Ухвала суду № 37508500, 04.03.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження №22-ц/796/3328/2014 Головуючий в 1 інстанції - Горкава В.Ю.

Доповідач - Желепа О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Іванченко М.М., Рубан С.М.

при секретарі Онищенко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 13 січня 2014 року в справі за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність старшого державного виконавця Відділу виконання рішень Державної виконавчої служби України Семко БогданаОлександровича, заінтересовані особи: заступник прокурора м. Києва Гоголь В.В. в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України та Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», -

ВСТАНОВИЛА:

Представник боржника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою, в якій просила визнати протиправною бездіяльність старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Семко Богдана Олександровича, яка полягає у неповерненні виконавчого листа №2-4880/11 від 19.11.2012 року з примусового виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 28.08.2012 року до Печерського районного суду м. Києва та зобов'язати старшого державного виконавця винести постанову про, повернення вказаного вище виконавчого листа із зазначенням інформації про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Вимоги, обґрунтовувала тим, що у Відділі примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України перебуває вказаний виконавчий лист, виданий на виконання рішення суду, яке не набрало законної сили. 10.10.2013 боржник ОСОБА_2 на підставі ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернувся до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України із заявою про повернення виконавчого документу до суду, який його видав, у зв'язку з оскарженням ним рішення на виконання якого, він виданий. Однак, всупереч ч.1 ст. 48 вказаного Закону державний виконавець Семко Б.О. станом на 17.10.2013 не повернув виконавчий лист в суд.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13.01.2014 року скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 на бездіяльність старшого державного виконавця Відділу виконання рішень Державної виконавчої служби України СемкоБогдана Олександровича, заінтересовані особи: заступник прокурора м. Києва Гоголь В.В. в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України та Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» - задоволено частково.

Визнано неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Семко Богдана Олександровича, яка полягає у неповерненні виконавчого листа №2-4880/11 від 19.11.2012 року з примусового виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 28.08.2012 року до Печерського районного суду м. Києва станом на 10.10.2013 року.

У задоволенні іншої частини вимог скарги - відмовлено.

Не погодившись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою скаргу задовольнити в повному обсязі.

Посилалася на те, що на виконанні знаходився виконавчий лист, виданий на підставі рішення, яке не набрало законної сили на момент звернення скаржника зі скаргою на дії державного виконавця. В порушення вимог ст. 386 ЦПК України скарга скаржника не призначалась судом першої інстанції до розгляду протягом більш ніж двох місяців з моменту подання скарги до суду. Суд , задовольняючи вимоги скарги в частині визнання незаконною бездіяльності державного виконавця не звернув уваги на положення ч. 3 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», що стало наслідком постановлення незаконної ухвали від 13.01.2014 року, якою скаржнику було відмовлено в задоволенні вимог щодо зобов'язання державного виконавця повернути виконавчий лист до суду, що його видав.

В судовому засіданні представник скаржника доводи скарги підтримала.

Представник ВДВС та представник банку заперечували проти задоволення скарги.

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ прийнятий державним виконавцем до виконання, повертається до суду, який його видав, у разі відновлення судом строку для подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, та прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню). Про повернення виконавчого документа державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що рішенням (заочним) Печерського районного суду м. Києва від 28.08.2012 року, яке ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 28.11.2013 року залишено без змін позов заступника прокурора м. Києва Гоголя В.В. в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України та Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами-задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК», код ЄДРПОУ 14349442 заборгованість за кредитними договорами №28.3/С-023.05.2 від 15.04.2005року та №28.4/СК-108.06.2 від 27.12.2006 року в розмірі 18 389 699 (вісімнадцять мільйонів триста вісімдесят дев'ять тисяч шістсот дев'яносто дев'ять) гри.79коп. Стягнуто з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 в дохід держави суму судового збору у розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) грн.00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) грн.00 коп.

На підставі вказаного рішення суду 19.11.2012 стягувачу ПАТ «Родовід Банк» був виданий виконавчий лист, що підтверджується супровідним листом від 19.11.2012 №2-4880/11 к-35 (т. 3 а.с.200).

09.01.2013 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Семко Б.О. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження .

10.10.2013 боржник ОСОБА_2 звернувся до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України із заявою про повернення виконавчого документу № 2-4880/11 до суду, який його видав, у зв'язку з не набранням рішенням законної сили та видачу йому постанови про повернення виконавчого «листа з зазначенням інформації про зняття арешту, накладеного на майно боржника в процесі примусового виконання вищевказаного виконавчого листа.(а.с.141-142).

Разом із тим, постанова про повернення вказаного вище виконавчого листа старшим державним виконавцем Семко Б.О. не винесена, що не заперечувалось в судовому засіданні представником Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.

Як вбачається з матеріалів справи, боржник ОСОБА_2 до вказаної заяви від 10.10.2013 додав ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 09.08.2013 про відкриття провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 28.08.2012.(а.с. 143). Вказана обставина також не заперечувалась в судовому засіданні представником Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.

Задовольняючи скаргу частково, суд першої інстанції правильно виходив з того, що станом на 10.10.2013 року старшим державним виконавцем Семко Б.О. допущено бездіяльність, яка полягала у неповерненні виконавчого листа № 2-4880/11, виданого 19.11.2012 року Печерським районним судом м. Києва.

Разом із тим, усунення порушення шляхом зобов'язання старшого державного виконавця Семко Б.О. винести постанову про повернення вказаного виконавчого листа суд вважав не можливим, оскільки станом на час розгляду даної скарги рішення суду набрало законної сили і є чинним та відповідно до вимог ст. 124 ЦПК України підлягає виконанню на всій території України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає встановленим обставинам та вимогам закону виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України «Про виконавче провадження».

Частина 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги, щодо незаконності ухвали в частині відмови суду, зобов`язати державного виконавця повернути виконавчий лист, як того вимагають приписи ч. 2 ст. 387 ЦПК України , так як на час розгляду скарги рішення суду на підставі якого видано виконавчий лист вже набрало законної сили, а відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» передбачено видача лише одного виконавчого листа.

Суд дійшов правильного висновку, що не поверненням виконавчого листа, права Семко Б.О. порушені не були , оскільки в період розгляду скарги виконавчі дії за виконавчим листом не здійснювалися .

Посилання в апеляційній скарзі на те, що в порушення вимог ст. 386 ЦПК України скарга скаржника не призначалась судом першої інстанції до розгляду протягом більш ніж двох місяців з моменту подання скарги без поважних причин є безпідставними, оскільки розгляд скарги не призначався у зв'язку з розглядом апеляційної скарги ОСОБА_2 на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 28.08.2012 року та перебуванням справи в апеляційному суді. Після повернення справи до суду першої інстанції скарга була призначена до судового розгляду.

Інші доводи на правильність постановленої ухвали не впливають та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами..

Ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону, а тому відповідно до ст. 312 ЦПК України колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 13 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: