Ухвала суду № 37483208, 03.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" лютого 2014 р. м. Київ К-30450/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника відповідача Нальотова А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (правонаступник Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області)

на постанову Господарського суду Полтавської області від 26.03.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2010

у справі №17/82

за позовом Закритого акціонерного товариства «Ворсклянське»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Полтавської області від 26.03.2008, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2010, позов задоволено частково. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кобеляцької МДПІ №0000372301/0 від 13.09.2006 про донарахування податку на додану вартість у розмірі 19194 грн. та штрафних санкцій у розмірі 9597 грн., а всього на загальну суму 28791,00 грн. Визнано частково нечинним та скасовано в частині нарахування 510,00 грн. штрафних санкцій податкове повідомлення-рішення Кобеляцької МДПІ №0000362301/0 від 13.06.2007 про донарахування збору за забруднення навколишнього природнього середовища за основним платежем 9,40 грн. та штрафних санкцій у сумі 1700 грн., на загальну суму 1709,40 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.11.2003 по 01.01.2006, за результатами якої складено акт №91-230-02798735 від 09.06.2006.

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення п.11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податкове зобов??язання з податку на додану вартість в сумі 19194 грн., п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 №303 «Про порядок затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору», із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податкове зобов?язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 9,40 грн.; ст.5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших машин і механізмів» щодо своєчасності нарахування та перерахування податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у сумі 3724,89 грн.

На підставі акта перевірки прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення №0000372301/0 від 13.09.2006 про донарахування податку на додану вартість у розмірі 19194 грн. та штрафних санкцій у розмірі 9597 грн., №0000701700/0 від 13.06.2007 про донарахування збору за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 9,40 грн. та штрафних санкцій у сумі 1700 грн.; податкове повідомлення-рішення №0000362301/0 від 13.06.2006 про донарахування податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів у сумі 3724,89 грн. і штрафних санкцій у сумі 2032,44 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що згідно довідки від 17.05.2000 №19/2680 про включення позивача до ЄДРПОУ основними видами діяльності позивача за КВЕД є 05.01.1 - ловля риби та 15.20.0- промислове виробництво риби.

Згідно з п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» сільськогосподарські товаровиробники незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства, податок на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва не зараховують до бюджету, а залишають у своєму розпорядженні і використовують на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

Цей Закон не містить визначення сільськогосподарського товаровиробника.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.05.1999 №391 визначено, що до підприємств, які є сільськогосподарськими товаровиробниками, належать також рибницькі та рибальські, включаючи риболовецькі, господарства, що займаються риборозведенням, вирощуванням товарної риби, виловом, переробкою та збутом власної рибопродукції (незалежно від організаційно-правових форм).

Згідно Державного класифікатора видів економічної діяльності, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №375 від 26.12.2005, ці види економічної діяльності включені в коди груп економічної діяльності 05.1 (рибальство і надання по послуг у рибальстві, у тому числі ловлю риби у внутрішніх водоймах, морях) і 05.02 (рибництво і надання послуг у рибництві, у тому числі вирощування рибопосадкового матеріалу, певних видів водоростей, морське і прісноводне рибництво, розведення устриць).

Таким чином, риболовецькі господарства прирівняні до юридичних осіб, що займаються виробництвом сільськогосподарської продукції, але не зобов'язані здійснювати усі стадії виробничого процесу, включаючи вирощування, з огляду на що висновки судів попередніх інстанцій про правомірне використання позивачем встановленої п.11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» пільги, є правильними.

Таке застосування норм матеріального права відповідає і практиці Верховного Суду України викладеній в постанові від 21.01.201 за позовом Риболовецького колгоспу імені першого Травня до ДПІ у м.Керчі Автономної Республіки Крим про скасування податкового повідомлення-рішення.

Слід погодитись і з висновками судів попередніх інстанцій про скасування податкового повідомлення-рішення №0000701700/0 від 13.06.2007, яким донараховано збір за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 9,40 грн. та штрафні санкцій у сумі 1700 грн., в частині застосованих штрафних санкцій в сумі 510 грн., з огляду на невірне визначення відповідачем кількості звітних періодів (квартал) протягом яких позивачем не подавався розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища. При цьому враховується, що в іншій частині здійснене відповідачем донарахування позивачем визнається та оскаржене не було.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій свідчать про правильне застосування норм матеріального права. Підстав для скасування судових рішень, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Полтавської області від 26.03.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2010 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун