Постанова № 37502591, 18.02.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2014 року справа № 813/7016/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

з участю секретаря судового засідання Процько Ю.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Воробець І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3

до Львівської митниці Міндоходів

про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась з позовом до Львівської митниці Міндоходів, просить визнати протиправним та скасувати наказ начальника Львівської митниці Міндоходів Попазогло С.М. від 29.08.2013 р. № 387-о «Про звільнення ОСОБА_3»; поновити її на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Мостиська» або рівнозначній посаді в Львівській митниці Міндоходів, стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем було проігноровано вимоги трудового законодавства щодо надання їй пропозиції іншої роботи на тому ж підприємстві, в установі, організації, відповідачем не отримано відмову від таких пропозицій; роботодавцем при винесенні наказу про її звільнення не було враховано її переважне право на залишення на роботі, визначене статтею 42 Кодексу законів про працю України; саме по собі перетворення однієї юридичної особи публічного права в іншу, без скорочення посади, або у випадку зміни назви посади, на яку покладені аналогічні посадові обов'язки, яку особа обіймала до свого звільнення, не може бути підставою для звільнення з посади; відповідачем не виконано вимог ст. 43 КЗпП України - не отримано згоди профспілкової організації, не проведено консультації щодо її звільнення з профспілковою організацією.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечив. У запереченні на позовну заяву зазначає, що при реорганізації Львівської митниці відбулося скорочення штатної чисельності працівників з 1014 до 910, станом на 29.08.2013 р. у Львівській митниці Міндоходів було 27 вакантних посад, а 34 працівникам ще не було запропоновано посади; за час проходження служби в митних органах ОСОБА_3 неодноразово була позбавлена премій та надбавок, відповідно до наказу Державної митної служби України від 23.09.2011 року № 2104-к ОСОБА_3 звільнена з митних органів, наказом Державної митної служби України від 18.03.2013 року № 386-к та наказом Львівської митниці від 30.05.2013 р. № 650-к ОСОБА_3 було поновлено на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Мостиська» Львівської митниці; відповідно до наказу Львівської митниці від 03.07.2013 р. № 66 «Про проведення перевірки знань» при проведенні тестування, які проводились з метою визначення рівня кваліфікації, ОСОБА_3 показала незадовільний результат (30% правильних відповідей); за змістом ст. 43-1 КЗпП розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації допускається у випадках звільнення службових осіб органів доходів та зборів, яким присвоєно спеціальні звання.

Представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, викладених у письмовому запереченні, просив у позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, представника відповідача, оцінивши докази, які мають значення для справи суд виходив з наступного.

ОСОБА_3 була прийнята на роботу в митні органи 03.08.1997 року. На посаду старшого інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Мостиська» Львівської митниці призначена в травні 2010 року.

Наказом Державної митної служби України № 2104-к від 22.09.2011 р. «Про припинення перебування на державній службі» припинено 23.09.2011 року перебування на державній службі в митних органах України відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу» ОСОБА_3, старшого інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Мостиська» Львівської митниці.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01.02.2012 р., яка набрала законної сили, наказ № 2104-к від 22.09.2011 року визнано протиправним та скасовано, поновлено ОСОБА_3 на посаді, стягнуто середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу.

Наказом Львівської митниці Міндоходів від 29.08.2013 р. № 387-о «Про звільнення ОСОБА_3» позивача 29.08.2013 р. звільнено з посади старшого інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Мостиська» Львівської митниці відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку з реорганізацією та скороченням чисельності працівників Львівської митниці, керуючись п.1 ст. 40 КЗпП України, враховуючи передачу Львівською митницею всіх зобов'язань щодо працівників, які не були звільнені на момент її виключення з ЄДРПОУ.

Відповідно до Указу Президента України від 24.12.2012 року № 726/2012 «Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади», утворено Міністерство доходів і зборів України шляхом реорганізації Державної митної служби України та Державної податкової служби України.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.2013 року № 229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» створено Львівську митницю Міндоходів як територіальний орган Міністерства доходів і зборів України та реорганізовано Львівську митницю Державної митної служби України шляхом приєднання до Львівської митниці Міндоходів.

Пунктом 3 вказаної постанови Кабінету Міністрів України визначено, що територіальні органи Міністерства доходів і зборів є правонаступниками територіальних органів Державної податкової служби та Державної митної служби , що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови.

Львівська митниця Міндоходів зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 24.04.2013 року, код ЄДРПОУ 38700759.

Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. При цьому звільнення з підстав зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи був попереджений він за 2 місяці про наступне вивільнення. При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст.40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

Відповідно до ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Львівська митниця не була ліквідована як юридична особа, а була реорганізована шляхом приєднання до Львівської митниці Міндоходів.

Про можливе вивільнення відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку з реорганізацією та скороченням чисельності працівників Львівської митниці позивач повідомлений 30.05.2013 року.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган відповідно до ч.3 ст.49-2 КЗпП України пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, якщо на час проведення такої реорганізації, відсутня штатна одиниця (посада), на якій робітник перебував до зміни в організації виробництва чи праці.

Згідно Штатного розпису Львівської митниці Міндоходів станом на 01.01.2014 р., затвердженого 15.01.2014 р., та введеного в дію 27.01.2014 р. відповідно до наказу Львівської митниці Міндоходів № 37 від 27.01.2014 р. у Відділі митного оформлення № 1 Митного поста «Мостиська» заплановано 15 посад старшого державного інспектора, що за функціональними обов'язками та посадовою інструкцією є аналогічними із раніше займаною посадою позивача, загальна кількість посад у зазначеному відділі 29.

У штатному розписі Львівської митниці на 2013 рік у відділі митного оформлення № 1 Митного поста «Мостиська» було передбачено 27 посад, з яких 15 посад старшого інспектора. У Тимчасовому штатному розписі на 2013 рік Львівської митниці Міндоходів, введеного в дію з 07.05.2013 р., у відділі митного оформлення № 1 Митного поста «Мостиська» було передбачено 29 посад, з яких 15 посад старшого інспектора.

Згідно з поясненнями представника відповідача в судовому засіданні та наданих письмових заперечень, станом на 29.08.2013 року у Львівській митниці Міндоходів було 27 вакантних посад, однак відповідачем не надано суду доказів того, що позивачу пропонувалися вакантні посади у Львівській митниці Міндоходів та письмових доказів про відмову позивача під особистий підпис від запропонованих посад.

Статтею 42 КЗпП України визначено, що при скороченості штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Згідно змісту ст. 42 КЗпП України вбачається, що переважне право на залишення на роботі при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації виникає у більш кваліфікованих працівників, які мають тривалий безперервний стаж роботи на відповідному підприємстві, установі, організації та працівникам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком.

Відповідач посилається на те, що за час проходження служби в митних органах ОСОБА_3 була позбавлена премій та надбавок, а при проходженні тестування, які проводились з метою визначення рівня кваліфікації ОСОБА_3 показала незадовільний результат (30% правильних відповідей).

ОСОБА_3 працює у митних органах України з 1997 року, на момент звільнення безперервний стаж роботи становив 16 років. На утриманні позивача двоє неповнолітніх дітей, один з яких є дитиною-інвалідом. Чоловік ОСОБА_3 не працює.

Не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що позивачу не пропонувались вакантні посади у зв'язку з його низькою кваліфікацією, оскільки рівень кваліфікації позивача за результатами тестування визначено після попередження про наступне вивільнення.

Суд враховує, що під час проведення процедур визначення рівня кваліфікації посадових осіб митниці, останні були поставлені не в рівні умови, так як одним працівникам, які проходили тестування і показали незадовільний результат, надавалась можливість повторно його пройти, а позивачу такої можливості не надано.

Відповідно до Положення про проведення атестації державних службовців, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України (далі - Положення) з метою підвищення ефективності діяльності державних службовців та відповідальності за доручену справу в державних органах один раз на три роки проводиться їх атестація, під час якої оцінюються результати роботи, ділові та професійні якості, виявлені працівниками при виконанні службових обов'язків, визначених типовими професійно-кваліфікаційними характеристиками посад і відображених у посадових інструкціях, що затверджуються керівниками державних органів відповідно до Закону України "Про державну службу" та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до п. 11 Положення, із наступними змінами та доповненнями, на підставі всебічного аналізу виконання основних обов'язків, складності виконуваної роботи та її результативності, знання та користування державною мовою під час виконання службових обов'язків комісія приймає одне з таких рішень: відповідає займаній посаді; відповідає займаній посаді за умови виконання рекомендацій щодо підвищення кваліфікації з певного фахового напряму, набуття навичок роботи на комп'ютері тощо; не відповідає займаній посаді. Атестованими вважаються державні службовці, визнані комісією такими, що відповідають займаній посаді, або відповідають займаній посаді за певних умов.

Відповідно до абз. 3 п.12 Положення, у разі прийняття рішення про невідповідність державного службовця займаній посаді комісія рекомендує керівникові перевести цього державного службовця за його згодою на іншу посаду, що відповідає його професійному рівню, або звільнити із займаної посади.

Отже, єдиним способом оцінки кваліфікації працівника є атестація.

З врахуванням викладеного, відповідачем не дотримано порядку звільнення позивача на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України, тому оскаржуваний наказ слід скасувати.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.19 Постанови від 06.11.1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", при реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Відповідно до вимог ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, що розглядає трудовий спір.

В матеріалах справи наявні Посадова інструкція старшого інспектора відділу митного оформлення № 1 Митного поста «Мостиська» Львівської митниці, затверджена начальником Львівської митниці від 30.10.2010 року та Посадова інструкція старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 Митного поста «Мостиська» Львівської митниці Міндоходів, затверджена начальником Львівської митниці Міндоходів 28.01.2014 р., які свідчать про тотожність повноважень за даними посадами.

Тому позивача слід поновити на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 Митного поста «Мостиська» Львівської митниці Міндоходів, оскільки у правонаступника збереглось попереднє місце роботи ОСОБА_3

У відповідності до ч.2 ст. 235 КЗпП України до стягнення на користь позивача підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.08.2013р. по 18.02.2014 р. в сумі 10117,02 грн.

За правилами, встановленими ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Згідно із ст.162 КАС України, суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення.

Згідно з ст. 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.

З огляду на вищевказане, позов слід задовольнити повністю, визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці Міндоходів від 29.08.2013 р. № 387-о «Про звільнення ОСОБА_3». Поновити ОСОБА_3 на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 Митного поста «Мостиська» Львівської митниці Міндоходів. Стягнути з Львівської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.08.2013р. по 18.02.2014 р. в сумі 10117,02грн. Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 Митного поста «Мостиська» Львівської митниці Міндоходів та стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 1800,48 грн. звернути до негайного виконання.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці Міндоходів від 29.08.2013р. № 387-о «Про звільнення ОСОБА_3».

Поновити ОСОБА_3 на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 Митного поста «Мостиська» Львівської митниці Міндоходів.

Стягнути з Львівської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.08.2013р. по 18.02.2014 р. в сумі 10117,02грн.

Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 Митного поста «Мостиська» Львівської митниці Міндоходів та стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 1800,48 грн. звернути до негайного виконання.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Крутько О.В.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 24.02.2014 року.