Вирок № 37487032, 17.01.2014, Старобільський районний суд Луганської області

17.01.2014

ЄУН 431/2488/13-к

Справа № 1-кп/431/7/2014

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2014 року Старобільський районний суд Луганської області у складі:

головуючого- судді Олійник С.В.,

суддів Зайцева Л.М.,

Форощука О.В.,

при секретарі Хорольської І.Ю.,

за участі прокурора Ніколаєва І.О.,

потерпілих ОСОБА_2,

ОСОБА_3

обвинуваченої ОСОБА_4,

захисника ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Старобільська Луганської області кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Шахти Ростовської області, громадянки України, з середньою освітою, розлученої, не працюючої, раніше не судимої, зареєстрованої та проживаючої до затримання за адресою: АДРЕСА_1

у скоєнні кримінальних правопорушеннь, передбачених ч.2 ст. 15, ч.1 ст.115, ч.2 ст. 125 КК України,

встановив:

Епізод 1.

ОСОБА_4 27 червня 2013 року приблизно о 22 годині, маючи злочинний намір на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2, знаходячись в літній кухні за місцем мешкання останньої за адресою: АДРЕСА_2 під час розпивання спиртного в ході раптово виниклих неприязних стосунків нанесла ОСОБА_2 два удари фрагментом шиферу по голові і одразу вибігла і сховалась у кущах.

Після цього, 28 червня 2013 року приблизно в період часу з 01 години до 01години 30 хвилин, знаходячись на подвір'ї будинку АДРЕСА_3 Луганської області зустріла ОСОБА_2, маючи злочинний намір на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (вбивство), використовуючи ніж, усвідомлюючи, що від нанесення нею ударів в життєво важливі органи може наступити смерть, бажаючи настання наслідків у вигляді смерті, завдала не менше 13 ударів ОСОБА_2 в різні частини тіла, чим заподіяла тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, забій головного мозку, численні колото різані рани грудної клітини, проникаючі в плевральну порожнину зліва, передньої черевної стінки, обличчя, кистей, лівої поперекової області, поранення лівої легені(2), перикарда, лівого вушка серця, передньої стінки шлунку, печінки, тонкого кишечнику(2), брижі тонкого кишечнику (3), різана рана роту зліва, посттравматична лівостороння пневмонія, збіжна косоокість, які відповідно до висновку експерта №258 від 05.07.2013 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя в момент їх спричинення, крім крововиливів, які слід кваліфікувати як легкі тілесні ушкодження. Після чого з місця злочину зникла. Своїми діями обвинувачена ОСОБА_4 вчинила закінчений замах на вбивство потерпілої ОСОБА_2, але свої дії не довела до кінця з причин, які не залежали від її волі, оскільки ОСОБА_2 своєчасно була надана невідкладна медична допомога, її доставлено до лікарні, де вона знаходилась на стаціонарному лікуванні.

Епізод 2

28 червня 2013 року приблизно в період часу о 01 годині, ОСОБА_4 маючи злочинний намір на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3, знаходячись на подвір'ї за місцем мешкання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 під час конфлікту, який виник між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, коли ОСОБА_3 став проганяти ОСОБА_4, нанесла один удар ОСОБА_3 невстановленим предметом, який має колючо-ріжучи властивості, після чого одразу вибігла і сховалась у кущах, спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді непроникаючої колото-різаної рани і синець задньої поверхні грудної клітки зліва, які згідно висновку експерта № 247 від 02.07. 2013 року відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Обвинувачена ОСОБА_4 у судовому засіданні визнала себе винною частково та показала, що 27.06.2013 року ввечері в будинку АДРЕСА_2 району разом з потерпілою ОСОБА_2 розпивали спиртне. Потім виник конфлікт відносно побуту ОСОБА_2 (пред'явила претензії щодо відсутності продуктів харчування, посуду, відсутності порядку в будинку, неналежне виховання доньки). Потерпіла стала виганяти із будинку, пропонуючи розпивати спиртне в іншому місці, товкнула ногою. Вона (ОСОБА_4) вибігла на подвір'я будинку, взяла фрагмент шиферу, двічі нанесла удари плоскою частиною шиферу по голові ОСОБА_2, від чого шифер розпався, хватала її за горло. Після цього вона вибігла на вулицю, де її почали бити ОСОБА_6 та ОСОБА_3 Потім вона повернулась на подвір'я ОСОБА_2, куди прийшли ОСОБА_6 і ОСОБА_3, гострим фрагментом шиферу уколола ОСОБА_3 і вибігла. Потім знов повернулась для вирішення конфлікту, ОСОБА_2 зустріла на у дворі будинку ОСОБА_7 по АДРЕСА_3 яка попередила, що посадить її. Після чого, вона не пам'ятаючи де взяла ніж та як наносила удари, нанесла декілька ударів ОСОБА_2, пішла з подвір'я. Вона бачила, як ОСОБА_2 стукала в двері до ОСОБА_7 Не бажала вбивати, їй ніхто не заважав здійснити вбивство.

