Ухвала суду № 37523901, 27.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" січня 2014 р. м. Київ К/9991/29120/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:не з'явився, відповідачів:не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим

на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 06.09.2010 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2011 р.

у справі №2а-7748/09/8/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколого-туристичний центр в Парковом»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим

та Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еколого-туристичний центр в Парковом» (далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим та Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (далі-відповідачі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 06.09.2010 р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2011 р., позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.06.2009 р. №0007752301/0 та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за квітень 2009 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалося у період з 01.03.2009 р. по 31.03.2009 р., про що складено акт від 11.06.2009 р. №53339/23-4/35003031, яким встановлено порушення позивачем пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.06.2009 р. №0007752301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 1 332 362,00 грн.

Висновки податкового органу про порушення позивачем наведених нормативних положень Закону України «Про податок на додану вартість» полягали у безпідставному, на думку відповідача, включенні товариством до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у зв'язку з придбанням послуг по проектуванню та будівництву об'єкту «ЕТЦ у Парковому», а також суми податку на додану вартість, пов'язаної з посередницькими витратами у перевіряємому періоді, як таких, що не відносяться до господарської діяльності платника податку.

Зазначені доводи податкова інспекція обгрунтовує відсутністю нотаріально засвідчених дозволу власника та користувача земельної ділянки (ТОВ «РИССКО») на забудову земельної ділянки у смт Паркове та дозволу інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю м. Ялти на виконання будівельних робіт, що виключає право позивача відносити суми отримані та сплачені у зв'язку із придбанням послуг по проектуванню та будівництву об'єкту на такій земельній ділянці до складу податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.1.1 Статуту позивача учасником товариства є ТОВ «РИССКО».

З довідки про загальну інформацію щодо позивача та результати його діяльності, яка є додатком до акту перевірки, вбачається, що за період перевірки підприємство здійснювало закупівлю робіт по будівництву Еколого-туристичного центру за адресою: смт. Паркове. Будівництво велось на 2-х суміжних земельних ділянках, площею 9,97 га та 9,5 га, на яких позивачу дозволено здійснювати проектування і будівництво об'єкта відповідно до заяви в ДАБК м. Ялта від ТОВ «РИССКО» - користувача земельних ділянок на підставі договорів оренди землі, які зареєстровані в книзі записів 19.12.2003 р. № 00145, 00146. Підставою для проектування є рішення Сімеїзської селищної ради від 10.07.2007 р. №304.

Згідно рішення Сімеїзської селищної ради від 30.09.2007 р. №390, позивачу дозволено на земельній ділянці загальною площею 19,47 га будівництво еколого-турістичного центру в Парковом. Також у довідці відзначено, що об'єкти будівництва зареєстровано в Державній архітектурно-будівельній інспекції (Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим), термін дії дозволів - до 01.01.2009 р.

Наведене дало судам підстав визначитись із тим, що позивачем у ході закупівлі робіт по будівництву об'єкту, у тому числі за період, який перевірявся відповідачем, здійснювалася господарська діяльність з будівництва Еколого-туристичного центру в смт.Паркове.

Крім того, судами було зазначено, що з метою здійснення зазначеної діяльності позивачем (замовник) був укладений із ТОВ «Сінтезіс інжинірінг» (підрядник) договір підряду від 12.04.2008 р. №12/04-08, за яким підрядник зобов'язався власними та притягнутими силами виконувати роботи по будівництву на об'єкті «ЕТЦ в Парковому»; договір від 23.10.2007 р. про виконання авторського нагляду на об'єкті «ЕТЦ в Парковому»; договір підряду від 27.10.2008 р. №27/10-08, за яким генпідрядник зобов'язався притягнутими силами виконувати роботи по будівництву на об'єкті «ЕТЦ в Парковому»; контракт генерального підряду від 27.04.2007 р. №ГП/00086-07 із пр. Сі Ен Жи Ес Інженірінг (підрядник), за яким підрядник зобов'язався виконувати роботи по будівництву об'єкту «Еколого-Туристичний центр в с. Паркове», а також укладена додаткова угода №2 до Контракту ІІІГП/00086/07 від 29.05.2007 р., за якою підрядник забезпечує організацію та виконання контрольно-пропускного режиму та виконання вимог протипожежної безпеки на будівельних площадках об'єкту; договір №133306/07 від 14.09.2007 р. із ЗАТ «Севастопольський будпроект» (виконавець), за яким виконавець прийняв на себе зобов'язання по виконанню функцій Генерального проектувальника по розробці проектної документації об'єкту «Еколого-туристичний Центр в смт. Паркове» на підставі вихідних даних та завдання на проектування.

Таким чином, встановивши фактичну сплату позивачем постачальникам суми податку на додану вартість у складі закупівлі робіт по будівництву, суди дійшли висновку стосовно правомірності формування позивачем податкового кредиту.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем також включено до складу податкового кредиту суми податку за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Стайер» та ТОВ «Кримавісервіс», пов'язані із представницькими витратами (продукти харчування, господарські товари, обслуговування пасажирів).

