Ухвала суду № 37524025, 10.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2014 року м. Київ К/9991/34796/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2011 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2011 р.

у справі №2а-15/11/2070

за позовом Приватного підприємства «Асседо»

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

про зобов'язання вчинити певні дії та визнання нечинним податкового повідомлення -рішення,

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство «Асседо» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова (далі - відповідач) про зобов'язання вчинити певні дії та визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2011 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2011 р., позовні вимоги задоволено частково: зобов'язано відповідача прийняти уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 18.08.2010 р. по декларації з податку на прибуток підприємства за І півріччя 2010 року позивача та визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 16.12.2010 р. №0009161510/0. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Позивачем подана до контролюючого органу декларація з податку на прибуток за І півріччя 2010 року від 06.08.2010 р., згідно якої сума податку на прибуток склала 13366,00 грн.

18.08.2010 р. позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, в якому визначено переплату з податку на прибуток у розмірі 13 366,00 грн.

Листом від 18.08.2010 р. №13437/10/15-103 податковий орган повідомив позивача про те, що уточнюючий розрахунок від 18.08.2010 року оформлений неналежним чином, оскільки у звітності не зазначено обов'язкових реквізитів, та повідомлено, що в електронній базі даних звітний документ отримав статус «до відома», посилаючись на ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Також відповідачем запропоновано позивачу надати нову звітність, оформлену згідно з діючим законодавством.

25.08.2010 року позивачем подано інший уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, в якому позивачем не було зазначено переплату з податку на прибуток у розмірі 13 366,00 грн.

19.11.2010 року позивачем подано до контролюючого органу декларацію з податку на прибуток за три квартали 2010 року, якою погашено податковий борг шляхом зменшення податкових зобов'язань.

16.12.2010 року працівниками відповідача проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати позивачем узгоджених податкових зобов'язань до бюджету, за результатами якої складено акт від 16.12.2010 р. №8328-15-109/32673573, яким встановлено порушення п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» щодо несвоєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток за перше півріччя 2010 року у розмірі 13 074,00 грн.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.12.2010 р. № 0009161510/0, яким за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 6 537,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що під час судового розгляду було досліджено оригінали документів наданих позивачем, які свідчать про вжиття ним всіх можливих заходів щодо своєчасного подання податкової звітності у спосіб передбачений законом. Натомість відповідачем не доведено в судовому засіданні правомірність своїх дій та подання позивачем звітності, яка заповнена з порушеннями вимог законодавства.

Відповідно до абзацу першого п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.

Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

За змістом абзацу п'ятого п.п. 4.1.2 п. 4.1 цієї ж статті Закону податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. Отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Таким чином, наведеним нормативним положеннями передбачено вичерпний перелік підстав невизнання податкової звітності платника податків, яких з поданого позивачем уточнюючого розрахунку до декларації не вбачається.

З огляду на що, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність неприйняття податковим органом уточнюючого розрахунку позивача до декларації з податку на прибуток підприємств.

Враховуючи те, що в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 18.08.2010 р. зазначено переплату з податку на прибуток підприємств у розмірі 13 366,00 грн., тобто фактично цим розрахунком погашено у визначений законом строк податковий борг шляхом зменшення податкових зобов'язань, у позивача відсутнє порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств.

Відтак, податкове повідомлення-рішення про застосування штрафу за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 50 % від 16.12.2010 р. №0009161510/0 прийняте з порушенням норм чинного законодавства.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2011 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2011 р. у справі №2а-15/11/2070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.