Незважаючи на часткове визнання вини ОСОБА_4, її вина у вчиненні кримінальних правопорушень підтверджується наступними доказами.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні показала, що 27.06.2013 року прийшла до неї ОСОБА_4 і запропонувала випити спиртного, потім виник конфлікт, в результаті чого остання нанесла їй два удари шифером по голові, потім хватала за шию і вибігла. Вона повідомила своєму брату ОСОБА_3 щодо її побиття, потім пішла до сусідки ОСОБА_7 В цей час почула голос ОСОБА_4 вона була попереду, але її не було видно, бачила лише силует людини, одягнену в схожий одяг з одягом ОСОБА_4 майку та шорти. ОСОБА_4 сказала: «Я тебе вб'ю». На подвір'ї ОСОБА_7 вона стала наносити удари. Після цього, постукала до ОСОБА_7, але вона не відчинила і вона пішла додому та лягла. Рідні викликали їй швидку. Пізніше зі слів ОСОБА_8 та доньки їй стало відомо про зникнення кухонного ножа зі стола кухні будинку де разом із ОСОБА_4 розпивали спиртне.

Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні показав, що 27.06.2013 року приблизно о 21 -22 годині ОСОБА_4 побила його сестру ОСОБА_2, яка йому про це повідомила. Близько о 1 годині повернулась ОСОБА_4 , було темно, я її відштовхнув, а вона його чимось ударила, він її попередив, що викличе міліцію, вона побігла. Вона причинила йому тілесне ушкодження. Він разом із ОСОБА_6 пішли її шукати, але не знайшли. Він зателефонував до міліції та викликав для себе швидку. Повернувся до будинку сестри близько о 3 годині 30 хвилин в цей час прийшла до дому його сестра ОСОБА_2 вся в крові, з розрізаною губою і через декілька хвилин приїхала швидка допомога. З'ясовував, що трапилось, а вона стогнала, назвала ім'я ОСОБА_4 (ОСОБА_4). Просив суд покарати ОСОБА_4 по закону.

Неповнолітній свідок ОСОБА_10 в присутності педагога ОСОБА_11 в судовому засіданні показала, що 27.06.2013 року її мати ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розпивали спиртні напої, у них виник конфлікт за дітей. ОСОБА_4 її матері шифером нанесла удари по голові, хватала за шию, брала ніж в руки та стукала ним по столу, питала в неї: «Хочеш, я вб'ю твою матір?» Потім всі пішли. Мати повернулась вночі, вона в цей час прокинулась. ЇЇ мати була вся в крові, розрізана губа. Пояснила, що біля дерева щось трапилось, вона не пам'ятає. Свідомість не втрачала. Приїхала швидка і її матір повезли до лікарні.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показав, що 28.06.2013 року о 1 годині викликав по телефону швидку та міліцію за проханням ОСОБА_3 03 годині 30 хвилин бачив ОСОБА_2, яка прийшла до дому вся в крові, розрізана губа, яка одразу лягла на ліжко, нічого не пояснювала, тільки стогнала.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що 27.06.2013 року ОСОБА_4 пропонувала їй розпивати спиртне, але їй вона відмовила. В ніч на 28.06.2013 року ОСОБА_2 стукала близько 5 хвилин в двері з проханням відчинити, але двері не відчинила та вранці на сходинках побачила кров.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що він співмешканець ОСОБА_2, 27.06.2013 року о 20 годині пішов до сусіда ОСОБА_9, пізніше прибігла донька ОСОБА_2 і повідомила, що матері погано. Коли прийшов додому, побачив, що ОСОБА_2 лежить на ліжку вся в крові з розірваною губою, викликав їй швидку.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показав, що знає ОСОБА_4 і літом 27.06.2013 року разом з нею розпивали спиртні напої, потім вона пішла і не поверталась. Про обставини злочину йому не відомо.

Протоколом огляду місця події від 28.06.2013 року та фото таблицями до нього, в присутності понятих, яким встановлено, що в будинку № АДРЕСА_2 району Луганської області було виявлено і вилучені 5 відбитків слідів пальців рук, 6 фрагментів шиферу, сліди речовини бурого кольору на подвір'ї не виявлено (а.с. 6-12 т. 1).

Протоколом огляду місця події від 28.06.2013 року та фото таблицями до нього, в присутності понятих, яким встановлено, що на території будинку АДРЕСА_3 Старобільського району Луганської області було виявлено на сходинках до будинку накладення речовини бурого кольору. (а.с. 48-53 т. 1).

З рапорту працівника міліції Старобільського РВУМВС вбачається, що в ході ОРМ предмета, яким спричинені тілесні ушкодження ОСОБА_2 та ножа, який пропав з будинку ОСОБА_2 встановити не вдалося (а.с. 133 т. 1).

Висновком судової - імунологічної експертизи №34/10 від 12.07.2013 року, яким встановлено, що кров потерпілої ОСОБА_2 належить до групи 0(І) з ізогемаглютинином анти-А і анти-В системи АВ0. Кров ОСОБА_4 належить до групи 0(1) з ізогемаглютининами анти-А системи АВ0. (а.с. 143-146 т.1)

Висновком судової - імунологічної експертизи №35/10 від 12.07.2013 року, яким встановлено, кров на майці, шортах знайдена кров людини, в якій виявлено антиген Н системи АВ0. Сліди крові вказаних об'єктів могли походити від особи з групою крові 0(І) з ізогемаглютинином анти-А і анти-В системи АВ0, у тому числі вони могли походити як від ОСОБА_2 так і від ОСОБА_4 ; на фрагментах шиферу слідів речовини, схожої на кров не знайдено. (а.с. 149-153 т.1)

Висновком судової - медичної експертизи №258 від 02.07.2013 року, яким встановлені тілесні ушкодження ОСОБА_2 у вигляді ЗЧМТ, забій головного мозку, численні колото різані рани грудної клітини, проникаючі в плевральну порожнину зліва, передньої черевної стінки, обличчя, кистей, лівої поперекової області, поранення лівої легені(2), перикарда, лівого вушка серця, передньої стінки шлунку, печінки, тонкого кишечнику (2), брижі тонкого кишечнику (3), різана рана роту зліва, посттравматична лівостороння пневмонія, збіжна косоокість, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя в момент їх спричинення, крім крововиливів, які слід кваліфікувати як легкі тілесні ушкодження. В описовій частині цього висновку зазначено, що у ОСОБА_2 встановлено шість різаних ран на передній брюшній стінці лівої поясничної області, різана рана роту зліва, крововиливи, шість колото різаних ран в області грудної клітини. Встановлені пошкодження у вигляді колото-різаних ран утворилось від дії предмету чи знаряддя, яке має колючо-ріжучі властивості, який міг бути ніж, описаний потерпілою та свідками. (а.с. 157-158 т. 1).

Вказаний висновок експерта свідчить про те, що зазначені тілесні ушкодження спричинені ножем.

За актом амбулаторної комісійної судово-психіатричної експертизи №345 від 01.08.2013року, якою встановлено, що ОСОБА_4 будь-якою психічною хворобою на теперішній час не страждає та не страждала на період здійснення інкримінованих їй суспільно-небезпечних діянь 27.06.2013 року та 28.06.2013 року у відношенні ОСОБА_3 та ОСОБА_2, у той час знаходилась поза тимчасового хворобливого психічного розладу, знаходилась у стані звичайного алкогольного сп'яніння. ОСОБА_4 може на теперішній час, та могла на період здійснення інкримінованих їй суспільно-небезпечних діянь усвідомлювати свої дії та керувати ними. У разі пред'яви звинувачення ОСОБА_4, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (а.с. 166-169 т. 1).

