Ухвала суду № 37499573, 27.02.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2014 р. Справа № 876/6589/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Каралюса В.М., Запотічного І.І.,

при секретарі судового засідання: Гнатик А.З.

з участю представника відповідача Лаврука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано - Франківську Головного управління Міндоходів в Івано - Франківській області на постанову Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року у адміністративній справі №809/490/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕШН М.П.Л.» до Державної податкової інспекції у м. Івано - Франківську Головного управління Міндоходів в Івано - Франківській області про скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФЕШН М.П.Л.» звернулося в суд із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано - Франківську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000012201 від 10.01.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що висновки податкового органу не відповідають дійсності та нормам Податкового кодексу України.

Постановою Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 13.03.2013 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Івано - Франківську за №0000012201 від 10.01.2013 року про визначення ТзОВ «ФЕШН М.П.Л.» податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств у сумі 14202 грн. Стягнуто з Державного бюджету України в користь ТзОВ «ФЕШН М.П.Л.» 34,41 грн. сплаченого ним судового збору.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга. В якій зазначає, що постанов суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права, зокрема Податкового кодексу України, та невірним встановленням обставин у справі. Зазначає, що позивачем не здійснювалась господарська діяльність, тому відсутні підстави для включення до інших витрат суми орендної плати. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив скаргу задовольнити, постанову скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Позивач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату судового засідання. Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи, тому з урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає можливим розгляд справи у відсутності позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. Відповідачем з 12.12.2012 року по 18.12.2012 року проводилася документальна позапланова перевірка з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 12.01.2011 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт №14058/22-1/37409320 від 25.12.2012 року.

Проведеною перевіркою встановлено, що позивачем допущено порушення пп.138.10.2, пп.138.10.3 та пп.138.10.4 п.138.10 ст. 138 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток за ІІ квартал 2011 року у сумі 14202 грн.

На зазначений акт перевірки позивачем подавалися заперечення, які відхиленні відповідачем 04.01.2013 (відповідь №82/0/1305-13/10) (а.с.18-21).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000012201 від 10.01.2013 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання зі сплати податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, на суму 14202 грн.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що неотримання Товариством доходу від господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю Товариства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний ризик не отримати дохід.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними з огляду на наступне.

Висновки відповідача ґрунтуються на тому, що позивачем у поданих Деклараціях з податку на прибуток підприємства до складу адміністративних витрат віднесено амортизацію нематеріальних активів загальногосподарського використання - 9252 грн. Оскільки позивач не отримував доходів від реалізації товарів (робіт, послуг) і не поніс витрат операційної діяльності (в частині собівартості реалізованих товарів), а придбані стелажі вартістю 9252 грн. не використовувалися в господарській діяльності, то позивачем завищені адміністративні витрати в сумі 9252 грн. Також відповідач вважав, що не є витратами господарської діяльності витрати позивача на придбання ліцензії в сумі 3764 грн., а саме на придбання свідоцтва від 22.02.2011 року №218, виданого НБУ в Івано - Франківській області, яке свідчить про реєстрацію договору позики, укладеного з нерезидентом, так як позивач її не отримував. Крім того, позивачем неправомірно віднесено до складу інших витрат суму орендної плати в розмірі 48730 грн., оскільки ним не здійснювалася господарська діяльність та недотримувалися доходи від реалізації товарів (робіт, послуг).

Проте колегія суддів апеляційного суду вважає, що такі доводи апелянта суперечать нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Позивачем представлено копію накладної №0205 від 31.01.2011 року, якою підтверджено факт придбання позивачем у ТОВ «Фармако» 30 штук стелажів на суму 9252 грн. (з врахуванням ПДВ) та копію акту №1 від 31.03.2011 року про введення в експлуатацію цих основних засобів.

Крім цього, суду представлено копію договору №2 від 07.02.2011 року про надання інформаційно-консультаційних послуг по обслуговуванню кредиту від нерезидента, укладеного між позивачем та Івано - Франківською філією ПАТ КБ «Приватбанк», як банком - уповноваженим по обслуговуванню кредиту, одержаного від нерезидента, а також копію акту №1 прийому - передачі наданих послуг.

Також в матеріалах справи міститься копія договору оренди нежитлових приміщень №15-01/11 від 15.01.2011 року, укладеного між позивачем та ТОВ фірмою «Каскад-Карпати-Плюс», згідно умов якого позивач на платній основі користується приміщенням площею 406,7 кв.м у будинку по вул. Промислова, 2«К» в м. Івано - Франківську та копії рахунків - фактур, актів здачі-прийняття робіт на виконання зазначеного договору.

Відповідно до статті 138 Податкового кодексу України, зокрема в пункті 138.1, зазначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.10 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу інших витрат включаються:

138.10.2 адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: а) загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати; б) витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу; в) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); г) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності; ґ) витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати); д) амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; е) витрати на врегулювання спорів у судах; є) плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; ж) інші витрати загальногосподарського призначення;

138.10.3 витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

138.10.4 інші операційні витрати, що включають, зокрема: а) витрати за операціями в іноземній валюті, втрати від курсової різниці, визначені згідно зі статтею 153 цього Кодексу; б) амортизацію наданих в оперативну оренду необоротних активів; в) інші витрати операційної діяльності, пов'язані з господарською діяльністю, у тому числі, але не виключно: суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом (крім тих, що не визначені в переліку податків та зборів, встановлених цим Кодексом), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відшкодування Пенсійному фонду України сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (крім тих пенсій, що призначені особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах, включаючи особовий склад гірничорятувальних частин, з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України), сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право особа, які згідно із законодавством фінансуються за рахунок коштів підприємств, установ, організацій в обов'язковому порядку, а також інших обов'язкових платежів, встановлених законодавчими актами, за винятком податків та зборів, передбачених підпунктами 139.1.6 і 139.1.10 статті 139 цього Кодексу, та пені, штрафів, неустойки, передбачених підпунктом 139.1.11 статті 139 цього Кодексу. Для платників податку, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, до складу витрат включається плата за землю, що не використовується в сільськогосподарському виробничому обороті; витрати на інформаційне забезпечення господарської діяльності платника податку, в тому числі з питань законодавства, на придбання літератури, оплату Інтернет - послуг і передплату спеціалізованих періодичних видань; суми коштів, спрямовані уповноваженими банками до додаткового спеціального резерву страхування пенсійних вкладів та додаткових спеціальних резервів страхування коштів фондів банківського управління відповідно до Закону України «Про проведення експерименту в житловому будівництві на базі холдингової компанії «Київміськбуд».

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до підпункту 14.1.36. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.27. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Таким чином, платник податків має право включити до складу адміністративних витрат амортизацію нематеріальних активів загальногосподарського використання. До витрат господарської діяльності відносяться витрати на придбання ліцензії, а саме на придбання свідоцтва, виданого НБУ в Івано-Франківській області, яке свідчить про реєстрацію договору позики, укладеного з нерезидентом. До складу інших витрат платник податків вправі включити суму орендної плати.

При цьому, для підтвердження понесених витрат важливо мати обґрунтоване документальне підтвердження зв'язку витрат з господарською діяльністю підприємства, які при відповідному підтвердженні можуть бути віднесені на витрати щодо збуту продукції.

Таким чином, судом першої інстанції вірно зазначено, що посилання податкового органу на неотримання доходів позивачем, тобто збитковість господарської діяльності є невірним, оскільки Товариство при її здійсненні мало на меті отримання прибутку і здійснювало свою діяльність у відповідності з визначеними цілями, однак його діяльність не дала очікуваного результату з незалежних від Товариства причин, що спростовує висновки податкового органу про не здійснення ним господарської діяльності. Неотримання Товариством доходу від господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю Товариства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний ризик не отримати дохід.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано - Франківську Головного управління Міндоходів в Івано - Франківській області - залишити без задоволення, а постанову Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року у адміністративній справі №809/490/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді В.М. Каралюс

І.І. Запотічний

Повний текст ухвали складено 04.03.2014 р.