Ухвала суду № 37513527, 03.03.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 349/1787/13-ц

Провадження № 22-ц/779/317/2014

Категорія 45

Головуючий у 1 інстанції Поглод О. В.

Суддя-доповідач Матківський Р.Й.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Матківського Р.Й.

суддів Мелінишин Г.П., Шишка А.І.

секретаря Вилки І.В.

з участю: апелянта - ОСОБА_2, представника апелянта - ОСОБА_3

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання дій протиправними, зобов'язання утриматися від вчинення дій, які порушують право, стягнення матеріальної та моральної шкоди, з апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рогатинського районного суду від 17 грудня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2013 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом та після уточнення позовних вимог просив визнати дії відповідачів протиправними, стягнути солідарно з відповідачів на його користь понесені витрати на ремонт огорожі та правову допомогу в сумі 4970, 2 гривень, моральну шкоду в розмірі 20 000 гривень, судові витрати.

Заявлені вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідачі - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 порушили межові знаки, визначені актом відновлення та встановлення межових знаків від 15 червня 2010 року на підставі планово-картографічної документації від 1957 року та зруйнували огорожу з металевої сітки.

Рішенням Рогатинського районного суду від 17 грудня 2013 року в позові відмовлено за недоведеністю вимог.

На дане рішення ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, просить його скасувати та ухвалити нове, яким визнати дії відповідачів протиправними та зобов'язати їх надалі утриматися від порушення меж між їх домоволодінням та домоволодінням ОСОБА_4, визначених актом, стягнути солідарно з відповідачів заподіяну йому матеріальну та моральну шкоду.

Апелянт у скарзі зазначає, що суд першої інстанції не дослідив фактичні обставини справи, не надав принципову та об'єктивну оцінку доказам, тому змушений вживати заходи для захисту порушених прав та інтересів і відшкодування збитків.

Суд не взяв до уваги, що у результаті самоправних дій відповідачів та руйнування ними огорожі було зруйновано бетонний підмурок, на відновлення якого необхідні фінансові затрати, а металеву сітку приведено в непридатний для подальшого використання стан. Не заслуговують на увагу доводи суду, що розмір заподіяних збитків не підтверджено документально, оскільки суду надані належні бухгалтерські документи, які підтверджували розмір заподіяної шкоди на момент руйнування загорожі та суму витрат, які необхідно понести апелянту для відновлення своїх порушених майнових прав та законних інтересів.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта та його представника, які вимоги скарги підтримали, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини третьої статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Згідно частини першої статті 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Відповідно до ст.. 107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.

У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач та відповідачка ОСОБА_4 є власниками будинковолодінь в селі Бабухів Рогатинського району та користувачами земельних ділянок для обслуговування будівель, які межують. А межі між земельними ділянками належним чином не визначені, оскільки існує спір за розбіжності у площі.

З матеріалів справи вбачається, що актом від 15 червня 2010 року відновлено межові знаки між земельними ділянками ОСОБА_2 та ОСОБА_4 Однак, з встановленими межами відповідач ОСОБА_4 не погодилась.

Рішенням сесії Бабухівської сільської ради від 04 липня 2010 року акт відновлення не затверджено, оскільки ОСОБА_4 не згідна з обмірами, направлено земельну комісію для переобміру земельної ділянки ОСОБА_6, а позивача ОСОБА_2 зобов'язано зняти загорожу до вирішення даного земельного питання.

Також судом встановлено, що ОСОБА_2 рішення сесії про зняття встановленої огорожі до затвердження акту про відновлення меж не виконав. Згідно пояснень сільського голови позивач, не дочекавшись рішення ради про затвердження акту встановлення межових знаків, після проведення додаткових обмірів за вимогою всіх сторін, самовільно встановив металічну сітку, земельну комісію ради для проведення повторного обмірі земельних ділянок не допустив, а огорожу зняв відповідач ОСОБА_5

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на її відшкодування.

Судом першої інстанції з'ясовано, що зняттям металічної сітки відповідачем ОСОБА_5 через спір за межі земельних ділянок позивачу фактично матеріальної шкоди не спричинено. Згорнута металічна огорожа знаходиться на ділянці позивача, що підтверджується фототаблицями на а.с. 17. А правил добросусідства повинні дотримуватись усі сторони по справі.

Відмовляючи в задоволенні усіх позовних вимог суд першої інстанції правильно встановив, що відповідачами не порушено законних прав позивача на користування земельною ділянкою чи спричинення неправомірними діями майнової шкоди.

При встановлені зазначених фактів судом не було порушено норм процесуального права.

Для задоволення апеляції немає підстав вважати, що висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено порядок дослідження доказів чи встановлення фактів й обставин, що мають значення для справи.

При вирішенні позовних вимог судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано оцінку доводам сторін.

Доводи скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 218, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Рогатинського районного суду від 17 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Р.Й. Матківський

Судді: Г.П. Мелінишин

А.І. Шишко