Ухвала суду № 37501574, 20.02.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2014 року Справа № 305/11/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Кухтея Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

представника відповідача - Гайовича В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року у справі за позовом приватного підприємця ОСОБА_2 до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

ПП ОСОБА_2 08.06.2010 року звернулася в суд з адміністративним позовом до Ужгородської МДПІ у Закарпатській області, в якому просила визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення №18/17-2/НОМЕР_1 від 26.02.2010 року про нарахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 7581,0 за порушення ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»..

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області від 26.02.2010 року №18/17-2/НОМЕР_1.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Ужгородська МДПІ у Закарпатській області оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що позивачем не було представлено підтверджуючих документів, які були пов»язані з отриманням доходу в сумі 53200,00 грн. в першому півріччі 2009 року.

Доход враховується податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами у відсотках до валового доходу, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. Так норма витрат по посередницьких послугах встановлено в розмірі 5% (згідно додатку № 6 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої Головною державною податковою інспекцією України 18.01.93 р. № 36-32). Відтак визначення витрат позивача за перше півріччя 2009 року у розмірі 2660,00 грн. (53200,00*5%), та податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 7581,00грн. (( 53200,00- 2660,00)х 15%) є правомірним.

При апеляційному розгляді представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав з зазначених в ній підстав.

Інші учасники судового розгляду не з»явилися, що не перешкоджає розгляду справи у відповідності до ч.4 ст.196 КАС України за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

З матеріалів справи видно, що працівниками Ужгородської МДПІ у Закарпатській області проведено перевірку приватного підприємця ОСОБА_2, за наслідками якої було складено Акт №8/17-2/НОМЕР_1 від 09.02.2010 року «Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, код за ЄДРПОУ НОМЕР_1 за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року».

За наслідками перевірки зроблено висновок про порушення підприємцем, зокрема ст. 13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» в частині неналежного ведення обліку доходів та витрат внаслідок чого, на думку перевіряючих, донараховано до сплати податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в загальній сумі 7581,00 грн. за 2009 рік.

На підставі Акту перевірки №8/17-2/НОМЕР_1 було прийнято податкове повідомлення-рішення №18/17-2/НОМЕР_1 від 26.02.2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб 7 581,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з чим погоджується апеляційна інстанція, виходив з того, що відповідачем не відображено у Акті перевірки отриманих приватним підприємцем ОСОБА_2 витрат на суму 53200 грн., а тому оподатковуваний дохід у позивача не виник.

Згідно ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу до складу яких належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно із ч.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

У пп.5.3.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до обмежень віднесено включення до валових витрат на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності та згідно пп. 5.3.9 - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Правильно зазначено позивачем, що ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містить будь-яких вимог до наявності документів, що підтверджують право на віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Так, з книги обліку доходів і витрат ОСОБА_2 видно, що нею укладалися договори транспортної експедиції від 02.01.2009 року №№ 3,5,6, згідно яких фізична особа - підприємець ОСОБА_2 може виступати як замовником таких послуг, так і виконавцем.

Отримання позивачем експедиційних послуг, тобто виконання вказаних вище договорів, на загальну суму 53 200,00 грн. підтверджується складеними згідно закону та підписаними актами здачі-приймання виконаних послуг № Т-00000006 від 31.03.2009 p., № М-00000004 від 30.01.2009 p., № В-00000005 від 31.03.2009 p., № В- 00000006 від 31.03.2009р., № В-00000008 від 31.03.2009р., № В-00000007 від 31.03.2009 p.

Податковим органом не спростовано вказані вище первинні документи.

Таким чином, висновок податкового органу про відсутність витрат на суму 53200 грн., що в результаті вплинуло на визначення об'єкта оподаткування, ґрунтується на припущеннях, а тому позовні вимоги задоволено обгрунтовано.

Згідно ст.71 ч.1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. За наведених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і така задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року у справі №2а-2155/10 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

Р.В. Кухтей

Ухвала у повному обсязі складена 25.02.2014 року.