Ухвала суду № 37525731, 17.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/13972/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.А. Суддя-доповідач: Бабенко К.А

У Х В А Л А

Іменем України

17 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Романчук О.М., Собківа Я.М., секретаря Чепурко Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників Міністерства доходів і зборів України на Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Спільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «КЕРШЕР» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень форм «Р», «П»,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а Постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Позивача з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Приватною виробничо-комерційною фірмою «Проксин» за період з 01.01.2012 року по 30.04.2012 року, про що складено відповідний Акт від 28.05.2013 року №608/41-20/25196004 (далі - Акт), копія якого наявна в матеріалах справи (т. І, а.с. 36-57).

Перевіркою встановлено порушення Позивачем вимог п.п. 138.1, 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, а саме, завищення ним на 113 665 грн. суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2012 року, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України - заниження ним на 20 915 грн. суми податку на додану вартість за квітень 2012 року.

На підставі вищезазначених порушень, Відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення форм «П» та «Р» від 14 червня 2013 року №0000544120, №0000554120, копії яких також наявні в матеріалах справи (а.с. 60, 62), та якими зменшено на 113 665 грн. суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та збільшено на 30 292, 50 грн. суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), в тому числі на 20 195 грн. за основним платежем і на 10 097, 50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) відповідно.

Як вбачається з Договорів про надання послуг від 01 березня 2012 року №01/02, №02/02, укладених між Позивачем та Приватною виробничо-комерційною фірмою «Проксин», копії яких наявні в матеріалах справи (т. І, а.с. 64-66, 70-72), Позивач в порядку та на умовах, визначених Договорами доручив, а контрагент прийняв на себе зобов'язання з надання послуг з організації проведення перевірки (огляду) пристроїв блискавкозахисту на об'єктах Позивача.

Згідно із частиною п'ятою ст. 203 та частини першої, другої ст. 215 Цивільного кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається; у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно із ст. 1, частини першої ст. 3 та частин першої, другої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивачем на підтвердження реальності надання контрагентом послуг за зазначеними Договорами надано первинні документи, а саме, Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, Акти перевірки (огляду) пристроїв блискавкозахисту, платіжні доручення, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 67-69, 73-137, 146-149).

Як зазначено Відповідачем в Акті та апеляційній скарзі, в результаті проведення заходів, спрямованих на вивчення фактичного надання контрагентом послуг встановлено відсутність у нього необхідної матеріальної бази для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди контрагентам (покупцям) з метою штучного формування їм валових витрат та податкового кредиту, відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів, в зв'язку з чим, реальність операцій не підтверджено.

Колегія суддів не погоджується з посиланням Відповідача в Акті та апеляційній скарзі на нікчемність правочинів, укладених між Позивачем та контрагентом, тому, як вини та умислу Позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку не встановлено, Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено умислу укладення угод між Позивачем та контрагентом з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, Відповідачем не надано будь-яких рішень суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «безтоварності» здійснених Позивачем господарських операцій або судових рішень про визнання Договорів недійсними, що збігається з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною, зокрема, в його Ухвалі від 05.12.2012 року (код ЄДРСР 27946361). Крім того, Позивач не має нести відповідальність за порушення податкового законодавства його контрагентами та/або їх посадовими особами.

Згідно із п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; не відносяться до податкового кредиту, зокрема, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників; результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо), що збігається з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною, зокрема, в його Листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11. Проте, Відповідачем до судів першої та апеляційної інстанції будь-які докази на підтвердження зазначеного не надано.

Більш того, посилання Відповідача в апеляційній скарзі на порушення Позивачем та його контрагентом встановленого зазначеними Договорами п'ятиденного строку виконання певних зобов'язань та як наслідок відсутність реального надання послуг, є необґрунтованими, оскільки, порушення визначених у договорах строків виконання зобов'язань не підтверджує відсутність факту реального здійснення господарських операцій між Позивачем та його контрагентом.

Відповідно до частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вимоги якої Відповідачем не виконано.

На виконання господарських зобов'язань, підтвердження надання його контрагентом послуг оформлено всі необхідні первинні документи, укладення Договорів спрямовано на реальне настання правових наслідків, вони відповідають економічному змісту та чинному законодавству, в зв'язку з чим, колегія суддів дійшла висновку, що Позивачем правомірно віднесено до валових витрат сплачені ним суми за отримані від контрагента послуги, включено відповідну суму до податкового кредиту з податку на додану вартість та до податкової звітності за відповідний період, тому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Відповідача є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, за таких підстав, апеляційна скарга залишається без задоволення, а Постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників Міністерства доходів і зборів України залишити без задоволення, а Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалу складено у повному обсязі 24.02.2014 року.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Романчук О.М.

Собків Я.М.

Головуючий суддя Бабенко К.А

Судді: Романчук О.М

Собків Я.М.