Ухвала суду № 37523899, 27.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2014 року м. Київ К/9991/54457/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2011 р.

у справі №2а-7688/09/1770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліссяторг»

до Державної податкової інспекції у м. Рівне

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліссяторг» (далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне (далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 08.04.2010 р. у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2011 р. рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 10.06.2009 р. №0002452345/0 та від 17.07.2009 р. № 0003162345/0, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача понесені судові витрати у розмірі 3,40 грн. сплаченого судового збору.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковою інспекцією було проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 р. по 31.03.2009 р., за результатами якої складено акт перевірки від 27.05.2009 р. № 670/23-500/35567691.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог абз.6 пп.1.22.1 п.1.22 ст.1, п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на суму 226 582,00 грн.

На підставі встановлених порушень контролюючим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення від 10.06.2009 р. № 0002452345/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 281 976,50 грн., з яких 226 582,00 грн. за основним платежем та 55 394,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Окрім цього, при розгляді первинної скарги платника податків ревізорами податкової інспекції було проведено додаткову виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 р. по 31.03.2009 р., за результатами якої складено акт перевірки від 10.07.2009 р. № 903/23-500/35567691.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог абз.6 пп.1.22.1 п.1.22 ст.1, п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на суму 286 129 грн.

На підставі вказаного акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.07.2009 р. № 0003162345/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств у сумі 78 709,20 грн., з яких 59 547,00 грн. за основним платежем та 19 162,20 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу про те, що отримані позивачем у рамках договору комісії грошові кошти у сумі 33 817 000,00 грн., які призначалися для придбання нафтопродуктів, виконували функцію кредитних коштів, що на думку відповідача, слід вважати наданням поворотної фінансової допомоги, через що позивачем в порушення вимог абз.6 пп.1.22.1 п.1.22 ст.1, п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включено до складу валового доходу умовно нараховані відсотки у сумі 1 202 722,00 грн. на суму поворотної фінансової допомоги, що залишилася неповернутою на кінець звітного періоду, що призвело до заниження суми податку на вказану суму.

Так, судовими інстанціями було встановлено, що між позивачем (комісіонер) та ВАТ «Концерн Галнафтогаз» (комітент) укладено договір комісії від 07.03.2008 р. № 07-01/03 на комісійну купівлю товару, згідно якого комітент доручив, а комісіонер прийняв на себе зобов'язання за винагороду і на комісійних засадах здійснити в інтересах та за рахунок комітента комплекс заходів з купівлі нафтопродуктів.

Контролюючим органом було встановлено, що комітентом у попередніх податкових періодах було перераховано позивачу кошти на придбання нафтопродуктів у сумі 33 817 000,00 грн. Станом на 01.07.2008 р. залишок неповернутих названому комітенту коштів по рах. 377.1 становив 10 107 000,00 грн.

Впродовж липня - грудня 2008 року, січня - березня 2009 року на розрахунковий рахунок позивача на виконання комісійного доручення від ВАТ «Концерн Галнафтогаз» надійшло 24 906 577,93 грн.

У той же час, у ході здійснених перевірок податковий орган встановив, що отримані позивачем кошти у сумі 24 906 577,93 грн. на комісійну купівлю товару, за перевіряємий період витрачалися позивачем на цілі, не пов'язані з виконанням названого договору комісії, а були направлені на погашення кредиторської заборгованості перед постачальниками, повернення позик, сплату внесків до Пенсійного фонду при придбанні нерухомого майна.

Разом із тим, судами було встановлено, що комісіонером були частково виконані прийняті на себе зобов'язання по комісійному придбанню нафтопродуктів, через що частина грошових коштів була повернута комітенту.

З наданих позивачем документів суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість встановити характер, вид, обсяг наданих послуг, та як результат, виявити зв'язок цих послуг з господарською діяльністю позивача.

Крім того, судом було зазначено, що наданими документами, як то банківськими платіжними дорученнями, підтверджується факт існування між позивачем та його контрагентом ВАТ «Концерн Галнафтогаз» господарських відносин щодо проведення комісійної торгівлі нафтопродуктами.

Факти, наведені відповідачем в обґрунтування правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, як то те, що отримані кошти витрачалися позивачем на цілі, не пов'язані з виконанням названого договору комісії, не спростовують існування ділової мети у вигляді придбання нафтопродуктів.

Відповідно до пп. 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, зокрема, у зв'язку з залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.

Враховуючи встановленні судом попередньої інстанції фактичні обставини справи, судова колегія погоджується із тим, що податковим органом безпідставно розцінено факт використання отриманих від комітента грошових коштів на інші цілі, їх подальше повернення позивачем на банківський рахунок ВАТ «Концерн Галнафтогаз», як операції з надання поворотної фінансової допомоги, а відтак вбачає обґрунтованим заявлений адміністративний позов.

Відповідно до ч.3 ст.220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2011 р. у справі №2а-7688/09/1770 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.