Рішення № 37508508, 04.03.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження №22-ц/796/3943/2014 Головуючий в 1 інстанції - Кириченко Н.О.

Доповідач - Желепа О.В.

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Іванченко М.М., Рубан С.М.

при секретарі Онищенко О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 січня 2014 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська авіаційна лізингова компанія», ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «У.М.С.», ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ПАТ «УкрСиббанк» звернувся в Дарницький районний суд м. Києва з позовною заявою до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своєї позовної заяви посилався на те, що 31.07.2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», який було перейменовано на ПАТ «УкрСиббанк», та ТОВ «Українська авіаційна лізингова компанія» укладено кредитний договір № 11022765000, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в сумі 147 783,00 швейцарських франків, а позичальник зобов'язався повернути отриманий кредит, сплатити відсотки за користування кредитом і виконати свої зобов'язання згідно кредитного договору. За користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів процентна ставка встановлюється у розмірі 8,99% річних за час фактичного користування кредитом, який надається шляхом зарахування банком коштів на поточний рахунок позичальника НОМЕР_1 у банку для подальшого використання за цільовим призначенням.

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, 31.07.2006 року між банком, позичальником та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір поруки № 1/11022765000. Аналогічні договори поруки були укладені між банком, позичальником та відповідачами ОСОБА_2, ТОВ «У.М.С.» та ОСОБА_3

Відповідно до вказаних договорів поручителі зобов'язуються відповідати у повному обсязі за виконання позичальником усіх зобов'язань, що виникли з кредитного договору. Відповідальність поручителів є солідарною.

Банк виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, однак відповідач ТОВ «Українська авіаційна лізингова компанія», всупереч умов договору, не здійснює платежів для погашення суми заборгованості по кредиту та нарахованим процентам, чим порушує взяті на себе договірні зобов'язання, в результаті чого станом на 13.09. 2012 року відповідач має заборгованість у розмірі 82 505 швейцарських франків, що еквівалентно 703 834,15 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту - 57 644,92 швейцарських франків, що еквівалентно 491 757,63 грн.; заборгованість по відсоткам - 19 144,02 швейцарських франків, що еквівалентно 163 313,92 грн.; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 37 974,63 грн.; пеня за несвоєчасне погашення процентів - 10 787,97 грн.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 20.01.2014 року позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська авіаційна лізингова компанія», ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «У.М.С.», ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Українська авіаційна лізингова компанія» на користь ПАТ «УкрСиббанк» в рахунок стягнення заборгованості за кредитним договором - 491 753.63 гривень.

Стягнуто з ТОВ «Українська авіаційна лізингова компанія» на користь ПАТ «УкрСиббанк» в рахунок стягнення заборгованості за процентами - 106 070,04 гривень.

Стягнуто з ТОВ «Українська авіаційна лізингова компанія» на користь ПАТ «УкрСиббанк» в рахунок відшкодування судових витрат - 3 219.00 гривень.

А всього стягнуто з ТОВ «Українська авіаційна лізингова компанія» на користь ПАТ «УкрСиббанк» - 601 042.67 гривень.

Стягнуто з ПАТ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування судових витрат - 1897.20 гривень.

В задоволенні решти заявлених позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, представник ПАТ «УкрСиббанк» подав апеляційну скаргу в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В скарзі вказував на те, що ті обставини справи, які суд вважав встановленими недоведені, висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи, суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права .

Так представник позивача посилався на те, що суд неправомірно стягнув заборгованість в гривнях, не зважаючи, що кошти банком надавались в швейцарських франках і позивач просив стягнути борг в тій грошовій одиниці в якій передавались кошти. Висновок суду про неможливість стягнення відсотків після закінчення строку виконання основного зобов`язання зроблений без врахування вимог Закону, відповідно до яких грошові зобов`язання припиняються внаслідок їх виконання. Також представник банку вважав, що висновок суду про припинення поруки не відповідає вимогам Закону та встановленим судом обставинам, суд також безпідставно відмовив у стягненні пені, яка нарахована за рік, що передував зверненню до суду, та стягнув з банку кошти сплачені за проведення експертизи.

В судовому засіданні апеляційного суду представник банку доводи скарги підтримав.

Представники відповідачів заперечували проти доводів скарги.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином

відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором, або законом.

Згідно вимог ст.ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель-відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 31.07.2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ТОВ «Українська авіаційна лізингова компанія» укладено кредитний договір № 11022765000, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в сумі 147 783,00 швейцарських франків, а позичальник зобов'язався повернути отриманий кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 8,99% річних (а. с. 24 - 30).

Відповідно до п. 1.2 даного договору, надання кредиту здійснюється у термін з 31.07.2006 року по термін, встановлений графіком погашення кредиту (додаток № 1 до договору), тобто до 30.07.2010 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього договору на підставі будь-якого з п.п. 2.3, 5.3, 5.5, 5.6, 5.9, 5.10, 5.11, 7.4 договору (а. с. 30).

Позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі. В свою чергу, позичальник - ТОВ «Українська авіаційна лізингова компанія» скористалося кредитними ресурсами та свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, в зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість.

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, 31.07.2006 року між банком, позичальником та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір поруки № 1/11022765000 (а. с. 32-34).

31.07.2006 року між банком, позичальником та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір поруки № 2/11022765000 (а. с. 35-37).

31.07.2006 року між банком, позичальником та відповідачем ТОВ «У.М.С.» укладено договір поруки № 3/11022765000 (а. с. 46-48).

31.07.2006 року між банком, позичальником та відповідачем ОСОБА_3 укладено договір поруки № 4/11022765000 (а. с. 40-42).

