Постанова № 37527597, 02.03.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2014 р. Справа № 922/2841/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - Засядько М.В.., дов. №3924 від 26.12.2013 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №3369 Х/1-18) на рішення господарського суду Харківської області від 13.08.2013 року у справі № 922/2841/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Харківгаз", м. Харків

про стягнення 19 153 571,26 грн

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Харківгаз", відповідача, про стягнення 10187537,31 грн. основного боргу, 40790,90 грн. інфляційних витрат, 1406453,08 грн. 3% річних, 3893157,55 грн. пені, 3625632,42 грн. штрафу, які виникли внаслідок порушення відповідачем умов укладеного сторонами договору №12/1965-ПР від 09.04.2012 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.08.2013 року у справі № 922/2841/13 (суддя Смірнова О.В.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 1406453,08 грн. 3% річних, 116794,71 грн. пені, 108768,96 грн. штрафу та 32068,96 судового збору.

В стягненні 10187537,31 грн. основного боргу, 40790,90 грн. інфляційних витрат, 3776362,84 грн. пені та 3516863,46 грн. штрафу в позові відмовлено.

Позивач з рішенням місцевого господарського суду частково не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати це рішення в частині зменшення розміру пені на 3776362,84 грн. та штрафу на 3516863,46 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов у вказаній частині задовольнити.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що місцевий господарський суд в порушення вимог статей 42, 83 ГПК України, статті 233 Господарського кодексу України не обгрунтував зменшення суми пені та штрафу, не врахував майнові інтереси та майновий стан позивача, а також того, чи є обставини зменшення штрафних санкцій винятковими.

При цьому, звертає увагу на те, що за спірним договором постачався імпортований природний газ, який Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" закуповує за зовнішньоекономічними контрактами, якими встановлені чіткі строки розрахунків за поставлений газ та санкції за порушення цих строків. А тому, як стверджує апелянт, через невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого газу, позивач несе істотні збитки.

Крім того, вказує на те, що підприємство позивача згідно з Постановою Кабінету Міністрів України «Про визначення гарантованих постачальників природного газу» від 25.07.2012 № 705 є гарантованим газопостачальником, у зв'язку з чим відповідно до вимог пункту 1 статті 1, пунктів 4, 5 статті 10, Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» законодавчо зобов'язане надавати споживачам природний газ, незалежно від свого фінансового становища, наявності чи відсутності заборгованості контрагентів та має закупати та реалізувати газ споживачам за чіткими тарифами, встановленими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, змінювати які позивач не має права.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.11.2013 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Медуниця О.Є.) апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 27.11.2013 року на 11:00 год.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.11.2013 року розгляд справи було відкладено на 11.12.2013 року на 9:30 год. у зв"язку із неявкою в судове засідання представника позивача.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 року розгляд справи було відкладено на 08.01.2014 року на 12:00 год. у зв"язку із неявкою представника позивача у судове засідання.

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 08.01.2014 року для розгляду даної справи було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. у зв"язку із знаходженням судді Медуниці О.Є. у відпустці.

Пунктом 3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2012 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що у разі зміни складу суду (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу), спочатку починається й перебіг строку вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що строк розгляду апеляційної скарги після винесення розпорядження голови Харківського апеляційного господарського суду від 08.01.2014 року про зміну складу колегії суддів починається заново.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.01.2014 року розгляд справи було відкладено на 22.01.2014 року у зв'язку із задоволенням клопотань позивача та відповідача про відкладення розгляду справи через неможливість їхніх представників з'явитись в судове засідання.

У судовому засіданні 22.01.2014 року було оголошено перерву до 12:00 год. 05.02.2014 року.

Також, у судовому засіданні 05.02.2014 року було оголошено перерву до 11:00 год. 26.02.2014 року.

Представник позивача у судових засіданнях 22.01.2014 року, 05.02.2014 року підтримав апеляційну скаргу.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судових засіданнях 27.11.2014 року, 11.12.2014 року, 08.01.2014 року, 22.01.2014 року, 05.02.2014 року та 26.02.2014 року проти її доводів заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обґрунтовує тим, що встановлена Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, гранична ціна на природний газ не включає в себе можливі наслідки (пеня, штраф, інфляція, 3 % річних) для підприємства від несвоєчасного виконання зобов'язань за договорами купівлі-продажу природного газу з постачальниками газу в Україні, яке виникає внаслідок незалежних від підприємства причин, в тому числі - заборгованості споживачів за поставлений природний газ.

При цьому, зазначає, що до подачі позову у даній справі відповідач повністю сплатив основну заборгованість за договором № 12/1965-ПР від 09.04.2012 року, а головною причиною проведення несвоєчасних розрахунків відповідача є несвоєчасне проведення розрахунків його контрагентів за поставлений природний газ.

Також вказує на те, що стягнення з відповідача надмірно високих штрафних санкцій може мати за собою негативні наслідки та робить неможливим вчасне проведення поточних ремонтів газопроводів та споруд на них, що загрожує безпеці газопостачання та створить умови для виникнення непоправних наслідків.

Представник позивача в судове засідання 26.02.2014 року не з»явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення, про що свідчить підпис його представника у письмовій розписці про оголошення судом перерви у судовому засіданні 05.02.2014 року до 26.02.2014 року на 11:00 год.

А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши усні пояснення представників сторін, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції - частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 09 квітня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", постачальником, та Публічним акціонерним товариством "Харківгаз", покупцем, був укладений договір № 12/1965-ПР (далі договір), відповідно до умов якого постачальник зобов"язується передати у власність покупця у 2012 році природний газ, а відповідач - прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов'язковість договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вказаного договору позивач передав у власність відповідача протягом березня - червня 2012 року імпортований газ в обсязі 14760544 куб. м. на загальну суму 51794748,91 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 31.03.2012 р., від 30.04.2012 року, від 31.05.2012 р., від 30.06.2012 року.

Пунктом 6.2 договору передбачений остаточний розрахунок, який здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу.

Позивач в обгрунтування позову в частині стягнення основного боргу вказує на те, що в порушення умов договору відповідач не в повному обсязі розрахувався за поставлений природний газ, та станом на 05.06.2013 р. заборгованість за використаний природний газ складає 10187537,31 грн.

Як свідчать матеріали справи, позивачем було погашено суму боргу у розмірі 10187537,3 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 19.06.2013 року, від 20.06.2013 року, від 21.06.2013 року, від 25.06.2013 року, від 25.06.2013 року, від 26.06.2013 року, від 26.06.2013 року, від 26.06.2013 року, від 27.06.2013 року, від 27.06.2013 року, в графі "призначення платежу" яких зазначено: "за поставлений у 2012 р. природний газ для промисл. спожив. зг. договору № 12/1965-ПР від 09.04.".

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється виконаннями, проведеним належним чином.

Отже, оскільки сума основного боргу у розмірі 10187537,31 грн. була погашена відповідачем до подання позову у даній справі, його зобов"язання в зазначеній частині припинилось, у зв"язку з чим місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача 10187537,31 грн., у зв"язку з чим рішення господарського суду першої інстанції в цій частині підлягає залишенню без змін.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних в сумі 1406453,08 грн., колегія суддів погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що він не суперечить нормам чинного законодавства.

А тому, на думку колегії суддів, рішення місцевого господарського суду в зазначеній частині слід залишити без змін.

Також, колегія суддів погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про необгрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 40790,90 грн. інфляційних, розрахунок яких було здійснено без врахування Інформаційного листа Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997 року та Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 року "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права.

А тому, рішення місцевого господарського суду в зазначеній частині також слід залишити без змін.

Відповідно до пункту 7.2 договору №12/1965-ПР від 09.04.2012 року у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору щодо порядку проведення розрахунків, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф в розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з вимогами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3893157,55 грн. пені, 3625632,42 грн. штрафу.

При цьому, відповідач при розгляді справи в суді першої інстанції заявив клопотання про зменшення розміру пені та штрафу на 97 %.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Місцевий господарський суд, посилаючись на вищевказані норми, дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій (пені та штрафу).

При цьому, господарський суд першої інстанції зазначив, що обставини порушення відповідачем договірних зобов"язань є винятковими, оскільки: зобов'язання не виконувались з об'єктивних причин, зокрема, у зв'язку з важким фінансовим становищем відповідача внаслідок невиконання бюджетними установами зобов'язань за надані послуги; відповідачем у повному обсязі виконані зобов'язання по сплаті одержаного газу за договором 12/1965-ПР від 09.04.2012 р., тобто повністю усунено порушення шляхом повного погашення основної суми боргу; постачання (розподілення) природного газу на території Харкова та Харківської області здійснюється лише Публічним акціонерним товариством "Харківгаз", від господарської діяльності якого залежить безперебійне та безаварійне надання послуг, утримання газових мереж, споруд на них, систем газопостачання та газифікації в належному стані.

А тому, на думку місцевого господарського суду, клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій - пені та штрафу є обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Однак, колегія суддів не може погодитись із такими висновками, зважаючи на таке.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов"язання.

За несвоєчасне виконання умов спірного договору Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» в порядку статті 549 Цивільного кодексу України та пункту 7.2 договору було нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки та - за прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів - штраф у розмірі 7% від суми простроченого зобов'язання.

Відповідно до пункту З статті 83 ГПК України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті З.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», зазначено про те, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт З статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Однак, господарський суд при вирішенні питання щодо зменшення пені та штрафу, не обгрунтував винятковості обставин порушення відповідачем договірних зобов"язань та що такі обставини не носять систематичного характеру.

При цьому, місцевий господарський суд не обгрунтував невідповідність розміру пені та штрафу наслідкам порушення.

Таким чином, місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а також визнав встановленими недоведені обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Таким чином, при зменшенні розміру пені та штрафу суд мав врахувати майновий стан обох сторін, а також їхні майнові та інші інтереси.

Крім того, місцевий господарський суд повинен був дати належну правову оцінку доказам, наданим сторонами в обґрунтування своїх позицій щодо наявності чи відсутності збитків.

