Ухвала суду № 37526594, 04.03.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/4284/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Боровицького О. А.

суддів: Граб Л.С. Сапальової Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Городоцького районного центру зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення коштів в розмірі 8604,76 грн. ,

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2013 року Городоцький районний центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення з останнього 8604,76 грн. незаконно отриманої допомоги по безробіттю.

04 грудня 2013 року Хмельницьким окружним адміністративним судом адміністративний позов задоволено, а саме: стягнуто з ОСОБА_2 на користь Городоцького районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття 8604 грн. 76 коп. виплаченої допомоги по безробіттю.

Не погоджуючись з прийнятим по справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року, мотивуючи свої вимоги тим, що постанова суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального законодавства, що призвело до прийняття незаконного рішення. Аргументуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказує на те, що факт укладення договору доручення про надання агентських послуг автоматично не свідчить про віднесення особи до категорії зайнятого населення громадян України, не підтверджує здійснення нею тієї оплачуваної діяльності, пов'язаної із задоволенням особистих, суспільних потреб з відсутністю якої законодавство пов'язує виплату допомоги по безробіттю.

Позивач скористався правом регламентованим положеннями статті 191 КАС України та надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить залишити останню без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Також, 03 березня 2014 року на адресу Вінницького апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представника (вх. №4823/14).

Відповідач, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання, до суду апеляційної інстанції не прибув, уповноваженого представника не направив, що у відповідності до положень частини 4 статті 196 КАС України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

На підставі пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України суд розглядає апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.

Перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційна скарга не належить задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи повністю адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що з 06.02.2013 по 16.09.2013 відповідач отримував допомогу по безробіттю, при цьому ОСОБА_2 надавав посередницькі послуги в сфері страхування згідно договору (цивільно-правового характеру) №500246 від 26.10.2010, за що йому нараховувалась комісійна винагорода, яка не виплачена і є кредиторською заборгованістю ТОВ "Старлайф".

Наведені обставини свідчать про порушення відповідачем вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", а отже, отримана з 06.02.2013 по 16.09.2013 допомога по безробіттю в розмірі 8604,76 грн. отримана незаконно та підлягає поверненню.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач з 30.01.2013 року перебував на обліку у Городоцькому районному центрі зайнятості, як безробітний та отримував допомогу по безробіттю.

В період з 06.02.2013 по 16.09.2013 відповідач отримав допомогу по безробіттю в розмірі 8604,76 грн.

Відповідно до пункту 1 статті 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Згідно із пунктом 5 частини 2 статті 12 Закону України "Про загальнообов'язкове держане страхування на випадок безробіття" Виконавча дирекція Фонду та її робочі органи, в тому числі контролюють правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.

Так, Городоцьким районним центром зайнятості направлено запит на адресу ТОВ "Старлайф" щодо підтвердження факту роботи ОСОБА_2 на даному підприємстві. У відповідь на вказаний запит від ТОВ "Старлайф" надійшов лист з якого встановлено, що на момент реєстрації в Городоцькому районному центрі зайнятості ОСОБА_2 був укладений цивільно-правовий договір з ТОВ "Старлайф" з 26.10.2010 за №500246.

03 жовтня 2013 року складено акт №45 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Згідно з актом, директором Городоцького районного центру зайнятості видано наказ №107 від 07.10.2013 про відшкодування незаконно отриманого матеріального забезпечення. 07.10.2013 року на адресу ОСОБА_2 було направлено повідомлення №21-01/889 про добровільне повернення коштів в сумі 8604,76 грн. протягом 15 календарних днів від дня отримання копії наказу. Протягом вказаного строку коштів повернуто не було, наказ про їх повернення відповідачем не оскаржено.

Наведене призвело до безпідставної виплати матеріального забезпечення по безробіттю в сумі 8604 грн. 76 коп.

Відповідно до пункту 6.14. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року N 307 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 за N 915/5136, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що згідно з статтею 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

В силу частини 1 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення", зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Згідно з положеннями Закону України "Про зайнятість населення", безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Як передбачено в пункті 1.1. договору №500246 від 26.10.2010 за цим договором ОСОБА_2 (Консультант) зобов'язується за завданням ТОВ"Старлайф" надавати посередницькі послуги в сфері страхування, у рамках діяльності ТОВ "Старлайф" як страхового посередника на страховому ринку України, від імені і за дорученням страховиків, а ТОВ "Старлайф" зобов'язується виплачувати Консультанту винагороду (комісійні) в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Враховуючи, що відповідач отримував дохід у вигляді винагороди (комісійних) відповідач відносився до зайнятого населення, відповідно за ним не могла зберігатися виплата допомоги по безробіттю, доводи апелянта наведені в апеляційній скарзі не можуть змінити правовідносини, що вникли між ТОВ "Старлайф" та ОСОБА_2 на підставі чинного на час виникнення спірних правовідносин договору цивільно-правового характеру.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження і не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що Хмельницький окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197,198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий суддя Боровицький О. А.

Судді Граб Л.С.

Сапальова Т.В.