Ухвала суду № 37523904, 03.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2014 року м. Київ К/9991/67843/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:не з'явився, відповідача:не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.04.2011 р.

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2011 р.

у справі №2а-3191/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова компанія «Технопром»

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

про визнання незаконною перевірки, встановлення відсутності компетенції,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова компанія «Технопром» (далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова (далі-відповідач) про визнання незаконною перевірки, встановлення відсутності компетенції.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.04.2011 р. позов задоволено частково: визнано протиправними дії відповідача щодо проведення 09.03.2011 р. документальної невиїзної перевірки позивача та встановлення порушень норм ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України, визнання недійсними даних, відображених позивачем у деклараціях з податку на прибуток за період з 30.04.2008 р. по 31.12.2010 р., визнання недійсними податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість позивача за період з 30.04.2008 р. по 31.12.2010 р. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2011 р. рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним дій відповідача щодо проведення 09.03.2011 р. документальної невиїзної перевірки позивача та встановлення порушень норм ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України, визнання недійсними даних, відображених позивачем у деклараціях з податку на прибуток за період з 30.04.2008 р. по 31.12.2010 р., визнання недійсними податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість позивача за період з 30.04.2008 р. по 31.12.2010 р. скасовано та прийнято в цій частині нову постанову, якою позов задоволено частково, а саме - визнано протиправним дії відповідача щодо проведення 09.03.2011 р. документальної невиїзної перевірки позивача та складання акту перевірки.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судовими інстанціями було встановлено, що 09.03.2011 р. фахівцями податкового органу було проведено документальну невиїзну перевірку господарської діяльності позивача за період з 30.04.2008 р. по 31.12.2010 р. з питань виявленої недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях з податку на прибуток та додану вартість, за результатами якої складено акт від 09.03.2011 р. №922/233/35858881.

Так, розглядаючи дану справу та частково погоджуючись із висновками суду першої інстанції, судова колегія суду апеляційної інстанції керувалась наступним.

У ході розгляду справи було встановлено, що зазначену перевірку проведено на підставі наказу від 09.03.2011 р. за №337 начальника ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова, зі змісту якого вбачається, що її призначенню передувало направлення запиту позивачу від 25.02.2011 р. за №30/10/23-312 з проханням надати протягом 10 робочих днів пояснень та їх документальне підтвердження.

Між тим, 09.03.2011 р. цей лист було повернуто до контролюючого органу з відміткою про неможливість вручення у звязку з відсутністю за юридичною адресою. Проведення перевірки призначено на 09.03.2011 р., протягом 1 робочого дня.

У той же час, суд попередньої інстанції дійшов висновку, що направлення запиту від 25.02.2011 р. за №30/10/23-312 позивачу було здійснено відповідачем із порушенням вимог п.42.2 ст. 42 Податкового кодексу України, а саме - встановлено відсутність доказів надсилання позивачу вказаного запиту рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відтак, зважаючи на той факт, що обов'язковою умовою, відповідно до вимог пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України для призначення та проведення перевірки є ненадання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту, а також враховуючи, що представником відповідача не було надано належних доказів направлення позивачу або отримання останнім письмового запиту суд правомірно вказав на те, що підстави для призначення документальної позапланової перевірки позивача були відсутні.

Так, за змістом ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Разом із тим, судом попередньої інстанції було встановлено порушення податковим органом вимог ст. 79 Податкового кодексу України щодо направлення позивачу копії наказу та письмового повідомлення.

Зі встановлених судом обставин вбачається, що на підтвердження виконання приписів ст.79 Кодексу щодо направлення позивачу копії наказу та письмового повідомлення, представником відповідача було надано накладну №738123 експрес-доставки «Меркурій», з якої вбачається, що 09.03.2011 р. о 09 год 40 хв за юридичною адресою позивача було направлено наказ від 09.03.2011 р. №337, який повернуто до ДПІ Червонозаводського району м. Харкова цього ж дня о 14 год 40 хв через відсутність отримувача.

У той же час, відповідно до п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, за відсутності доказів надіслання позивачу копії наказу та письмового повідомлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення, дійшов обґрунтованого висновку, щодо відсутності підстав для призначення документальної невиїзної перевірки та недотримання відповідачем обов'язкових умов для проведення такої перевірки, що у свою чергу дало підстави для часткового задоволення позовних вимог у частині визнання протиправними дій відповідача по проведенню документальної невиїзної перевірки.

Разом із тим, судова колегія суду касаційної інстанції не може погодитись із висновком суду попередньої інстанцій у частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним дій відповідача щодо складання акту перевірки.

Так, відповідно до ст.17 КАС України предметом розгляду по суті в порядку адміністративного судочинства є не будь-які рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов'язки учасників спірних відносин. Тобто, рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

У свою чергу, дії податкового органу по складанню акту перевірки не є предметом оскарження в адміністративному суді, оскільки висновки, викладені в акті перевірки не є обов'язковими, а є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів та їх особистої думки, відтак не створюють жодних правових наслідків.

Зважаючи на викладене, спосіб захисту порушеного права шляхом визнання протиправним дій відповідача щодо складання акту перевірки не відповідає його змісту, відтак наведена вимога не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2011 р. у справі №2а-3191/11/2070 скасувати у частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним дій відповідача щодо складання акту перевірки, прийняти у цій частині нове рішення, яким у позові відмовити.

У решті постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2011 р. у справі №2а-3191/11/2070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.