Заявою потерпілого ОСОБА_3 від 28.06.2013 року про притягнення до відповідальності ОСОБА_4 за спричинення йому тілесних ушкоджень (а.с. 109 т.1).

Висновком судово-медичної експертизи ОСОБА_3 № 247 від 02.06.2013 року, яким встановлено, що тілесні ушкодження у вигляді непроникаючої колото-різаної рани і синець задньої поверхні грудної клітки зліва, відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я (а.с. 155 т.1).

Зазначені докази у справі узгоджуються між собою, не містять суперечностей і не викликають сумнівів щодо їх достовірності, а також не спростовані, є належними, допустимими та достатніми.

До доводів обвинуваченої ОСОБА_4, що вона не бажала вчиняти умисне вбивство суд відноситься критично і розцінює як метод захисту та бажання уникнути відповідальності за замах на вбивство.

Показання потерпілих, свідків у суду не виникає сумнівів в їх правдивості, оскільки узгоджуються з іншими доказами по справі.

Оцінивши зазначені докази у їх сукупності, а також характер і спосіб злочинних дій щодо потерпілої, знаряддя злочину (ніж), те по якій частині тіла потерпілої завдавалися удари, наслідки, які від цього настали, поведінку ОСОБА_4 після вчиненого, суд прийшов до висновку про спрямованість умислу обвинуваченої на заподіяння смерті потерпілій, яка не настала з причин, що не залежали від її волі.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вина обвинуваченої ОСОБА_4 у вчинені інкримінованих їй кримінальних правопорушень (злочинів) доведена повністю сукупністю доказів, які в повній мірі узгоджуються між собою, є належними, допустимими та достатніми.

Дії обвинуваченої ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України як закінчений замах на вбивство потерпілої ОСОБА_2, але свої дії не довела до кінця с причин та від волі від неї незалежних, та за ч. 2 ст.125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

Судом встановлено, що обвинуваченою ОСОБА_4 вчинила закінчений замах на вбивство потерпілої ОСОБА_2, але свої дії не довела до кінця з причин, які не залежали від її волі у спосіб та сукупність обставин, зокрема:

за поведінкою до та під час вчинення злочину - обвинувачена і потерпіла знаходилась у неприязнених стосунках, які виникли під час конфлікту;

за характером, локалізацією та тяжкістю тілесних ушкоджень - обвинувачена нанесла більше 13 ударів в життєво важливі органи, які є тяжкими, небезпечними для життя в момент їх спричинення;

за механізмом їх спричинення та знаряддя злочину - обвинувачена наносила прямі удари ножем в область грудної клітини зліва (6), в область живота (6), які є життєво важливими органами.

Рішучить та динамика дій обвинуваченої на місці події, куди вона прийшла з наміром вчинити вбивство, маючи ніж, а також мотив цього діяння супроводжується раніше висловленими погрозами вбивства, вона розуміла настання можливих негативних наслідків своїх дій.

Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_4 мала прямий умисел позбавити життя потерпілої і вчинила всі необхідні дії, однак злочинний результат не настав із незалежних від її волі причин, оскільки потерпілій надана невідкладна, своєчасна медична допомога.

Посилання обвинуваченої ОСОБА_4, що у неї не було наміру вбивати, оскільки у неї була можливість довести свій намір на вбивство, хоча і не намагалася після завданих ударів допомогти потерпілій прийняти міри до надання допомоги, виклику медичної допомоги, однак побачила, що потерпіла самостійно встала, пішла та стукала у двері будинку ОСОБА_7, яка також підтвердила, що вночі ОСОБА_2 стукала їй в двері просила їх відчинити, суд не бере до уваги , оскільки посткримінальна поведінка ОСОБА_4 не впливає на злочинний характер і природу самого діяння.

