Ухвала суду № 37483198, 18.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

О.В.МуравйовЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" лютого 2014 р. м. Київ К/800/54020/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим

на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року

у справі №801/2286/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Євпаторійський рибзавод" (надалі - ПАТ «Євпаторійський рибзавод»)

до Державної податкової інспекції у м.Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (надалі - ДПІ у м.Євпаторії АРК ДПС)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

В березні 2013 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11 квітня 2013 року у задоволені позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийняте нове, яким позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0000882304 та №0000892304 від 21 грудня 2012 року, №0000122304 та №0000132304 від 28 січня 2013 року. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, податковим органом проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на прибуток та податок на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Агростройперспектива" та ТОВ "Укрбудранссервіс" за період з 01 квітня 2011 року по 30 вересня 2011 року.

За підсумками перевірки складено акт № 1983/22-03/20663004 від 04 грудня 2012 року, в якому зазначено порушення позивачем вимог п.44.1 ст.44; пп.138.1, п.138.2, пп.138.8.1 п.138.8 ст.138; пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток та порушення вимог п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198; п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість.

Поряд з цим, податковим органом проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Агростройперспектива" за жовтень 2011 року.

За підсумками перевірки складено акт №2024/22-03/20663004 від 07 грудня 2012 року, в якому зазначено порушення позивачем п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198; п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

На підставі вказаних актів перевірки та за наслідками адміністративного оскарження відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000892304, №0000882304 від 21 грудня 2012 року та №0000122304 та №0000132304 від 28 січня 2013 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючі частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції цілком вірно та обґрунтовано виходив з наступного.

Відповідно до пп.14.1.39, пп.14.1.156 та пп.14.1.157 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством, у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк. Податкове повідомлення-рішення - це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у передбачених випадках, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Згідно п.20.1.28 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у встановлених випадках, порядку та розмірі, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом/позикою, залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну/місцеву гарантію, а також за кредитом з бюджету у визначеному порядку.

В силу приписів пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення/збільшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення/збільшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових/митних деклараціях, уточнюючих розрахунках.

У разі, коли сума передбаченого грошового зобов'язання платника податків, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом, крім декларування товарів, передбаченого для громадян, або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків, такий контролюючий орган надсилає/вручає платнику податків податкове повідомлення-рішення. Дане положення врегульоване п.53.1 ст.53 Податкового кодексу України.

Положення п.56.1 та п.56.3 ст.56 Податкового кодексу України передбачають, що рішення, які прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі, та в разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати, протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, в тому числі, якщо, контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу; контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.(п.60.1 ст.60 Податкового кодексу України).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в результаті адміністративного оскарження прийнято рішення №636/7/10.2-12, яким скасоване податкове повідомлення - рішення №0000902304 від 21 грудня 2012 року. Отже, суд дійшов вірного висновку, що за цих обставин відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування вказаного податкового повідомлення - рішення від 21.12.2012р. №0000902304.

На думку податкового органу, що і зазначено у висновках в актах перевірки №1983/22-03/20663004 від 04 грудня 2012 року та №2024/22-03/20663004 від 07 грудня 2012 року, платником податків - позивачем не надано доказів того, що товар, придбаний у ТОВ "Агростройперспектива" та ТОВ "Укрбудранссервіс", був ним отриманий.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, ПАТ «Євпаторійський рибзавод» уклав договір постачання №108 з ТОВ "Агростройперспектива" 10 серпня 2011 року, предметом якого була передача у власність відходів рибних заморожених у кількості та асортименті, визначених у накладних. Сторони домовились що постачання товару здійснювалось на умовах самовивозу.

Крім того, між позивачем та ТОВ "Укрбудранссервіс" було укладено договір постачання №150611 від 15 червня 2011 року, предметом якого було передача у власність відходів рибних заморожених. Сторони визначили, що постачання товару здійснювалось на умовах самовивозу.

Також 25 травня 2011 року ПАТ «Євпаторійський рибзавод» з ТОВ "Укрбудранссервіс" укладено договір постачання №25/05, предметом якого було придбання позивачем відходів рибних, постачання яких здійснювалось ТОВ "Укрбудранссервіс" на склад позивача.

На підтвердження виконання вищезазначених договорів позивачем до матеріалів справи були долучені наступні документи: податкова накладна №502 від 01 липня 2011 року, податкова накладна №339 від 18 серпня 2011 року, товарно-транспортна накладна №33 від 01 липня 2011 року, товарно-транспортна накладна №87 від 18 серпня 2011 року, платіжне доручення №155 від 18 серпня 2011 року, платіжне доручення №17 від 04 липня 2011 року, платіжне доручення №18 від 04 липня 2011 року, банківська виписка від 04 серпня 2011 року, банківська виписка від 18 липня 2011 року, рахунок - фактури №СФ-0000028 від 01 липня 2011 року, рахунок - фактури №СФ - 160871 від 16 серпня 2011 року, виробничий акт - звіт від 31 серпня 2011 року, виробничий акт - звіту від 31 липня 2011 року, виписка з журналу реєстрації автомобільного транспорту, виписка із журналу реєстрації доручень, виписка із журналу реєстрації вихідної документації, одноразовий договір-заявка на перевезення вантажу № Б19/0811 від 17 серпня 2011 року з ФОП ОСОБА_1, акт здачі-прийняття робіт №ОУ-0000041 від 19 серпня 2011 року, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000030 від 02 липня 2011 року, накладна №РН-063009 від 01 липня 2011 року, накладна №081811 від 18 серпня 2011 року, накладна №338 від 04 липня 2011 року, рахунок - звіт цеха та складу за липень 2011 року та рахунок - звіт цеха та складу за серпень 2011 року.

Відповідно до вимог ч.1 та ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є визначений перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Судом апеляційної інстанції встановлено наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Згідно п.14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом/виготовленням та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В силу приписів п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду.

Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за визначеною датою на підставі визначених документів та складаються з доходу від операційної діяльності та інших доходів.

Положення п.138.2, п.138.4 та п.138.6 ст.138 Податкового кодексу України передбачають, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У пункті 187.1 статті 187 Податкового кодексу України зазначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, на момент виникнення договорів постачання товарів, позивач та його контрагенти ТОВ "Агростройперспектива" та ТОВ "Укрбудранссервіс" були юридичними особами та зареєстровані платниками податку на додану вартість. Виконання договорів, тобто фактичне здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами, обов'язковість складання яких передбачена законодавством. Придбання товарів пов'язано з господарською діяльністю позивача.

Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного/податкового періоду. (пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

В силу приписів п.198.1, п.198.2, 198.3 та 198.6 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, зокрема, операцій з придбання або виготовлення товарів, у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України, та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної/контрактної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін та складається з сум податків, нарахованих/сплачених платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів, у тому числі при їх імпорті, та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням/будівництвом, спорудженням основних фондів, основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого/нарахованого у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними, або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням, чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті/перерахуванню до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного/податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного/податкового періоду.

Як зазначено у п.201.8 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у передбаченому порядку. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.184.1 ст.184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, в силу приписів п.185.5 ст.185 Податкового кодексу України, з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Таким чином, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що господарські операції між позивачем та контрагентами - ТОВ "Агростройперспектива" та ТОВ "Укрбудранссервіс" були товарними, реальними та підтверджені наданими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, то встановлення відповідачем завищення валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість є необґрунтованим.

Поряд з цим, колегія суддів апеляційної інстанції вірно зазначила, що відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Як встановлено ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Отже, згідно ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

ДПІ у м.Євпаторії АРК ДПС під час розгляду справи судами попередніх інстанції не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача, не підтверджено належними та допустимими доказами факт нікчемності угоди та правомірність і обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів апеляційної інстанції цілком вірно звернуло увагу на те, що надаючи оцінку господарським правовідносинам, податковий орган виходить тим самим за межі своєї компетенції щодо недійсності/нікчемності таких правочинів. Якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мали місце недійсність, що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину, або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання, метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків, безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку, до бюджету, тобто фактично мало місце суспільно-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства.

До того ж відповідачем не надано жодних доказів не отримання позивачем товарів від його контрагента, не проведення платежів з ними, в тому числі оплату податку на додану вартість, не використання товарів в господарській діяльності платника податків.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим - залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В.Вербицька

____ ОСОБА_2