Ухвала суду № 37524026, 26.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2014 року м. Київ К/800/59780/13

Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді: Олексієнка М.М.,

суддів: Ємельянової В.І.,

Рецебуринського Ю.Й.,

здійснивши попередній розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_2 до керівника апарату Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду про визнання дій протиправними за касаційною скаргою представника громадської організації «Незалежна Правозахисна Громадська організація «Право на Захист» на ухвалу судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2013 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом, відповідно до якого просила визнати протиправними дії керівника апарату Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, які виразилися у не своєчасному наданні відповіді на інформаційний запит від 8 січня 2013 року.

Посилалась на порушення відповідачем вимог, передбачених Законом України від 13 січня 2011 року №2939-VI «Про доступ до публічної інформації».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 травня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник громадської організації «Незалежна Правозахисна Громадська організація «Право на Захист» звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати постанову окружного суду.

Ухвалою судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2013 року апеляційну скаргу залишено без руху, у зв'язку з відсутністю документу про сплату судового збору, надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою від 4 жовтня 2013 року, яка є предметом оскарження, апеляційну скаргу повернуто з підстав, передбачених частиною третьою статті 189, пунктом 1 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України.

У касаційній скарзі представник громадської організації «Незалежна Правозахисна Громадська організація «Право на Захист», з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судом апеляційної інстанції, просить ухвалу апеляційного суду скасувати з направленням справи для продовження розгляду апеляційним судом. Вказує на те, що громадська організація звільнена від сплати судового збору.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 5 Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI) від сплати судового збору звільняються державні органи, підприємства, установи, організації, громадські організації та громадяни, які звернулися у випадках, передбачених законодавством, із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб, а також споживачі - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав.

Положенням зазначеної норми у взаємозв'язку з пунктом "г" частини першої статті 49 Закону України від 23 грудня 1993 року №3792-XII «Про авторське право і суміжні права» дано офіційне тлумачення Конституційним Судом України у Рішенні від 28.11.2013 року №12-рп/2013. При цьому, Конституційний Суд вказав, що громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб.

Правові та організаційні засади діяльності громадських організацій визначені в Законі України "Про громадські об'єднання" від 22 березня 2012 року №4572-VI (далі - Закон №4572).

Громадська організація - це добровільне об'єднання фізичних осіб для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів (частини перша, третя статті 1 Закону №4572).

Як вбачається з матеріалів справи, на момент звернення представника громадської організації «Незалежна Правозахисна Громадська організація «Право на Захист» з апеляційною скаргою доказів членства ОСОБА_3 в цій організації або згоди на подачу апеляційної скарги від його імені надано не було. Так само не був наданий статут організації, відповідно до якого ця громадська організація має право звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб.

З урахуванням наведеного, суддя обґрунтовано повернув апеляційну скаргу в зв'язку з не усуненням недоліків щодо сплати судового збору при подачі апеляційної скарги.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу громадської організації «Незалежна Правозахисна Громадська організація «Право на Захист» відхилити, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.

Судді: М.М. Олексієнко

В.І. Ємельянова

Ю.Й. Рецебуринський