Рішення № 37501491, 06.03.2014, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

06.03.2014 справа № 2/489/847/14

Заочне Рішення

Іменем України

06 березня 2014 року м.Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.

при секретарі Коденко К.В.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третьої особи - Другої Миколаївської державної нотаріальної контори про визнання права власності на спадкове майно за заповітом

в с т а н о в и в:

У лютому 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом на 1/2 частку квартири.

Позивач вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла його мати, після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді 1/2 частки квартири АДРЕСА_2. За життя спадкодавець склала заповіт, яким заповіла квартиру на користь позивача.

Так як, в оформленні спадщини нотаріусом відмовлено з підстав відсутності оригіналу правовстановлюючого документу на нерухоме майно та неоднозначність тексту заповіту, позивач звернувся до суду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідач та третя особа в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Заяву про розгляд справи за своєї відсутності та письмових заперечень проти позову до суду не надав.

У відповідності до статей 224, 225 ЦПК України судом ухвалено про проведення заочного розгляду справи.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи і оцінивши зібрані в ній докази, вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Із матеріалів справи встановлено, що на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 06.03.1996 на підставі розпорядження від 20.02.1996 №0327, та Свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.06.2002, посвідченого державним нотаріусом Другої державної нотаріальної контори за №1-617, ОСОБА_4 та відповідачу ОСОБА_3 в рівних частках належить квартира АДРЕСА_2.

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1.

За життя ОСОБА_5 склала нотаріально посвідчений заповіт від 01.09.2010 (зареєстрований в реєстрі за № 1198), яким на користь свого сина ОСОБА_2 заповіла належну їй на праві спільної власності квартиру АДРЕСА_2, повністю.

Спадкове майно прийнято позивачем в установлений законом строк шляхом подання заяви до нотаріальної контори, що підтверджується матеріалами спадкової справи № 251/2013.

Однак, постановою Другої Миколаївської державної нотаріальної контори від 28.01.2014 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом позивачу відмовлено з підстав відсутності оригіналу правовстановлюючого документу на спадкове майно та неоднозначність змісту заповіту, а саме не вказано частки квартири, яка належала спадкодавцю.

Матеріалами спадкової справи, зокрема, довідкою форми № 3 підтверджується, що на час відкриття спадщини з спадкодавцем були зареєстровані відповідач та онук, померлої. Особи, які мали право на обов'язкову частку у спадщині відсутні.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. При цьому право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до положень статті 1216 наведеного Кодексу спадкування є переходом прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно із частиною першою статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Пунктом 4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595) передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 23 постанови від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

З огляду на наведені норми матеріального права та зважаючи на відсутність у позивача можливості оформити спадкові права в досудовому порядку, позов є таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 88 ЦПК України сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір у розмірі 740,03 грн. підлягає стягненню на його користь з відповідача.

Керуючись статтями 3, 10, 11, 14, 60, 62, 212-214, 224, 225, 228 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_2 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в порядку спадкування за заповітом право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 740,03 грн. (сімсот сорок гривень 03 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуто Ленінським районним судом м. Миколаєва за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.

Суддя

Повний текст заочного рішення

підписано 06.03.2014.