Ухвала суду № 37483293, 17.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" лютого 2014 р. м. Київ К/800/19422/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Фоміні А.Ю.

за участю представників позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013

та постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.12.2012

у справі № 2а-5877/12/1070

за позовом Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів»

до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 21.11.2012 № 0001272301, № 0001282301.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17.12.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної виїзної позапланової перевірки ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ФГ «Дід-Ух» за період з 01.01.2012 по 30.06.2012, складено акт № 197/22-011/00951770 від 09.11.2012, в якому зафіксовано порушення: ст. ст. 134, 138, 139 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. ст. 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених статтей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні товарів (робіт, послуг), відсутність об'єкту оподаткування, є по своїй суті безтоварними, встановлено неправомірність формування валових витрат, що призвело до їх завищення за І півріччя 2012 року на суму 3 480 044,63 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за І півріччя 2012 року на суму 730 809,37 грн.; п. 201.6 ст. 201, ст. ст. 185, 186, 187, 188, 200 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. ст. 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статтей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні товарів (робіт, послуг), відсутність об'єкту оподаткування, встановлено неправомірність формування податкового кредиту в загальній сумі 696 008,94 грн., в тому числі: за березень 2012 року в сумі 48 336,67 грн. та за квітень 2012 року в сумі 647 672,27 грн., в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за квітень 2012 року на суму 48 336,67 грн., та за травень 2012 року на суму 647 672,27 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 21.11.2012 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001272301 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 096 213,68 грн., в т.ч.: 730 809 грн. основного платежу та 365 404,68 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0001282301 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 696 008 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 348 004 грн.

Висновки, зафіксовані в акті перевірки податковий орган обґрунтовує тим, що підприємством до складу податкового кредиту за квітень, травень 2012 року включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, що були складені постачальником ФГ «Дід-Ух» за наслідками господарських операцій з поставки насіння соняшника на загальну суму 4 176 053,60 грн., в тому числі ПДВ - 696 008,94 грн., посилаючись на не підтвердження фактів здійснення таких господарських операцій у зв'язку з відсутністю у ФГ «Дід-Ух» необхідних ресурсів для ведення сільськогосподарського виробництва та постачання вказаної продукції.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що податковий кредит з податку на додану вартість сформовано у відповідності до вимог чинного законодавства на підставі належним чином оформлених податкових накладних; на час здійснення господарських операцій з позивачем ФГ «Дід-Ух» було належним чином зареєстроване юридичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності.

Однак, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій посилались на докази, які є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій (поставки товарів), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування податкового кредиту позивача, податковий орган вказував, що операції між позивачем та вищезазначеним контрагентом були нікчемними.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та ФГ «Дід-Ух», а саме: можливостей контрагента позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні отриманого товару, не досліджено руху активів у процесі здійснення господарських операцій, з відповідним документальним підтвердженням.

Також судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання щодо правомірності формування валових витрат позивача в спірному періоді в розрізі із понесеними витратами на виконання господарських операцій із вищевказаним контрагентом та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Однак, встановлення даних обставин має важливе значення для правильного вирішення даної справи.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013 та постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.12.2012 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний