Ухвала суду № 37513956, 03.03.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/1339/13-ц

Провадження № 22-ц/779/405/2014

Категорія 48

Головуючий у 1 інстанції Гавриш Я.М.

Суддя-доповідач Матківський Р.Й.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Матківського Р.Й.

суддів Ковалюка Я.Ю., Шишка А.І.

секретаря Вилки І.В.

з участю: представника апелянта - ОСОБА_2, позивача - ОСОБА_3

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, з апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Тлумацького районного суду від 17 грудня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2013 року позивач звернулася до суду із зазначеним позовом і просила стягнути з відповідача на її користь аліменти для утримання повнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі по 1000 гривень щомісячно на час його навчання до 30 червня 2014 року.

Заявлені вимоги позивач обґрунтувала тим, що є інвалідом 3 групи, тому їй важко матеріально утримувати себе і сина, який навчається на 4 курсі денної форми навчання Івано-Франківського інституту менеджменту Тернопільського національного економічного університету, оскільки крім оплати за навчання необхідно кошти на харчування, одяг, проїзд до місця навчання сина, комунальні послуги. Стипендії син не отримує, в гуртожитку не проживає.

Відповідач працює на сезонних роботах по будівництву, має значні заробітки, тому може сплачувати аліменти.

Рішенням Тлумацького районного суду від 17 грудня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, жительки АДРЕСА_2 на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти в розмірі 350 гривень щомісячно. Стягнення розпочато з 16 вересня 2013 року і проводиться протягом навчання ОСОБА_5 в Івано-Франківському інституті менеджменту Тернопільського національного економічного університету за винятком часу навчальних канікул, але не довше як до 30 червня 2014 року. В решті позову відмовлено.

На дане рішення ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_3 відмовити.

Апелянт в скарзі зазначає, що рішення ухвалене з порушенням вимог матеріального та процесуального права, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.

В рішенні суд в порушення вимог ст. 215 ЦПК України без посилання на докази, наявні в матеріалах справи та без їх правової оцінки вказав, що відповідач працює на сезонних роботах по будівництву в м. Одеса, має великі заробітки і має можливість сплачувати зазначений розмір аліментів, оскільки є працездатною особою.

Докази, що він може надавати повнолітньому сину допомогу в матеріалах справи відсутні. Суд не враховував його стан здоров'я та матеріальне становище, не застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню, не врахував, чи має апелянт постійне місце роботи .

Крім того, незважаючи на те, що суд задоволив позов ОСОБА_3 частково, він стягнув з позивача судові витрати та витрати на послуги адвоката в повному об'ємі, що суперечить вимогам ЦПК України.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, який вимоги скарги підтримав, позивача, яка вимоги скарги не визнала, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції правильно виходив з того, що син потребує матеріальної допомоги, а до 30 червня 2014 року відповідач може надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину на період навчання згідно вимог ст. 199 СК України.

При встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм процесуального права.

Рішенням Тлумацького районного суду від 14 грудня 2012 року з батька вже стягувались аліменти на утримання сина ОСОБА_5 в розмірі 700 гривень щомісячно протягом навчання, за винятком навчальних канікул, але не довше як до 30 червня 2013 року.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів місцевий суд правильно врахував обставини, що мають істотне значення для вирішення справи, зокрема: матеріальне становище позивача, яка є інвалідом 3 групи, сина апелянта - ОСОБА_5, який навчається та не отримує стипендії, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, який є працездатною людиною, інші обставини, що мають істотне значення.

Встановлено, що сторони по справі є батьками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який є студентом четвертого курсу Івано-Франківського інститут менеджменту Тернопільського національного економічного університету ІV рівня акредитації. Навчання платне. Стипендію не отримує. В гуртожитку не проживає. Вартість оплати за навчання в рік становить 9950 гривень (а.с. 3, 6, 7).

Позивач працює на посаді молодшої медичної сестри у Тлумацькій ЦРЛ та як вбачається з довідки про заробітну плату, її коштів недостатньо на утримання сина у зв'язку з навчанням.

Згідно Акту обстеження житлово-побутових умов від 02 вересня 2013 року (а.с. 4) ОСОБА_3 та ОСОБА_5 проживають у приватизованій квартирі житловою площею 15,4. ОСОБА_5 прописаний за адресою: АДРЕСА_3.

Згідно ч. 1 ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

В січні 2013 року поліклінічним відділом Івано-Франківської обласної клінічної лікарні ОСОБА_4 видано консультативну довідку про те, що йому рекомендована госпіталізація у відділення ОКЛ в зв'язку з ускладненим остеохондрозом (а.с. 36). Про ознаки вищевказаного захворювання відповідача свідчить і висновок магнітно-резонансної томографії медичного центру «Альтмед» від 22 січня 2013 (а.с. 35).

Доводи апелянта, що судом не враховано його матеріальне становище та не встановлено можливість надання матеріальної допомоги своєму повнолітньому синові, який продовжує навчатися, на увагу не заслуговують.

Доводи апелянта щодо пропорційного розподілу судових на увагу не заслуговують, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

При вирішенні позовних вимог судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано оцінку доводам сторін.

Доводи скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 218, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Тлумацького районного суду від 17 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Р.Й. Матківський

Судді: Я.Ю. Ковалюк

А.І. Шишко