Ухвала суду № 37524118, 24.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/27432/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:Денисенка Ю.О.,відповідача:Алексєєвої Л.К.,відповідача:Іваніцького Ю.Р.,третьої особи:Чорної Ю.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2011 р.

у справі №12/163

за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

до Київського державного коледжу естрадного та циркового мистецтва,

за участю третьої особи - Контрольно-ревізійного управління в м. Києві,

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва (далі - позивач) звернулася з адміністративним позовом до Київського державного коледжу естрадного та циркового мистецтва (далі - відповідач) про стягнення заборгованості.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.08.2010 р. позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь держави 679 830,40 грн. штрафних санкцій.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2011 р. рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач надіслав на адресу суду письмові заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Контрольно-ревізійним управлінням в м. Києві було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності відповідача за період з 01.01.2004 р. по 01.11.2006 р., за результатами якої складено акт від 14.02.2007 р. №81/1-23-02-02214952.

Перевіркою встановлено, що згідно чекової книжки станом на 08.11.2005 р. відповідачем отримано кошти для здійснення виплат заробітної плати за жовтень 2005 р., що підтверджено казначейськими виписками від 08.11.2005 р. на загальну суму 135 966,08 грн., при цьому згідно касової книги кошти були оприбутковані 09.11.2005 р. за прибутковими касовими ордерами №86 на суму 117 831,49 грн., №87 на суму 3294,33 грн., №88 на суму 14 358,47 грн., №89 на суму 481,79 грн., чим порушено п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. №637 (далі - Положення).

За результатами перевірки податковою інспекцією прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 16.02.2007 р. №0000182302, яким до відповідача за порушення п. 2.6 Положення застосовано штрафні (фінансові) санкції, на підставі ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», у розмірі 679 830,40 грн.

Вказане рішення податкового органу було оскаржено відповідачем в адміністративному порядку, за результатами якого скарги відповідача були залишені без задоволення.

В подальшому відповідач оскаржив зазначене рішення в судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2008 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2009 р. у справі №6/21 (22-а-17888/08 - номер справи у суді апеляційної інстанції), відповідачу відмовлено у задоволенні позову до ДПІ у Голосіївському районі м.Києва про визнання протиправним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 16.02.2007 р. №0000182302 на суму 679 830,40 грн.

Крім того, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.01.2014 р. відповідачу було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на вказані судові рішення.

Таким чином, зважаючи на те, що сума штрафних санкцій, визначена відповідачу рішенням від 20.04.2007 р. №0000182302 не була останнім сплачена у добровільному порядку, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши та обговоривши наведені сторонами доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновків, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що спірна сума адміністративно-господарських санкцій у вигляді штрафу за порушення вимог Положення визначена відповідачу поза межами строку ст. 250 Господарського кодексу України, що у свою чергу, виключає наявність підстав для задоволення позовних вимог.

У той же час, відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України, предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогами заявленого позову є стягнення спірної суми штрафних санкцій, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість такого стягнення у судовому порядку, встановлення факту її сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту, тощо.

Відтак, для правильного вирішення даного спору питання дотримання суб'єктом владних повноважень вимог Господарського кодексу України, зокрема ст. 250 цього Кодексу, яка регулює строки застосування адміністративно-господарських санкцій, при визначенні спірної суми штрафних санкцій не може бути предметом доказування у межах даного позову, оскільки рішення суб'єкта владних повноважень, яким такі санкції визначено, не є предметом позову у даній справі.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції цілком обґрунтовано визначився із наявністю правових підстав для стягнення з відповідача суми штрафних санкцій, визначених рішенням від 16.02.2007 р. №0000182302 зважаючи на те, що судовими рішеннями було підтверджено його законність.

Відповідно до ст.226 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2011 р. у справі №12/163 скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.08.2010 р. у справі №12/163 залишити в силі.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:О.М. Нечитайло Судді:Л.В. Ланченко Н.Г. Пилипчук