Ухвала суду № 37483207, 12.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2014 року м. Київ К/9991/70604/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Чернівці (далі - ДПІ)

на постанову господарського суду Чернівецької області від 25.05.2011

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.10.2011

у справі № 6/258

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Триал" в особі його Чернівецької філії (далі - Товариство)

до ДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Чернівецької області від 25.05.2011, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.10.2011, позов задоволено; скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ від 09.06.2006 № 0003032320/0 та № 0003022320/0, а також від 07.07.2006 № 0003032320/1 та № 0003022320/1.

У прийнятті цих судових актів попередні інстанції виходили з факту дотримання позивачем умов, з якими чинне законодавство України пов'язує право платника на формування податкового кредиту та валових витрат.

На вказані судові акти ДПІ подано касаційну скаргу, в якій заявник просить їх скасувати та відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування касаційних вимог скаржник посилається на порушення судами положень підпунктів 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позаяк дані податкового обліку було сформовано позивачем на підставі недостовірних документів.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено виїзну позапланову перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.05.2004 по 31.05.2004, оформлену актом від 30.05.2006 № 2426/23-1/25957880.

За наслідками цієї перевірки податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення ДПІ:

від 09.06.2006 № 0003032320/0, згідно з яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 76885,50 грн. (у тому числі 51257 грн. за основним платежем та 25268,50 грн. за штрафними санкціями);

від 09.06.2006 № 0003022320/0, за яким Товариство зобов'язано сплатити податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 96150 грн. (у тому числі 64100 грн. за основним платежем та 32050 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для цих донарахувань став висновок податкового органу про неправомірне включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, пред'явлених до сплати постачальником (товариством з обмеженою відповідальністю «Мелана», далі - ТОВ «Мелана») у ціні поставленого товару (профілю алюмінієвого), а також про безпідставне зменшення Товариством оподатковуваного доходу на вартість цього товару.

При цьому в акті перевірки ДПІ посилається на те, що названий контрагент-постачальник не задекларував та не сплатив до бюджету податкові зобов'язання з ПДВ та з податку на прибуток, які б відповідали обсягам поставок за розглядуваними господарськими операціями, що стало підставою для визнання договору купівлі-продажу від 26.04.2004 № 4 (в рамках виконання якого виконувалися ці операції) недійсним в судовому порядку.

Крім того, за твердженням ДПІ, факт реєстрації ТОВ «Мелана» на підставну особу та підписання первинних документів від імені цього товариства невстановленими особами виключає правомірність формування даних податкового обліку на підставі таких документів.

Як випливає зі змісту пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 названого Закону (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та на формування валових витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

У розглядуваному випадку власне реальність виконання операцій з поставки спірним контрагентом товару (профілю алюмінієвого) в адресу позивача податковою інспекцією не заперечується; факт виконання цих операцій був встановлений й у процесі розгляду справи про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 26.04.2004 № 4.

А відтак суди цілком обґрунтовано відхилили посилання відповідача на невиконання спірним контрагентом обов'язку з декларування та сплати необхідних сум податкових зобов'язань до бюджету, що виникли у зв'язку з виконанням зазначених операцій, позаяк зазначені порушення допущені постачальником платника, тобто третьою особою, а тому не можуть бути підставою для висновку про недобросовісність позивача як платника податків.

Чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит з повнотою відображення постачальником у своїй податковій звітності відповідних господарських операцій, з фактичною сплатою постачальниками податків до бюджету. Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

Доводи податкового органу про підписання первинних документів від імені спірного контрагента невстановленою особою також не спростовують висновків судів, покладених в основу прийняття рішень зі спору. Адже платник не має можливості встановлювати автентичність та приналежність підписів на кожному документі, представленому контрагентом, а також проводити почеркознавчу експертизу під час здійснення підприємницької діяльності, на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України погоджується з наданою судами правовою оцінкою обставин справи щодо обґрунтованості позовних вимог та незаконності оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги були розглянуті судами першої та апеляційної інстанцій по суті, цим доводами було надано правильну юридичну оцінку. Підстави для їх переоцінки у суду касаційної інстанції відсутні в силу статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки усі обставини, що входять до предмета доказування у справі, встановлені судами на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, які відповідають ознакам належності та допустимості, цим обставинам надана правильна юридична оцінка, то підстав для скасування оскаржуваних судових актів не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Чернівці відхилити.

2. Постанову господарського суду Чернівецької області від 25.05.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.10.2011 у справі № 6/258 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько