Постанова № 37516928, 04.03.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2014 р. Справа№ 910/23991/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Авдеєва П.В.

Куксова В.В.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 04.03.2014 року по справі № 910/23991/13 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" на рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2014 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 23.01.2014 року) по справі № 910/23991/13 (суддя - Мандриченко О.В.)

За позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"

про стягнення 76 442,17 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", в якому просить стягнути з відповідача 76 442,17 грн. боргу за користування орендованим майном, а також 1 720,50 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.01.2014 року у справі № 910/23991/13 позов задоволено повністю. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 76 442,17 грн. заборгованості та 1 720,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра", звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити повністю.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2014 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/23991/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Авдеєв П.В., Куксов В.В.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи. Зокрема, скаржник зазначає, що оскільки договір припинено, то і обов'язок зі сплати орендної плати є припиненим.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2014 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/23991/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Авдеєв П.В., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2014 року по справі № 910/23991/13 прийнято апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" до провадження і призначено перегляд рішення на 04.03.2014 року.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 на підставі ст. 96 ГПК України надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2014 року у справі № 910/23991/13 відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

Представник відповідача був присутнім в судовому засіданні та надав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2014 року скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Представник позивача в судове засідання не з'явились, разом з тим, ним подано клопотання, в якому позивач просить здійснити розгляд апеляційної скарги по справі № 910/23991/13 без участі його представника.

Враховуючи викладене, а також наявність в матеріалах справи всіх необхідних для перегляду рішення доказів, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутністю представника позивача, проти чого також не заперечує представник відповідача, присутній у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2014 року по справі № 910/23991/13 - необхідно скасувати частково, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2006 року між громадянкою Канади ОСОБА_2, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець (орендодавець) та відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" (орендар) було укладено договір б/н оренди нежилого приміщення (а.с. 13-15).

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в платне тимчасове користування на умовах оренди нежилі приміщення з № 1 по № 12 (групи приміщень № 61), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 (літ "А"), далі Об'єкт оренди. Загальною площею 117,8 кв.м.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно умов договору, прийом-передача приміщення здійснюється на підставі акту приймання-передачі, підписаного уповноваженими представниками сторін (п. 5.1 договору).

Відповідно до п. 5.2 договору орендоване майно повинно бути передано орендарю не пізніше 10 робочих днів, починаючи з дати підписання цього договору.

30.12.2006 року майно було передано орендарю, що підтверджується актом приймання-передачі від 30.12.2006 року (а.с. 16).

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Строк оренди становить п'ять років з дня передачі майна в оренду, яким є дата підписання акта приймання-передачі майна в оренду (п. 3.1 договору).

Крім того, у п. 11.1 договору зазначено, що цей договір набуває чинності з дня його підписання сторонами і нотаріального посвідчення. Цей договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по ньому (п. 11.2 договору).

Частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України також передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється в договорі найму.

Відповідно до п. 4.2 договору розмір орендної плати за місяць на дату підписання цього договору становить 17846,70 грн., що еквівалентно 2704 ЄВРО, по курсу Національного банку України. Сума орендних платежів коригується щомісячно з урахуванням зміни курсу НБУ та інфляції за день здійснення платежу.

Орендна плата сплачується орендарем щомісячно до 10 числа звітного місяця (п. 4.3 договору).

Пунктом 4.4 договору передбачено, що розмір орендної плати під час дії цього договору може переглядатися за згодою сторін але не більше одного разу на рік, з поданням обґрунтованого висновку про необхідність перегляду стороною, що ініціює її перегляд.

У зв'язку з чим, 09.08.2007 року між сторонами укладено договір про внесення змін та доповнень № 1 до договору, яким внесено зміні, зокрема у п. 4.2., п. 7.4. договору (а.с. 17).

Так, відповідно до п. 4.2 договору, із змінами, розмір орендної плати за місяць становить 18 534, 56 грн. без ПДВ, що еквівалентно 2 808,00 Євро по курсу НБУ. Сума орендних платежів коригується щомісячно з урахуванням зміни курсу гривні по відношенню до євро за даними НБУ та індекс інфляції на день здійснення платежу.

Крім того, приписами п. 7.3 договору (з врахуванням змін, внесених договором від 09.08.2007 про внесення змін та доповнень № 1 до договору) передбачено, що у випадку, якщо прострочення при сплаті орендної плати буде тривати більше 30 днів, позивач вправі незалежно від причин такого прострочення достроково розірвати договір оренди за умови письмового попередження орендаря за 10 календарних днів.

Відповідно до п. 5.1 договору, прийом-передача орендованого майна здійснюється на підставі акту прийому-передачі, підписаного уповноваженими представниками сторін.

Згідно з п. 5.5 договору, у випадку закінчення строку дії або дострокового припинення договору, відповідач не пізніше 30 календарних днів повинен звільнити приміщення (орендоване майно) з урахуванням вимог п. 5.1 договору.

Пунктом 11.2 договору сторони передбачили, що він діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по ньому. У разі, якщо не одна із сторін не менш як за один місяць до закінчення строку оренди письмово не заявить про свої наміри припинити договір він вважається автоматично продовженим на один рік на тих же умовах.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

На момент розгляду даної справи судом першої інстанції, а саме з 16.11.2011 року, набрало законної сили рішення господарського суду міста Києва від 03.03.2011 року у справі №51/106-30/381, яким було розірвано укладений 27.12.2006 року між позивачем та відповідачем договір оренди не житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2

Таким чином, укладений між сторонами договір оренди в силу положень ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України є розірваним з 16.11.2011 року

На виконання вимог постанови Вищого господарського суду України від 09.07.2013 року у справі № 5011-7/19139-2012, місцевим господарським судом досліджено та взято до уваги при прийнятті рішення умови п. 5.5 договору, відповідно до якого у випадку закінчення строку дії або дострокового припинення Договору, відповідач не пізніше 30 календарних днів повинен звільнити приміщення (орендоване майно) на підставі акту прийому-передачі, підписаного уповноваженими представниками сторін.

Таким чином, відповідач мав звільнити орендоване приміщення до 16.12.2011 року включно.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, відповідач повернув позивачу орендоване майно за актом приймання-передачі лише 31.12.2011 року.

У зв'язку з чим, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", в якому просить стягнути з відповідача 76 442,17 грн. боргу за користування орендованим майном за період з 17.11.2011 року по 31.12.2011 року.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що орендоване приміщення фактично було повернути орендарем орендодавцю лише 31.12.2011 року, про що свідчить акт приймання-передачі приміщення від 31.12.2011 року, а договір оренди розірваний за рішенням суду з 16.11.2011 року, то відповідач був зобов'язаний сплачувати позивачу орендну плату до моменту фактичного повернення об'єкта оренди.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за користуванням орендованим майном в розмірі 76 442,17 грн. за період з 16.11.2011 року по 31.12.2011 року підлягає задоволенню.

Однак, з зазначеним колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Разом з тим ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Правові наслідки порушення зобов'язання регламентовані ст. 611 ЦК України, а саме, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Оскільки, як було зазначено вище, відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 16.11.2011 року, якою залишено без змін рішення господарського суду міста Києва від 03.03.2011 року по справі № 51/106-30/381, було розірвано договір оренди нежитлового приміщення укладений між ВАТ "КБ "Надра" та ФОП ОСОБА_2 з 16.11.2011 року, а відповідно до п. 5.5 орендар не пізніше 30 календарних днів повинен звільнити приміщення з урахуванням вимог п. 5.1 договору, тобто до 16.12.2011 року включно, тому позивачем вірно заявлено вимоги про стягнення орендної плати за період з 17.11.2011 року по 16.12.2011 року включно у сумі 51 340,35 грн. (за листопад 24 565,07 грн. + за грудень 26 775,28 грн.).

Щодо нарахованої орендної плати за період з 17.12.2011 року по 31.12.2011 року, то вона стягненню не підлягає, з огляд у на наступне.

Оскільки, відповідачем не було виконано вимоги п 5.5 договору, то в даному випадку в силу вступає п. 7.4 договору сторони передбачили, що у разі якщо орендар не звільнить приміщення протягом 10 календарних днів з дня отримання заяви орендодавця про розірвання договору або якщо прострочення в сплаті орендної плати, перераховані сум компенсацій за комунальні послуги буде тривати більш одного календарного місяця, з орендаря стягується штраф на користь орендодавця в розмірі орендної плати за один місяць оренди.

Питання стягнення штрафу було предметом спору у справі № 5011-32/16909-2012 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про стягнення 80 713, 81 грн.

Так під час розгляду зазначеної справи постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2013 року стягнуто з публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 штраф у сумі 52 639,44 грн. за спірний період, дана постанова залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.05.2013 року.

Згідно з ч. 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Таким чином, як було зазначено вище договір оренди було розірвано 16.11.2011 року, то зобов'язання по даному договору були змінені або припинились з моменту його розірвання.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин (право на яку виникає в орендодавця у разі несвоєчасного повернення орендованого майна орендарем) та підлягає стягненню за весь час прострочення зобов'язання щодо повернення речі.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 18.04.2011 року у справі № 30/191.

Дане питання також було предметом розгляду справи № 5011-7/19139-2012 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Надра" про стягнення 152884,34 грн.

Так рішенням господарського суду міста Києва від 17.09.2013 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2013 року, стягнуто з публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 50 203,65 грн. - неустойки за період з 17.12.2011 року по 31.12.2011 року.

Таким чином, стягнення орендної плати за період з 17.12.2011 року по 31.12.2011 року стягненню не підлягає.

З огляду на наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання та не своєчасного повернення майна, колегія суддів вважає вимоги позивача щодо стягнення орендної плати за період з 17.11.2011 року по 31.12.2011 року обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме у сумі 51 340,35 грн. за період з 17.11.2011 року по 16.12.2011 року включно.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

У відповідності до пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття частково невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2014 року в частині задоволенні позову про стягнення з відповідача орендної плати за період з 17.12.2011 року по 31.12.2011 року прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм процесуального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати частково та прийняти у цій частині нове, яким позов задовольнити частково.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на часткове скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду та частково задоволення апеляційної скарги відповідача, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" на рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2014 року по справі № 910/23991/13 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2014 року у справі № 91023991/13 скасувати частково, в частині задоволення позовних вимог за стягнення орендної плати за період з 17.12.2011 року по 31.12.2011 року та в цій частині відмовити.

3. В іншій частині рішення залишити без змін та викласти резолютивну частину в наступній редакції:

«Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (інд. 04053, м. Київ, вулиця Артема, 15, код ЄДРПОУ 20025456) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (інд. АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_1) 51 340 (п'ятдесят одна тисяча триста сорок) грн. 35 коп. заборгованості та 1 155 (одна тисяча сто п'ятдесят п'ять) грн. 53 коп. витрат по сплаті судового збору»

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (інд. АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (інд. 04053, м. Київ, вулиця Артема, 15, код ЄДРПОУ 20025456) 299 (двісті дев'яносто дев'ять) грн. 97 коп. судового збору за перегляд рішення у апеляційній інстанції.

7. Видачу наказів на виконання постанови доручити господарському суду міста Києва.

8. Матеріали справи № 910/23991/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді П.В. Авдеєв

В.В. Куксов