Ухвала суду № 37523916, 10.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" лютого 2014 р. м. Київ К-39555/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:Полатайка С.С.,відповідача:Токара В.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області

на ухвалу Господарського суду Iвано-Франкiвської областi від 24.10.2003 р.

та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 16.11.2010 р.

у справі №А-1/160

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Нафтохімік Прикарпаття»

до Надвірнянської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області

про визнання недійсним рішення,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Нафтохімік Прикарпаття» (далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до Надвірнянської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області (далі-відповідач) про визнання недійсним рішення.

Ухвалою Господарського суду Iвано-Франкiвської областi від 24.10.2003 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.11.2010 р., рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.07.2002 р. у справі № А-1/160 про визнання недійсним рішення від 29.03.2002 р. № 91/2300152230/1461 про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків, зборів (обов'язкових платежів) та пені за порушення податкового законодавства, яким позивачу донараховано акцизний збір у сумі 8 387 062,00 грн. та застосовані фінансові санкції у розмірі 1 258 059, 30 грн., залишено без змін.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.07.2002 р. у справі № А-1/160 та у задоволенні позовної заяви відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Позивачем було заявлено клопотання про заміну сторони правонаступником у зв'язку зі зміною найменування на Публічне акціонерне товариство «Нафтохімік Прикарпаття».

Відповідно до ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене та надані докази перейменування позивача, судова колегія вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 26.06.2001 р. у справі № 8/194, яке набрало законної сили, зобов'язано ВАТ «Нафтохімік-Прикарпаття» відвантажувати ДП фірмі «Фіаніт Альфа» нафтопродукти, виготовлені за договорами від 01.06.2001 р. № 7-09-0070-01-17, № 7-09-0071-01-17, № 7-09-0072-01-17, № 7-09-0073-01-17 без попередньої оплати акцизного збору та подання письмового підтвердження банківської установи про перерахування, вважаючи, що вироблений, переданий та відвантажений нафтопродукт не є об'єктом оподаткування акцизним збором для ВАТ «Нафтохімік-Прикарпаття» в рамках зазначених договорів. Вказане рішення набрало законної сили.

Згідно вказаного рішення суду платником акцизного збору за товар (продукцію) вироблену, передану або відвантажену ВАТ «Нафтохімік-Прикарпаття» є ДП фірма «Фіаніт Альфа». Виходячи з обороту продажу ним на внутрішньому ринку виготовлених під акцизних товарів, останній мав самостійно обчислювати та своєчасно проводити оплату акцизного збору та нести відповідальність за правильність обчислення та своєчасну сплату.

Разом із тим, 22.03.2002 р. відповідачем була проведена позапланова документальна перевірка правильності нарахування та оплати акцизного збору позивачем за січень 2002 року (акт №81р), у ході якої виявлено порушення ст.ст. 2,3,4 Декрету кабінету Міністрів України «Про акцизний збір», у результаті чого 29.03.2002 р. прийнято рішення №91/23-00152230/1461 «Про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків, зборів (обов'язкових платежів) та пені за порушення податкового законодавства», яким позивачу донараховано акцизний збір у сумі 8 387 062,00 грн. та застосовано фінансові санкції у розмірі 1 258 059,30 грн.

Вказане рішення було предметом оскарження у справі № А-1/160. Так, рішенням Господарського суду Івано-франківської області від 06.06.-03.07.2002 р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.10.2002 р., позов товариства задоволено, рішення від 29.03.2002 р. №91/23-00152230/1461 «Про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків, зборів (обов'язкових платежів) та пені за порушення податкового законодавства» визнано недійсним.

У той же час, постановою від 13.02.2003 р. Вищий господарський суд України вказані рішення скасував, мотивуючи своє рішення тим, що станом на 01.01.2002 р. набула чинності ст. 7 Закону України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження», норми якої визначають, що судові рішення про застосування до підприємств з іноземними інвестиціями, їхніх дочірніх підприємств, а також філій, відділень та інших відокремлених підрозділів державних гарантій захисту інвестицій, винесені на підставі законодавчих актів, зазначених у статті 4 цього Закону, підлягають виконанню виключно в частині, що не суперечить цьому Закону. Отже, Вищий господарський суд України у вказаній постанові дійшов висновку, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.06.2001 р. у справі № 8/194 втратило захисну силу для ДП фірми «Фіаніт Альфа», у зв'язку із чим позивач зобов'язаний сплачувати акцизний збір до бюджету, як суб'єкт підприємницької діяльності - виробник підакцизного товару на митній території України.

Між тим, ухвалою від 20.05.2003 р. Вищий господарський суд України встановив, що ухвалою Верховного суду України від 23.05.2001 р. було роз'яснено, що до іноземного інвестора АТ «Фірми Фіаніт», його дочірніх підприємств у термін до 08.09.2002 р. Закон України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» не застосовується, що вказана ухвала Верховного суду є нововиявленою обставиною та скасувавши постанову від 13.02.2003 р. дану справу передав на розгляд до суду першої інстанції.

Залишаючи без змін рішення Господарського суду Івано-франківської області від 06.06.-03.07.2002 р. у справі № А-1/160, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Верховний суд України в ухвалі від 23.05.2001 р. зазначив, що в ухвалі цього суду від 25.10.2000 р. визнано, що іноземні інвестиції АТ Фірми «Фіаніт» зареєстровані 08.09.1992 р. у період дії Закону України «Про іноземні інвестиції», ст. 9 якого визначила гарантії від зміни законодавства, а саме, що в разі, коли наступне спеціальне законодавство України змінює умови захисту іноземних інвестицій, зазначених в цьому законі, до іноземної інвестиції протягом 10 років на вимогу іноземного інвестора застосовується спеціальне законодавство, що діяло на момент реєстрації інвестиції.

З врахуванням наведеного, Верховний суд України в ухвалі від 23.05.2001 р. вказав, що до 08.09.2002 р. до АТ Фірми «Фіаніт» та його дочірніх підприємств Закон України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» не застосовується, тоді як відповідач проводив перевірку позивача з 18.03.2002 р., тобто після виконання позивачем рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.06.2001 р. у справі № 8/194, виконання якого було для нього обов'язковим.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, акцизний збір - це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції).

Частиною 3 ст. 4 Декрету визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з продажу підакцизних товарів (продукції) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що настала раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника акцизного збору як оплата товарів (продукції), що продаються, а у разі продажу товарів (продукції) за готівкові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника акцизного збору, за відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, яка обслуговує платника акцизного збору; або дата відвантаження (передачі) товарів (продукції).

Згідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється зі сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». У разі ліквідації юридичної особи заборгованість із податків і зборів (обов'язкових платежів) сплачується у порядку, встановленому законами України. У разі укладення мирової угоди у процедурі провадження у справі про банкрутство заборгованість із податків і зборів (обов'язкових платежів) сплачується у розмірах, визначених мировою угодою, укладеною у порядку, встановленому законами України.

На день прийняття оспорюваного рішення «Про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків, зборів (обов'язкових платежів) та пені за порушення податкового законодавства», яким позивачу донараховано акцизний збір у сумі 8 387 062,00 грн. та застосовано фінансові санкції у розмірі 1 258 059,30 грн. перелічених у наведеній нормі юридичних фактів, з якими законодавець пов'язує припинення обов'язку щодо сплати податків і зборів, установлено не було.

Відтак, оскільки позивач незважаючи на існування податкового зобов'язання, не сплатив акцизний збір, податковий орган мав підстави для прийняття спірного рішення.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.06.2001 р. у справі №8/194 не звільняло товариство від сплати цього збору до бюджету, оскільки встановлені у даній справі обставини не є встановленими судом фактами, а є лише оціночними судженнями, висновками суду, які не є обов'язковим для судів у справі, що розглядається.

У той же час, відповідно до п. «а» ст. 3 Декрету, об'єктом оподаткування є обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції), в тому числі з давальницької сировини, шляхом їх продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи, послуги), безплатної передачі товарів (продукції) або з частковою їх оплатою, а також обсяги відвантажених підакцизних товарів (продукції), виготовлених з давальницької сировини.

Так, умовами договорів переробки давальницької сировини, укладеними між позивачем, в якості виконавця, та ДП фірма «Фіаніт Альфа», в якості замовника, сторонами погоджено, що замовник поставляє виконавцю давальнику нафтову сировину, яку останній переробляє, а нафтопродукти, одержані в процесі переробки, передає замовнику. Передача нафтопродуктів мала здійснюватись згідно матеріального балансу.

Таким чином, для правильного вирішення даного спору, а також задля визначення об'єкта оподаткування акцизним збором, необхідним є встановлення обсягів відвантаженої підакцизної продукції.

З матеріалів справи не вбачається можливим встановити чим керувався податковий орган при встановлені обсягів відвантажених нафтопродуктів, тоді як зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує адміністративний суд вжити передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо встановлення кількості готової продукції, що була передана позивачем замовнику згідно вказаних договорів, як то дослідити акти передачі готової продукції та інші документи фактичної передачі нафтопродуктів, одержаних в процесі переробки.

Оскільки зазначені обставини справи, не були враховані судами попередніх інстанцій, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити повно і правильно обставини відповідно до предмету доказування у справі та в залежності від встановленого і у відповідності до норм матеріального та процесуального права вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Відкрите акціонерне товариство «Нафтохімік Прикарпаття» на Публічне акціонерне товариство «Нафтохімік Прикарпаття».

2. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області задовольнити частково.

3. Ухвалу Господарського суду Iвано-Франкiвської областi від 24.10.2003 р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 16.11.2010 р. у справі №А-1/160 скасувати.

Справу №А-1/160 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.