Ухвала суду № 37524120, 04.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2014 року м. Київ К/800/27965/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Приходько І.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової служби України

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.02.2013 року

та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2013 року

у справі № 2а-10059/12/0170/9

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Спецпромрезерв»доДержавної податкової служби України, Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби провизнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецпромрезерв» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Спецпромрезерв») звернулося до суду з позовом до Державної податкової служби України, (далі по тексту - відповідач 1, ДПС України), Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач 2, ДПІ) про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.02.2013 року позовні вимоги ТОВ «Спецпромрезерв» задоволено.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2013 року апеляційні скарги ДПС України та ДПІ залишено без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.02.2013 року змінено та викладено резолютивну частину у наступній редакції:

«Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Державної податкової служби України в прийнятті декларації з ПДВ Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпромрезерв» за липень 2012 року, поданої 17.08.2012 року.

Податкову декларацію з ПДВ за липень 2012 року вважати такою, що подана Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецпромрезерв» до Державної податкової служби України - 17.08.12 року.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби відобразити в картці особового рахунку з ПДВ Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпромрезерв» показники, зазначені в декларації з ПДВ за липень 2012 року, поданої 17.08.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпромрезерв» витрати зі сплати судового збору у сумі 32,19 грн.».

В касаційній скарзі ДПС України, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.02.2013 року та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2013 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 17.08.2012 року ТОВ «Спецпромрезерв» (на підставі укладеного між позивачем та ДПІ договору №040120121 про визнання електронних документів від 10.01.2012 року) направило до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2012 року з додатками до неї, у прийнятті яких було відмовлено через те, що позивач не був платником ПДВ в період липень 2012 року, оскільки, свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Спецпромрезерв» було анульовано 08.10.2009 року.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п. 46.1. ст. 46 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно п. 49.1. ст. 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 49.8. ст. 49 ПК України передбачено, що прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби.

Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Пунктом 49.9. ст. 49 ПК України передбачено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Згідно п. 49.10 ст. 49 ПК України, відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Пунктом 49.11 ст. 49 ПК України передбачено, що у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Відповідно до вимог п. 4.5 Наказу ДПА Украйни від 31.12.2008 року № 827 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України - якщо надана органу ДПС платником податків податкова звітність заповнена ним з порушенням правил, зазначених у затвердженому порядку заповнення, то вона може бути не визнана таким органом ДПС як податкова декларація, а саме:

1) у ній не зазначено обов'язкових реквізитів або не проставлено прочерк у показниках, які не заповнюються;

2) її не підписано відповідними посадовими особами (факсиміле не дозволяється);

3) не скріплено печаткою платника податків;

4) відсутні обов'язкові додатки до податкової звітності, передбачені порядком заповнення відповідної звітності;

5) неможливо прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті);

6) наявні порвані аркуші, підчищення, помарки, виправлення, дописки і закреслювання;

7) подана ксерокопія звітних документів;

8) звітність з податку на додану вартість, подана неплатником ПДВ.

У таких випадках працівники структурного підрозділу ОДПС, до функцій якого належить приймання податкової звітності, в усній формі попереджають платника податків про виявлені недоліки і право невизнання органом ДПС такої податкової звітності відповідно до норм Податкового кодексу України.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що декларація із ПДВ за липень 2012 року з додатками та реєстром виданих та отриманих податкових накладних, не містять будь-яких порушень наведених вище норм законодавства.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено судами попередніх інстанцій, рішення ДПІ про анулювання реєстрації ТОВ «Спецпромрезерв» платником ПДВ, оформлене актом від 08.10.2009 № 208/15-2, було визнано протиправним і скасовано постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.02.2009 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010 року у справі № 2а-12145/09/9/0170.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.12.2012 року у справі № К-38194/10 касаційну скаргу ДПІ відхилено, постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.02.2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010 року у справі № 2а-12145/09/9/0170 залишено без змін.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку, що на час подання ТОВ «Спецпромрезерв» податкової декларації з ПДВ за листопад 2012 року були відсутні правові підстави вважати позивача особою, яка не зареєстрована платником ПДВ.

Колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача 1 підлягає відхиленню, а постанова Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2013 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової служби України відхилити.

2. Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2013 року залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

І.В. Приходько