Відповідно до вказаних договорів поручителі зобов'язуються відповідати у повному обсязі за виконання позичальником усіх зобов'язань, що виникли з кредитного договору. Відповідальність поручителів є солідарною.

Відповідно до п. 3.1. договорів поруки, договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін.

В договорах поруки від 31.07.2006 року не встановлено строку, після якого порука припиняється. Позов поданий до суду у березні 2013 року.

Позивачем наданий до суду розрахунок заборгованості станом на 13.09.2012 року, який не був спростований відповідачами в суді першої інстанції, згідно якого відповідач має заборгованість у розмірі 82 505 швейцарських франків, що еквівалентно 703 834,15 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 57 644,92 швейцарських франків, що еквівалентно 491 757,63 грн.; заборгованість по відсоткам - 19 1144,02 швейцарських франків, що еквівалентно 163 313,92 грн.; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 37 974,63 грн.; пеня за несвоєчасне погашення процентів - 10 787,97 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову банку до поручителів суд вважав встановленою обставину припинення поруки за всіма договорами поруки на підставі ч.4 ст. 559 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком районного суду, та не приймає доводи апеляційної скарги банку в цій частині , виходячи з наступного.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року, відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Враховуючи, що строк виконання основного зобов`язання закінчився в липні 2010 року, а також те, що з липня 2010 року банк з письмовими вимогами до поручителів не звертався, а з даним позовом до суду звернувся лише в березні 2013 року, висновок суду про припинення поруки відповідає вимогам Закону та встановленим судом обставинам.

Доводи про надіслання банком вимог до поручителів в березні 2009 року про дострокове повернення кредиту на правильність висновків суду про припинення поруки не впливає, так як з позовом до суду банк звернувся і з пропуском 6 місячного строку після сплину строку виконання основного зобов`язання, а також і з пропуском трьохрічного строку після надсилання вимог до поручителів.

Крім того вимоги банку до поручителя ОСОБА_3, не підлягають задоволенню також і з тих підстав, що відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи від 05 грудня 2013 року, (а.с. 245-250 т.1) підпис від імені ОСОБА_3 на договорі поруки з позивачем виконано не ОСОБА_3.

Вирішуючи позов про стягнення боргу з боржника в гривнях, суд не вірно застосував вимоги Закону, та не врахував, що позичальник отримав кредит в швейцарських франках, а відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Вирішуючи позов в цій частині суд не врахував роз`яснення, викладені в п.12 вищенаведеної Постанови Пленуму ВССУ, відповідно до яких, якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та позивач просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої ст. 533 ЦК.

Враховуючи вимоги ч. 1 та 2 ст. 533 ЦК України якою встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане в гривнях. Якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції, щодо визначення суми заборгованості яка підлягає стягненню з боржника повинно бути змінено з зазначенням суми стягнення в швейцарських франках з визначенням гривневого еквіваленту.

Доводи представника боржника про пропущення позивачем строку звернення до суду, апеляційним судом не приймаються , так як боржник не оскаржував рішення суду першої інстанції .

Відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення з боржника відсотків нарахованих після 2010 року, суд також не вірно застосував норми матеріального права, та не врахував, що відповідно до вимог ч.1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняються з підстав, передбачених договором або законом . Такі підстави, зокрема, зазначені у ст. 599-601, 604-609 ЦК України.

Так, як судом не були встановлені обставини, які свідчили б про припинення зобов`язань боржника, в тому числі і сплачувати відсотки за користування грішми після липня 2010 року, суд безпідставно відмовив банку в позові про стягнення відсотків в межах заявлених позовних вимог.

Відмовляючи позивачу у стягненні пені з боржника за прострочення сплати кредиту та відсотків, через пропуск строку позовної давності, суд не вірно застосував норми матеріального права, та не врахував, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

З розрахунку пені, наданого позивачем вбачається, що позивач просив стягнути пеню нараховану за рік, що передував зверненню до суду, а тому ці вимоги також підлягали до задоволення, так як річний строк звернення до суду з вимогами про стягнення неустойки, яка передбачена умовами договору, пропущений не був.

З огляду на викладені обставини, рішення районного суду підлягає частковій зміні та скасуванню, в частині не задоволених вимог банку до боржника.

В частині вирішення спору до поручителів, підстав для скасування рішення не має, так як рішення в цій частині ухвалено без порушення норм матеріального та процесуального права, при повному встановленні тих обставин справи, які мали значення для їх вирішення.

Доводи банку про відсутність підстав для стягнення витрат понесених на оплату експертизи відповідачем ОСОБА_3, колегія суддів не приймає, тому, що вказаний відповідач, заперечуючи проти притягнення її до відповідальності як поручителя, посилалась на те, що вона договір поруки не укладала і на підтвердження цих доводів просила призначити почеркознавчу експертизу, яка правомірно була призначена судом.

Так, як до вказаного відповідача в задоволенні позову відмовлено, суд правомірно, керуючись ст. 88 ЦПК України, судові витрати поклав на позивача, вимоги, якого до вказаного відповідача задоволені не були.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 січня 2014 року в частині вирішення позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська авіаційна лізингова компанія» про стягнення на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором частково скасувати, частково змінити , виклавши резолютивну частину рішення таким чином:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська авіаційна лізингова компанія» на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором, станом на 13 вересня 2012 року - в розмірі 82505,00 швейцарських франків, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату визначення боргу становило 703834,15 гривень (сімсот три тисячі вісімсот тридцять чотири грн. 15 коп.) , яка складається з заборгованості по тілу кредиту 57644, 92 швейцарських франки, що еквівалентно 491757, 63 грн., заборгованості за відсотками 19144,02 швейцарських франки, що еквівалентно 163313,92 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту 37974,63 грн., та пені за несвоєчасне повернення відсотків -10787,97 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді: