Рішення № 37508539, 04.03.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження №22-ц/796/3899/14 Головуючий в 1 інстанції - Пасинок В.С.

Доповідач - Желепа О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Іванченко М.М., Рубан С.М.

при секретарі Онищенко О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 січня 2014 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_3, третя особа: Служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про стягнення заборгованості, -

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2013 року позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, в інтересах якої діє ОСОБА_3, третя особа: Служба у справах дітей Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації про стягнення заборгованості.

Свої вимоги обґрунтував тим, що 29 червня 2010 року між ПАТ «Універсал Банк» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 укладено кредитний договір № ВІЛ 1521, за умовами якого останній було надано кредит в розмірі 107 000,00 грн. строком до 01 червня 2012 року. Вказане кредитне зобов'язання ОСОБА_4 забезпечено іпотекою нерухомого майна. Відповідно до договору іпотеки від 29.06.2010 року ОСОБА_4 передала позивачу в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .

Проте, ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 померла. Спадкоємцями останньої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в інтересах якої діє ОСОБА_3

За таких обставин, з урахуванням уточнень, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № ВІЛ 1521 від 29 червня 2010 року в розмірі 62 416,70 грн. та судові витрати у справі (а.с. 1-2, 45-46).

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22 січня 2014 року в задоволені позову банку відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням представник позивача подав апеляційну скаргу в якій просив рішення скасувати з постановлення нового рішення про задоволення позову.

Скаргу обґрунтовував тим, що суд не правильно застосував норму матеріального права, а саме ст. 1281 ЦК України, та дійшов безпідставного висновку що позивач пропустив строк, передбачений вказаною нормою, для пред`явлення вимог кредитора до спадкоємців боржника. Також скарга містить доводи про не врахування судом вимог ст. 23 Закону України про іпотеку та роз`яснень викладених в п. 36 Постанови Пленуму ВСС України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» від 230 березня 2012 року № 5, відповідно до якої, так як зобов`язання боржника були забезпечені іпотекою, суд не повинен був застосовувати ст. 1281 ЦК України.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача доводи скарги підтримав.

Відповідачі заперечували проти задоволення доводів апеляційної скарги.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Відповідно до ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Статтями 1216, 1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця; таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржника за зобов'язанням.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції вважав встановленими такі обставини.

29 червня 2009 року між ПАТ «Універсал Банк» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 укладено кредитний договір № ВІЛ 1521, за умовами якого останній було надано кредит в розмірі 107 000,00 грн. строком до 01 червня 2012 року (а.с. 4-9).

Зобов'язання позичальника за вказаним кредитним договором забезпечено іпотекою нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 відповідно до умов договору іпотеки, укладеного останньою з банком та датованого числом укладення кредитного договору (а.с. 10-15).

ІНФОРМАЦІЯ_3 позичальник за кредитним договором № ВІЛ 1521 від 29 червня 2010 року - ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 20 квітня 2011 року, виданого відділом реєстрації смерті у м. Києві (а.с. 23).

Як вбачаться з копії спадкової справи № 677/11 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 спадкоємцями після її смерті є відповідачі у справі - син ОСОБА_1 та неповнолітня донька ОСОБА_2 (а.с. 67-160)

До спадкової маси після смерті ОСОБА_4, увійшли квартири АДРЕСА_1 та 1/3 частина квартири АДРЕСА_2.

Про смерть позичальника за договором № ВІЛ 1521 від 29 червня 2010 року позивачу ПАТ «Універсал Банк», в особі його уповноваженого представника, стало відомо 29 квітня 2011 року (а.с. 23). Доказів на підтвердження зворотного в розпорядження суду, як того вимагає ст. 60 ЦПК України, в ході розгляду справи не надано.

Претензія ПАТ «Універсал Банк» щодо боргових зобов'язань померлої ОСОБА_4, датована банком 25 жовтня 2011 року, отримана 10-ою Київською державною нотаріальною конторою 04 листопада 2011 року (а.с. 160).

Вищенаведені обставини справі , які суд вважав встановленими є доведеними.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив строк, передбачений ст. 1281 ЦК України для пред`явлення вимоги кредитора до спадкоємців боржника.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду, так як суд не повно встановив обставини справи які мали правове значення для її вирішення та не вірно застосував норми матеріального права.

Так, суд безпідставно не врахував, що померла ОСОБА_4 отримала кредит, в результаті передачі нею в іпотеку квартири АДРЕСА_1, яку після її смерті в рівних частках по Ѕ успадкували відповідачі в даній справі, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за законом (а.с 149, 151).

Згідно з цих свідоцтв, вартість успадкованої частки кожного з відповідачів складає 35 604 грн. 50 коп.

Суд безпідставно не встановив та не зазначив в рішення суду, що ОСОБА_4 одночасно виступала і боржником і іпотекодавцем під час укладення нею кредитного договору.

Таким чином, право власності на предмет іпотеки перейшло в порядку спадкування від іпотекодавдя (позичальника) до його спадкоємців (відповідачів).

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про іпотеку» «У разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавдя до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавдя і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.»

У п. 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» від 30.03.2012 р. № 5 зазначено, що «Якщо боржник та іпотекодавець - одна й та сама особа, то після її смерті до спадкоємця переходять не лише права та обов'язки іпотекодавдя, а й обов'язки за основним зобов'язанням у межах вартості спадкового майна. Отже, правила статті 1281 ЦК щодо строку пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців не застосовуються до зобов'язань, забезпечених іпотекою.»

Проте, суддею Голосіївського районного суду м. Києва при винесенні оскаржуваного рішення вказані роз`яснення не були враховані та було застосовано приписи статті 1281 ЦК України щодо обов'язку кредитора пред'явити вимоги до спадкоємців боржника у шестимісячний строк з моменту, коли кредитор дізнався про смерть боржника і саме з цієї підстави відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Крім того, до апеляційного суду представником позивача подано витяг з реєстру поштових відправлень, відповідно до якого позивач вимогу до спадкоємців боржника, адресовану через нотаріальну контору, на пошту передав 27 жовтня 2011 року.

Враховуючи, що про смерть боржника позивач довідався 29 квітня 2011 року, шість місяців спливало лише 29 жовтня 2011 року, а тому навіть в разі застосування до спірних відносин ст. 1281 ЦК України, визначений цією статтею строк позивачем пропущений не був.

Відповідно до ч. 2 ст. 309 ЦПК України , норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини., або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Судом при вирішення даної справи не було застосовано закон, який підлягав застосуванню, а саме ст. 23 Закону України «Про іпотеку», а тому, оскаржуване рішення суду є незаконним, та підлягає скасуванню.

Так, з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що борг ОСОБА_4 перед позивачем на момент її смерті становить суму 62 416 грн. 70 коп.

Розрахунок заборгованості відповідачами в судовому засіданні не спростований, проте останні надали до апеляційного суду три квитанції, відповідно до яких борг в сумі 33 000 грн. банку був повернутий з вересня по листопад 2013 року, після звернення позивача до суду.

Цю обставину не заперечувала в судовому засіданні і представник банку, та не заперечувала, щоб вказана сума була врахована при визначенні суми боргу, яка підлягає стягненню.

Таким чином не повернутим залишився борг в сумі 29 416 грн. 70 коп.

Враховуючи перехід права власності на предмет іпотеки до відповідачів в порядку спадкування, до них перейшли обов`язки, щодо повернення вказаної суми боргу, яка безпідставно не була стягнута судом. Вимоги позивача про стягнення вказаної суми заборгованості з відповідачів підлягають задоволенню, шляхом стягнення цієї суми з обох з відповідачів у рівних частках, так як кожен з них успадкував Ѕ частину предмету іпотеки.

В такому ж порядку з відповідачів відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України стягненню підлягають також понесені позивачем судові витрати.

629грн.17 коп. судовий збір за подачу позову та 314 грн.59 коп. за подачу апеляційної скарги, а всього 943 грн. 76 коп.

Судові витрати підлягають стягненню в повному обсязі, так як вимоги позивача відповідачами частково були задоволені вже після звернення позивача до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 січня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення .

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючого за адресою : АДРЕСА_1) , та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352, п/р № 29098000202458 в ПАТ «Універсал Банк», МФО 322001) заборгованість за Кредитним договором в сумі 29 416 грн. 70 коп. (двадцять дев`ять тисяч чотириста шістнадцять гривень та 70 коп.) та 943 грн. 76 коп. судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді: