Ухвала суду № 37483295, 20.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" лютого 2014 р. м. Київ К/800/53324/13

Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Чумаченко Т.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ахтамар» на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2013 р. по справі № 437/5650/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ахтамар» до Луганської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити дії –

в с т а н о в и л а:

У квітні 2013 р. ТОВ «Фірма «Ахтамар» звернулось із позовом до Луганської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 27 листопада 2012р. № 30/45 про відмову у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зобов'язання відповідача розглянути на пленарному засіданні питання щодо надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0086 га під розміщений торгівельний павільйон за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонная, 28 К.

Постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 21 червня 2013 р. позов задоволено. Висновки суду обґрунтовані тим, що спірне рішення є немотивованим та прийнято без врахування положень ч. 5 ст. 120, ч. 3 ст. 123, ст. 124, ст. 134 Земельного кодексу України.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2013 р. постанова суду першої інстанції скасована, ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено. Постанова суду обґрунтована тим, що підставою для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є витяг від 22 листопада 2012р. № 33 засідання постійної комісії відповідача з питань земельних відносин, екології та охорони НПЗ.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ «Фірма «Ахтамар» подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати це рішення, залишити в силі постанову суду першої інстанції. Скарга обґрунтована невірним застосуванням судом норм матеріального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судами та обґрунтованості застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає їх необґрунтованими.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанції, рішенням постійно діючого Третейського суду при асоціації "Юридична група" "Верітас" від 02 липня 2007р. у справі № 01-19.10/2007 за ТОВ "Фірма Ахтамар" визнано право власності на торгівельний павільйон загальною площею 85,7 кв. м., що розташований за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонная, 28 К.

Реєстрація права власності за підприємством була здійснена МКП БТІ м. Луганськ, про що свідчить Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 15 листопада 2007р. за № 166665656, номер запису 3636 в книзі 30.

Судами також встановлено, що позивач звернувся до Луганської міської ради із клопотанням від 23 березня 2012р. про видачу рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0086 га під розміщений торгівельний павільйон за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонная, 28 К, з наданням відповідних документів, в тому числі планом земельної ділянки, яким було визначено її площу, та погоджено начальником Управління архітектури та містобудування Луганської міської ради.

Рішенням Луганської міської ради від 27 листопада 2012р. № 30/45 відмовлено в наданні Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма "Ахтамар" дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0086 га під розміщений торгівельний павільйон за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонная, 28 К

Відповідно до ч. 5 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.

Згідно зі ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст.134 цього Кодексу не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна(будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Частиною третьою ст. 124 Земельного кодексу України зазначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу,здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Статтею 123 Земельного кодексу України встановлено порядок набуття права користування земельними ділянками, в тому числі права оренди для осіб, зазначених у ч. 2 та 3 ст. 134 цього Кодексу.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Як вбачається зі спірного рішення та встановлено судами, відмова позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою прийнята на підставі витягу від 22 листопада 2012р. № 33 засідання постійної комісії відповідача з питань земельних відносин, екології та охорони навколишнього природного середовища за підсумками голосування.

Отже, спірним рішенням Луганської міської ради наведено підстави та зазначено мотиви для відмови у наданні згаданого дозволу, у зв’язку з чим таке рішення відповідає вищенаведеним матеріально-правовим нормам, що вказує на обґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для його скасування.

Крім того, апеляційним судом обґрунтовано не взято до уваги посилання позивача на згадане рішення постійно діючого Третейського суду при асоціації "Юридична група" "Верітас" від 02 липня 2007р. у справі № 01-19.10/2007, оскільки, як вірно зазначено судом, вказане рішення прийнято під час дії Закону України «Про третейські суди», який виключає можливість вирішення третейським судом справ, що підлягають вирішенню судами загальної юрисдикції.

З огляду на викладене, апеляційним судом вірно встановлено характер спірних взаємовідносин та обґрунтовано застосовано норми матеріального права до їх вирішення. Порушень норм процесуального закону, які б могли призвести до прийняття невірного рішення, не встановлено. Твердження касаційної скарги зазначений висновок суду не спростовують.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів –

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ахтамар» залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2013 р. по справі № 437/5650/13-а залишити буз змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 – 239-1 КАС України.

Судді: