Ухвала суду № 37483073, 30.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2014 року м. Київ К/9991/41877/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Феміда-Інтер» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2011

у справі № 2а-3286/10/0370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Феміда-Інтер»

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання протиправними дій

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірми «Феміда-Інтер» звернулось до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними дій.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 24.12.2010 позовні вимоги задоволені.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2011 постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24.12.2010 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив його в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2011 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі невірно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, в період з 21.01.2009 по 02.02.2009 року Луцькою ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень, жовтень, листопад 2008 року, яка виникла за рахунок від`ємного значення ПДВ, що декларувалось в період з 01.07.2008 року по 01.12.2008 року, за результатами якої складений акт від 06.02.2009 року № 21/23/20136463. В ході зазначеної перевірки встановлено завищення рядка 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування за вересень 2008 року на суму 45132 грн., за листопад 2008 року на суму 8333 грн. Також зазначено, що перевіркою було підтверджено відображене ТОВ «Феміда-Інтер» бюджетне відшкодування: по декларації за вересень 2008 року у сумі 704189 грн., по декларації за жовтень 2008 року 932624 грн. та по декларації за листопад 2008 року у сумі 596909 грн. після отримання результатів зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника.

Відповідно до дозволу начальника Луцької ОДПІ та на підставі поданих податкових декларацій, відповідачем в період з 28.10.2010 року по 29.10.2010 р. проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Феміда-Інтер» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень, жовтень, листопад 2008 року, за результатами якої складений акт від 29.10.2010 року № 7531/23-3/20136463.

Як слідує із висновку даного акту, на порушення абзацу «а» п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено бюджетне відшкодування на розрахунковий рахунок платника в банку за вересень 2008 року в сумі 457317 грн. та за жовтень 2008 року в сумі 215846 грн.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) завданням органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Згідно пункту 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для виконання покладених на них завдань, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Визначення невиїзної документальної перевірки Закон України «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не містить.

Разом з цим, визначення невиїзної документальної перевірки наведене у абзаці 3 пункту 1.2 статті 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Отже, реалізація права податкового органу на проведення невиїзної документальної перевірки, наданого пунктом 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), полягає у перевірці поданих платником податку податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів, тоді як підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) визначені статтею 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, сутність такої перевірки полягає у перевірці податковим органом лише поданих платником податків власних документів, пов'язаних виключно з нарахуванням та сплатою податків та зборів.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку що документальну невиїзну перевірку позивача Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією було здійснено правомірно, оскільки вона проведена на підставі податкової звітності.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Феміда-Інтер» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2011 у справі № 2а-3286/10/0370 слід відхилити, а судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Феміда-Інтер» відхилити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2011 у справі № 2а-3286/10/0370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко