Ухвала суду № 37523908, 03.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/18305/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:Перепелюка О.В.,відповідачів:не з'явились, розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Приватного підприємства «Ірма»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011 р.

у справі №2а-4615/09/2670

за позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

до Приватного підприємства «Ірма»

та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестагротрейд»

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва (далі - позивач) звернулась з адміністративним позовом до Приватного підприємства «Ірма» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестагротрейд» (далі - відповідачі, ПП «Ірма», ТОВ «Інвестагротрейд») про стягнення заборгованості.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.03.2010 р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011 р. рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким задоволено позовні вимоги повністю, стягнуто з ТОВ «Інвестагротрейд» на користь ПП «Ірма» 686 008,00 грн., стягнуто з ПП «Ірма» на користь держави суму вартості товару у розмірі 686 008,00 грн.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, ПП «Ірма» звернулось до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить його скасувати залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти її вимог заперечує та просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

Фахівцями податкового органу було проведено планову виїзну перевірку ПП «Ірма» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 р. по 30.09.2008 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 30.09.2008 р., про що складено акт № 46/23-205-24943433 від 23.03.2009 р.

За результатами документальної перевірки, на підставі акту було прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.04.2009 року, № 0000302330/0, яким ПП «Ірма» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 941 407 грн.

У процесі здійснення перевірки на адресу ГВМП ДПІ у Подільському р-ні м. Києва було передано перелік основних постачальників та покупців ПП «Ірма» (службова записка від 20.02.09 р. № 351/23-218) для відпрацювання. У результаті опрацювання контрагентів ПП «Ірма» посадовими особами ГВПМ ДПІ у Подільському р-ні м. Києва встановлено взаємовідносини ПП «Ірма» з підприємствами, які створені з метою прикриття незаконної діяльності - фіктивного підприємництва, а саме - ТОВ «Інвестагротрейд».

Судом попередньої інстанції було встановлено, що між ПП «Ірма» (покупець) та ТОВ «Інвестагротрейд» (постачальник) було укладено договір на поставку обладнання (договір від 21.04.2008 р. № 2104/08), відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити та передати покупцю обладнання (меблеву фурнітуру, матеріали та комплектуючі в асортименті). Вказаний договір та первинні документи підписано від імені засновника та керівника ТОВ «Інвестагротрейд» ОСОБА_6

У той же час, згідно службової записки від 05.03.09 р. № 205/26-7 ГВПМ ДПІ у Подільському районі м. Києва, у ході розслідування кримінальної справи № 80-0202, порушеної за ст. 205 ч. 2 КК України за фактом створення невстановленими особами ТОВ «Інвестагротрейд» було допитано в якості свідка громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_6, який пояснив, що зареєстрував товариство за отриману від невстановлених осіб винагороду, після реєстрації підприємства жодного відношення до здійснення фінансово - господарської діяльності не мав, документів бухгалтерського та податкового обліку не складав та не підписував, грошовими коштами та печаткою не користувався.

Крім того, під час перевірки позивачем було встановлено, що у ТОВ «Інвестагротрейд» відсутні будь які основні засоби, так як амортизаційні відрахування не нараховувалися; відповідно до бази даних АІС ОР на підприємстві працює 2 особи; ТОВ «Інвестагротрейд» не подано декларації з податку на прибуток за: 1 півріччя 2008 року, 3 квартали 2008 року, 2008 рік; підприємством не подано декларації з податку на додану вартість за наступні податкові періоди: березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2008 року, січень та лютий 2009 року.

Наведені обставини, на думку відповідача, свідчать про те, що правочин, укладений між відповідачами є нікчемним, оскільки діяльність ТОВ «Інвестагротрейд» є незаконною, підприємство створено без наміру здійснення господарської діяльності, передбаченої законодавством, та реальною метою якого є фіктивне підприємництво, тобто створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності та не може бути спрямований на реальне настання правових наслідків, а тому до нього можна застосувати наслідки, передбачені ст. 208 ГК України.

Із наведеними висновками податкового органу погодився суд апеляційної інстанції, при цьому вказав, що позивачем, як суб'єктом владних повноважень, повністю доведено обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

У той же час, судова колегія суду касаційної інстанції не може погодитись із таким застосуванням норм матеріального права та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним.

Як зазначено у ч.2 ст.215 цього Кодексу, визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

За змістом статті це можливо лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Зазначені санкції не можна застосовувати за самим фактом несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що встановлення податковим органом у ході здійсненої перевірки обставин щодо фіктивності діяльності ТОВ «Інвестагротрейд», є достатніми підставами для визнання спірного господарського зобов'язання вчиненим з метою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Разом із тим, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує адміністративний суд дослідити питання щодо наявності мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства в обох відповідачів, зокрема, дослідити наявності умислу на укладення угоди, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства у ПП «Ірма». Адже за відсутності такого умислу у останнього і доведення факту товарності і реальності спірної господарської операції, підстав для притягнення ПП «Ірма» до відповідальності за ухилення від оподаткування його контрагентом немає.

Крім того, процесуальними нормами ч. 4 ст. 11 КАС України передбачено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

В порушення наведених процесуальних приписів судом апеляційної інстанції не було вжито заходів із витребування необхідних доказів, тоді як надаючи оцінку обставинам справи суд обмежився виключно доказами, що подані сторонами у справі.

Саме з урахуванням наведеного суд мав визначитись із вирішенням питання про задоволення позовних вимог контролюючого органу про застосування ст. 208 ГК України до спірних правовідносин.

Слід також зазначити, що розглядаючи позовні вимоги у частині стягнення з ТОВ «Інвестагротрейд» на користь ПП «Ірма» 686 008,00 грн., судом було залишено поза увагою таке.

Так, відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органи державної податкової служби, вказані в абз.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», не позбавлені права на підставі п.11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Правовий аналіз наведених законодавчих положень у їх сукупності свідчить на користь висновку, що органи податкової служби наділені правом звернення у межах своєї компетенції лише з позовом про стягнення в дохід бюджету коштів отриманих за нікчемним правочином.

Зазначене виключає можливість звернення до суду з позовом про стягнення коштів не до бюджету, а на користь третіх осіб.

Оскільки зазначеним обставинам справи судом попередньої інстанції не було надано належної правої оцінки, справи, у той час як встановлення наведеного впливає на правильність вирішення спору, ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити повно і правильно обставини відповідно до предмету доказування у справі та в залежності від встановленого і у відповідності до норм матеріального та процесуального права вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства «Ірма» задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011 р. у справі №2а-4615/09/2670 скасувати.

Справу №2а-4615/09/2670 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.