Судові інстанції, розглядаючи позовні вимоги у цій частині, зазначили, що наведені послуги були отримані позивачем на підстав документів, які у розумінні пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» пов'язуються із виникненням у платника податків права на податковий кредит.

Крім того, надаючи оцінку фактичним обставинам справи та з метою встановлення факту стосовно обґрунтованості висновків акту перевірки, судами була призначена у справі судово-економічна експертиза документів, проведення якої доручено ТОВ «Кримське експертне бюро», на вирішення якої було поставлено питання щодо підтвердження висновків акту перевірки від 11.06.2009 р. №5339/23-4/35003031 первинними документами бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Еколого-Туристичний центр в Парковом» в частині завищення суми бюджетних відшкодувань за квітень 2009 р. на 1 332 362,00 грн.

За результатами проведеної експертизи (висновок від 30.06.2010 р. №126/09), експерт дійшов висновку про непідтвердженість висновків акту перевірки від 11.06.2009 р. №5339/23-4/35003031.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Так, відповідно до п.4 ч.1 ст.7 КАС України, одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

За змістом ч.4, 5 ст.11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У даній справі суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновків, що встановлення факту здійснення позивачем господарської діяльності з будівництва «Еколого-Туристичний центр в Парковом», а також того, що представницькі витрати було оформлено належними, згідно висновків судів, документами, є достатніми підставами для висновку про наявність у позивача права на податковий кредит за такими операціями.

Так, докази, на які посилалися суди попередніх інстанцій в ухвалених рішеннях, є обов'язковими, але не вичерпними.

Судами попередніх інстанцій не було враховано, що у разі підтвердження доводів відповідача про те, що суми витрат, пов'язані із закупівлею робіт по будівництву об'єкту та представницькими послугами, не відносяться до господарської діяльності платника податку, визначення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по таким операціям було б безпідставним.

Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону «Про податок на додану вартість» бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до приписів пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Системний аналіз наведених нормативних приписів дає підстави вважати, що формування складу податкового кредиту з податку на додану вартість є правомірним лише за умови придбання або виготовлення товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку з обов'язковим документальним підтвердженням таких операцій.

Таким чином, судам слід було надати належну правову оцінку доводам податкового орану щодо неможливості подальшого використання позивачем об'єкту будівництва у власній господарській діяльності, а отже і відсутності підстав для віднесення сум, затрачених на будівництво об'єкту, який у подальшому не буде використовуватися у господарській діяльності платника податків до складу податкового кредиту спірного податкового періоду.

Так, відповідач у своїх доводах вказує на ту обставину, що згідно договору, засвідченого 17.09.2007 р. нотаріусом, ТОВ «РИССКО» дозволило позивачу проводити проектування та будівництво об'єкта «Еколого-Туристичний центр в Парковом», тобто виконувати замовлення по будівництву.

З огляду на викладене, а також для правильного вирішення даного спору, вихідним критерієм має бути встановлення змісту та кінцевої мети вказаного договору, судам слід було встановити яка компенсація отриманих послуг передбачалась цим договором, тобто, чи було у позивача на меті будівництво об'єкту для подальшого продажу чи таке будівництво взагалі не передбачало такої компенсації, що у свою чергу може свідчити про відсутність господарської мети, а відтак і права на податковий кредит.

Разом із тим, судова колегія вбачає за необхідне зазначити, що сама по собі відсутність оформленого права власності на земельну ділянку, про яку ставить питання відповідач, не може бути самостійною підставою для висновку про неможливість подальшого отримання доходу від використання об'єкта будівництва на такій ділянці.

Надати належну правову оцінку слід також і висновкам контролюючого органу, викладеними в акті перевірки, відповідно до яких позивач у періоді, який перевірявся не проводив іншої діяльності крім будівництва об'єкту «Еколого-Туристичний центр в Парковом», відтак продукти харчування та приймання в аеропорту не є витратами, пов'язаними із безпосередньою господарською діяльністю позивача, а отже не можуть брати учать у розрахунку бюджетного відшкодування.

Оскільки зазначені обставини справи, не були з'ясовані, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, і це порушення вимог ч.4, ч.5 ст.11 КАС України не може бути усунено судом касаційної інстанції з урахуванням меж касаційного перегляду справи, встановлених ст.220 КАС України, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, виконати вимоги ч.4, ч.5 ст.11 КАС України щодо з'ясування всіх обставин у справі, ст. 86 цього Кодексу щодо оцінки доказів та в залежності від встановленого і у відповідності з нормами матеріального права вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 06.09.2010 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2011 р. у справі №2а-7748/09/8/0170 скасувати.

Справу №2а-7748/09/8/0170 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.