінспекції в Кіровоградської області від 28ю10.2013 №4425/1 "Про надання інформації", згідно з яким Держінспекцією в області встановлено, що в матеріалах справи по укладанню спірного договору оренди землі не містяться всі необхідні документи (а.с.21).

На підставі вказаної інформації 28.10.2013 р. прокурором м. Кіровограда винесено постанову про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів у Кіровоградській міській раді (а.с. 117).

З огляду на викладене встановлено, що станом на день звернення прокурора з позовом, про визнання незаконним та скасування пункту 51 рішення № 1757 "Про регулювання земельних відносин" та визнання недійсним спірного договору оренди землі від 03.12.2007 №676, позовна давність не сплила.

Пунктом 4 статті 268 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірного рішення) встановлено, що позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" № 4176-VI від 20.12.2011 внесені зміни, зокрема, і до Цивільного кодексу України та згідно із підпунктом 2 пункту 2 цього Закону пункт 4 статті 268 Цивільного кодексу України виключено.

Пунктом 1 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону встановлено, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме -15.01.2012.

Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону встановлено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом, зокрема, про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Тобто, навіть якби прокурор дізнався про невідповідність спірного пункту рішення у 2006 році, станом на день звернення з позовом про визнання такого рішення недійсним позовна давність не сплила б.

Враховуючи викладені колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 103-106 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Сейлтон-Кір» м. Кіровоград залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 16.01.2014 р. у справі № 912/1781/13 залишити без змін.

Головуючий Р.М. Бахмат

Судді: О.С. Євстигнев

І.М. Кощеєв

Повний текст постанови виготовлено 06.03.2014 р.

З оригіналом згідно:

Пом. судді І.Г.Логвиненко