Однак, господарським судом першої інстанції було враховано лише ступінь виконання зобов'язання боржником та те, що порушення зобов'язання не завдало значних збитків позивачу.

При цьому, місцевим господарським судом не було взято до уваги те, що Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом, тобто вказана юридична особа як підприємство державного сектору економіки є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

До того ж, з матеріалів справи вбачається, що за спірним договором постачався імпортований природний газ, який Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" закуповує за зовнішньоекономічними контрактами, якими встановлені чіткі строки розрахунків за поставлений газ та санкції за порушення цих строків, що може включати в себе припинення постачання природного газу на територію України.

Також, господарський суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що у Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за 2012 рік збитки становлять 10 271 185 000,00 грн., а за перше півріччя 2013 року збитки складають 10 561 296 000,00 грн., і дана збитковість позивача виникла у зв'язку з несвоєчасними розрахунками контрагентів, в тому числі і відповідача.

Окрім того, пунктом 3 статті 4 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» встановлено повноваження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, зокрема забезпечення проведення тарифної та цінової політики на ринку природного газу, формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток.

Відповідно до пункту 4 статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» потреби населення у природному газі задовольняються з ресурсів природного газу, видобутого газодобувними підприємствами, що зазначені у частині першій статті 10 цього Закону, а в разі їх недостатності - з інших ресурсів газу суб'єкта, уповноваженого на формування ресурсу природного газу для населення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 5 статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» реалізація природного газу для задоволення потреб населення здійснюється гарантованими постачальниками за роздрібними цінами, встановленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» гарантований постачальник - визначене у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, газопостачальне підприємство, яке не має права відмовити споживачу в укладенні договору на постачання природного газу.

У Постанові Кабінету Міністрів України «Про визначення гарантованих постачальників природного газу» від 25.07.2012 № 705 зазначено, що гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Як закупівля, так і постачання природного газу споживачам Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відбувається за цінами, що встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. При цьому, позивач жодним чином не має можливості змінити встановлені тарифи.

До того ж, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не здійснює видобуток природного газу самостійно, про що свідчить Розпорядження Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2013 р. № 327-р «Про затвердження прогнозного балансу надходження та розподілу природного газу в Україні на 2013 рік», а саме -відсутність позивача у списку газодобувних підприємств.

Отже, виходячи зі змісту вищевказаних норм, позивач, здійснюючи покладене державою завдання з забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом, діє в рамках затверджених тарифів на закупівлю та постачання природного газу споживачам. При цьому, він є гарантованим постачальником та не може відмовитись від постачання природного газу споживачам, а отже, законодавчо зобов'язаний надавати споживачам природний газ, незалежно від свого фінансового становища, наявності чи відсутності заборгованості контрагентів.

До того ж, відповідач несе обов'язок щодо своєчасного розрахунку з газодобувними підприємствами за договорами, а несвоєчасність розрахунків за поставлений природний газ споживачів, як наслідок - нестача коштів, тягне за собою заборгованість перед газодобувними підприємствами відповідно до договорів, які передбачають санкції за прострочення оплат.

А тому, колегія суддів вважає, що місцевимй господарський суд, задовольнивши клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, не обгрунтував того, чи є обставини зменшення пені та штрафу винятковими, не врахував майновий стан та інтереси позивача, а також надмірності штрафних санкцій порівняно із сумою боргу, що протирічить нормам статті 83 ГПК України, статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, у зв"язку з чим рішення місцевого господарського суду в зазначеній частині слід скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3776362,84 грн. пені та 3516863,46 грн. штрафу.

А оскільки рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню в частині незадоволених позовних вимог, то з урахуванням вимог статті 44 ГПК України з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню витрати позивача по сплаті судового збору за подання позовної заяви в частині зазначених позовних вимог, тобто судових витрат, які не були стягнуті на користь позивача місцевим господарським судом при винесенні судового рішення.

Вказана сума становить різницю між сумою сплаченого позивачем судового збору за подання позову в розмірі 68820,00 грн. та стягнутою господарським судом першої інстанції з відповідача сумою витрат позивача по сплаті судового збору в розмірі 32068,96 грн., що складає 36751,04 грн.

Також, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 609,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 37360,04 грн. судових витрат.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 13.08.2013 року у справі №922/2841/13 скасувати в частині зменшення розміру пені на 3776362,84 грн та штрафу на 3516863,46 грн.

Прийняти у вказаній частині нове рішення, яким стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" (61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, 1, код 03359500, р/р № 260383032987 в ВАТ "Ощадбанку", МФО 351823) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, р/р 26002301921 в АТ "Ощадбанку" м. Києва, МФО 300465, код ЄДРПОУ 20077720) 3776362,84 грн. пені та 3516863,46 грн. штрафу.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" (61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, 1, код 03359500, р/р № 260383032987 в ВАТ "Ощадбанку", МФО 351823) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, р/р 26002301921 в АТ "Ощадбанку" м. Києва, МФО 300465, код ЄДРПОУ 20077720) 37360,04 грн. витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 13.08.2013 року у справі №922/2841/13 залишити без змін.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 03.03.2014 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Тихий П.В.