Ухвала суду № 37502222, 03.03.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2014 року Справа № 876/12659/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Левицької Н.Г., Обрізка І.М.,

за участі секретаря судового засідання: Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 01.08.2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, Берегівського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В :

01.07.2013 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування наказу від 03.06.2013 року №115о/с "По особовому складу" в частині звільнення з органів внутрішніх справ старшого сержанта міліції ОСОБА_1, інспектора патрульної служби Берегівського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора патрульної служби Берегівського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову покликається на те, що відповідачем не було досліджено підстав написання рапорту про звільнення та поважності причин, що перешкоджають виконанню ним своїх посадових обов'язків.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 01.08.2013 року позов задоволено, оскільки суд погодився з доводами позивача.

Не погодившись з постановою суду її оскаржив відповідач - УМВС України у Закарпатській області, який просить скасувати дану постанову та винести нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги, зокрема зазначає, що на підставі поданого рапорту від 03.06.2013 року, в якому ОСОБА_1 зазначив дату звільнення 03.06.2013 року, начальником управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області було винесено наказ від 03.06.2013 року № 115 о/с "По особовому складу", що є підтвердженням того, що сторони домовилися про звільнення у більш короткий строк.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що необхідно відмовити в задоволенні апеляційної скарги, з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Позивач з лютого 2009 року працював у Берегівському районному відділі Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, зокрема з березня 2013 року по 03 червня 2013 рік - на посаді інспектора патрульної служби групи патрульної служби Берегівського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області.

Перебуваючи на службі в Берегівському РВ УМВС України в Закарпатській області, позивач в ніч з 2-го по 3-тє червня 2013 року, знаходячись на відпочинку в одному з нічних закладів у селі Боржава, Бегівського району, Закарпатської області отримав численні тілесні ушкодження. За даним фактом Берегівським РВ УМВС України в Закарпатській області було порушено кримінальне провадження за ч. 2 ст. 296 Кримінального кодексу України, яке в подальшому постановою про закриття кримінального провадження від 30.06.2013 року було закрито, у зв'язку з відсутністю ознак складу кримінального правопорушення.

У зв'язку з цим випадком ОСОБА_1 було подано до відповідача рапорт від 03.06.2013 року про звільнення його з органів внутрішніх справ за власним бажанням з 03.06.2013 року.

На підставі цього рапорту начальником Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області прийнято наказ від 03.06.2013 року № 115 о/с "По особовому складу" про звільнення з 04.06.2013 року позивача - старшого сержанта, інспектора патрульної служби групи патрульної служби Берегівського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області за п. 63 "ж"

14.06.2013 року позивач надіслав до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області рекомендованим листом заяву про відкликання рапорту від 03.06.2013 року, що підтверджується фіскальним чеком від 14.06.2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 року № 565 - ХІІ порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України Кабінету від 29 липня 1991 p. № 114.

У відповідності до п. 10 цього Положення особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Відповідно до підпункту «ж» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

Згідно із пунктом 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

Водночас зазначені норми при звільненні ОСОБА_1 зі служби відповідачем не дотримані.

Так, перед виданням наказу від 03.06.2013 року № 115 о/с про звільнення позивача зі служби, відповідачем не було досліджено підстав написання рапорту про звільнення та поважності причин, що перешкоджають виконанню ним своїх посадових обов'язків.

Крім того, у рапорті ОСОБА_1 не було зазначено причину звільнення зі служби за власним бажанням та те, що звільнення було проведено в день подачі рапорту про звільнення, тобто відповідачем не дотримано тримісячного строку до закінчення якого позивач мав право відкликати поданий рапорт.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті та встановивши той факт, що у рапорті ОСОБА_1 не було зазначено причину звільнення зі служби за власним бажанням та те, що звільнення було проведено в день подачі рапорту про звільнення, тобто відповідачем не дотримано тримісячного строку до закінчення якого позивач мав право відкликати поданий рапорт, виконав обов'язок, який передбачений положеннями ч.1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України щодо приведення судової практики у відповідність до рішень Верховного Суду України, а саме дотрималися правової позиції, що висловлена в постанові від 10.07. 2012 року по справі № 21-136а12.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В той же час, відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного наказу.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області - залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 01.08.2013 року у справі №807/2296/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя : В.П. Сапіга

Судді: Н.Г. Левицька

І.М. Обрізко

Повний текст виготовлено 03.03.2014р.