Отже, ОСОБА_4 діяла з прямим умислом, колегія суддів, вважає висновки органів досудового розслідування в частині кваліфікації за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України як закінчений замах на вбивство потерпілої ОСОБА_2, але свої дії не довела до кінця с причин та від волі від нього незалежних правильними і з тих причин, що обвинувачена висловлювала погрози вбити потерпілу та нанесла потерпілій ОСОБА_2 12 ударів в життєво важливі органи, на які вказує експерт і які могли бути причиною смерті потерпілої, і смерть потерпілої не настала завдяки наданню своєчасної кваліфікованої медичної допомоги.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначені виду і міри покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, суспільну небезпечність вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, ступінь здійснення злочинного наміру, конкретні обставини провадження, вказані дані про особу ОСОБА_4, обставини, які пом'якшують покарання та обставини, що обтяжують покарання.

ОСОБА_4 скоїла кримінальні правопорушення, одне із яких є особливо тяжким, друге - невеликої тяжкості, не працює, характеризується задовільно, розлучена, на обліку лікарів нарколога, фтизіатра не перебуває, в момент вчинення кримінальних правопорушень психічними хворобами не страждала на обліку у лікаря психіатра не перебувала.

До обставин, які пом'якшують покарання, суд відносить добровільне відшкодування матеріальної шкоди за лікування потерпілої ОСОБА_2 за цивільним позовом прокурора в інтересах держави в особі КУ «Старобільске РТМО» у розмірі 1540,56 грн.

До обставин, які обтяжують покарання, суд відносить вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння.

Виходячи із загальних принципів призначення покарання, з урахуванням обставин справи і даних про особу обвинуваченої ОСОБА_4, а також думки потерпілих щодо покарання і його виду, суд вважає за необхідне призначити покарання у вигляді позбавлення волі на визначений строк в кримінально-виконавчій установі закритого типу, оскільки таке покарання буде відповідати вчиненому обвинуваченим, достатнім для її виправлення і необхідним для попередження нових злочинів.

При призначенні покарання відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, суд вважає за необхідне призначити покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Підстав для застосування до обвинуваченої ОСОБА_4 положень ст.ст. 69,75 КК України суд не вбачає.

Цивільні позови потерпілими не заявлялись. Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі КУ «Старобільске РТМО» у розмірі 1540,56 грн. відшкодовано добровільно.

Процесуальні витрати, пов'язані з проведенням експертиз, покласти на обвинувачену згідно до ст. 126 КПК України.

Питання про речові докази вирішити в порядку ст.100 КПК України. Речові докази - фрагмент шиферу, конверт, який містить зразки крові ОСОБА_2, конверт, який містить зразки крові ОСОБА_4, верхній одяг (майку, шорти), вилучені у ОСОБА_4, які мають сліди кримінального правопорушення (сліди крові) та не мають ніякої цінності, суд вважає за необхідне знищити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 373, 374 КПК України, суд

засудив:

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 15, ч.1 ст.115, ч. 2 ст. 125 КК України і призначити їй покарання:

за ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України - у вигляді позбавлення волі строком на сім років шість місяців.

за ч.2 ст. 125 КК України - у вигляді обмеження волі строком на один рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточно призначити ОСОБА_4 покарання шляхом поглинання менш суворого більш суворим у вигляді позбавлення волі на строк сім років шість місяців з відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі закритого типу.

Строк відбування покарання відраховувати з 28.06. 2013 року.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити до набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь держави - одержувач УК у Старобільському районі (Старобільський район) 24060300, рахунок № 31116115700331, МФО 804013, банк ГУДКСУ у Луганській області, ідентифікаційний код 37858396 процесуальні витрати:

за проведення дактилоскопічної експертизи № 118 від 06.07.2013 року у розмірі 244 грн. 50 коп.,

за проведення судової імунологічної експертизи № 34/10 від 12.07.2013 року у розмірі 367 грн. 75 коп.,

за проведення судової імунологічної експертизи № 35/10 від 12.07.2013 року у розмірі 735 грн. 50 коп.

Речові докази - фрагмент шиферу, конверт, який містить зразки крові ОСОБА_2, конверт, який містить зразки крові ОСОБА_4, верхній одяг (майку, шорти), вилучені у ОСОБА_4, які знаходяться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Старобільського РВУМВС України у Луганській області - знищити.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області через Старобільський районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим з дня отримання копії вироку.

Головуючий - суддя Олійник С.В.

Судді Зайцев В.О.

Форощук О.В.