Ухвала суду № 37524021, 10.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2014 року м. Київ К/9991/34731/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2011 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2011 р.

у справі №2а-16429/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промснабінвест»

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промснабінвест» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2011 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2011 р., позовні вимоги задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.09.2010 р. №0001742302/0 та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач на адресу суду касаційної інстанції надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу у період з 19.08.2010 р. по 20.08.2010 р. було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків з податку на додану вартість за період червня 2010 року, про що було складено акт від 20.08.2010 р. № 8209/23/34469041, яким встановлено порушення позивачем п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від №0001742302/0 від 10.09.2010 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 357 435,00 грн., з яких 274 950,00 грн. за основним платежем та 82 485,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Фактичною підставою для висновку податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту на 274 950,00 грн. слугували виявлені під час перевірки розбіжності між даними задекларованого податкового кредиту позивача та даними податкових зобов'язань ТОВ «Кассида Проджектс» (контрагента), оскільки звітність останнього за червень 2010 року визнана податковим органом як «не подана».

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем у відповідності до вимог законодавства сформовано податковий кредит по податковим накладним, отриманим від ТОВ «Кассида Проджектс», оскільки станом на час вчинення вказаних господарських відносин останнього було зареєстровано платником податку на додану вартість і внесено до реєстру платників податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за договором від 25.05.2010 р. № 318 придбано у ТОВ «Кассида Проджектс» товари на загальну суму 1 649 700,00 грн., за результатом чого останнім видано податкову накладну від 04.06.2010 р. № 1561, на підставі якої позивачем сформовано податковий кредит. Розрахунок за отриманий товар позивачем був проведений безготівковим шляхом 06.07.2010 р. платіжним дорученням №122.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до приписів п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Наявність у платника податку (позивача у справі) податкових накладних, виданих йому підприємством-контрагентом та оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, із встановленням судом реальності та товарності господарської операції, на переконання колегії судів є достатніми підставами для виникнення права на податковий кредит.

Пунктом 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлено, що позивачем податковий кредит сформований у відповідності з зазначеними положеннями Закону України «Про податок на додану вартість», підтверджено відповідною податковою накладною, що виписана контрагентом зареєстрованим платниками податку на додану вартість.

Крім того, висновок податкового органу про те, що присвоєння податковій звітності ТОВ «Кассида Проджектс» за червень 2010 року статусу «не подана», свідчить про відсутність у позивача права на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є помилковим з огляду на те, що чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність прийнятого податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення від 10.09.2010 р. №0001742302/0 та наявності підстав для його скасування.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2011 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2011 р. у справі №2а-16429/10/2070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.