Ухвала суду № 37483075, 15.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" січня 2014 р. м. Київ К-26158/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Гончарук І.Ю.,

за участю:

представника позивача - Жолудя І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО ЛАТ»

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2009 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2010 року

у справі № 2а-28/09/1870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО ЛАТ»

до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «БІО ЛАТ» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області (далі - відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Конотопської МДПІ Сумської області № 0000141512/0 від 05 лютого 2009 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «БІО ЛАТ» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області (далі - відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Конотопської МДПІ Сумської області № 0000132311/0 від 10 лютого 2009 року.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 26 березня 2009 року вказані справи були об'єднані для спільного розгляду в одне провадження, якому присвоєно № 2а-28/09/1870.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2009 року у задоволенні позовів відмовлено в повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2010 року постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2009 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ТОВ «БІО ЛАТ», посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2010 року і направити справу на новий розгляду до суду першої інстанції.

У запереченні на касаційну скаргу Конотопська МДПІ Сумської області, посилаючись на те, що рішення судів попередніх інстанції є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2010 року.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Конотопська МДПІ Сумської області провела невиїзну документальну перевірку ТОВ «БІО ЛАТ» з питання своєчасності подання податкової звітності з податку на додану вартість (скороченої) за період: березень - грудень 2008 року, за результатами якої був складений акт № 13 від 23 січня 2009 року.

За висновками акту перевірки, позивачем були порушені вимоги підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», які полягали у неподанні декларації з податку на додану вартість (скороченої) за період: березень - грудень 2008 року.

05 лютого 2009 року Конотопська МДПІ Сумської області на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення - рішення № 0000141512/0, яким згідно з підпунктом «а» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «БІО ЛАТ» штрафні (фінансові) санкції у сумі 1700,00 грн.

Також, Конотопська МДПІ Сумської області провела позапланову виїзну перевірку ТОВ «БІО ЛАТ» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявлених у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів, по деклараціях за березень 2008 року, за травень 2008 року, за червень 2008 року, за липень 2008 року та за серпень 2008 року, які виникли за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з лютого 2008 року по липень 2008 року, за результатами якої був складений акт від № 27/23-5/34072544 від 03 лютого 2009 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені: вимоги підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7, пункту 7.7 статті 7, пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ТОВ «БІО ЛАТ» завищено заявлені суми бюджетного відшкодування на 1691488,00 грн., в тому числі: за березень 2008 року - на 508976,00 грн., за травень 2008 року - на 38159,00 грн., за червень 2008 року - на 246182,00 грн., за липень 2008 року - на 128171,00 грн., за серпень 2008 року - на 770000,00 грн., та завищено від'ємне значення різниці поточного (звітного) періоду, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, а саме: за серпень 2008 року на 148543,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було встановлено, що ТОВ «БІО ЛАТ» у березні 2008 року, травні - серпні 2008 року відносило до загальних декларації з податку на додану вартість суми податкових зобов'язань та податкового кредиту по операціях з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, які повинні були бути віднесеними до спеціальної декларації з податку на додану вартість.

10 лютого 2009 року Конотопська МДПІ Сумської області на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення - рішення № 00000132311/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зменшила ТОВ «БІО ЛАТ» суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на 1691488,00 грн., в тому числі: за березень 2008 року - на 508976,00 грн., за травень 2008 року - на 38159,00 грн., за червень 2008 року - на 246182,00 грн., за липень 2008 року - на 128171,00 грн., за серпень 2008 року - на 770000,00 грн., визначила податкове зобов'язання з податку на додану вартість та зобов'язала сплатити суму податку у розмірі 12316,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 6158,00 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що встановлений пунктом 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» спеціальний режим оподаткування поширюється і на ТОВ «БІО ЛАТ», з огляду на що подання податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої) є обов'язком, в не правом позивача. Також, суд виходив з того, що оскільки ТОВ «БІО ЛАТ» віднесло до загальних декларації з податку на додану вартість суми податкових зобов'язань та податкового кредиту по операціях з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, які повинні були бути віднесеними до спеціальної декларації з податку на додану вартість, то висновки податкового органу про завищення бюджетного відшкодування та завищення розміру від'ємного значення різниці поточного (звітного) періоду, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, є обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у періоді, який перевірявся, ТОВ «БІО ЛАТ» був платником податку на додану вартість та платником фіксованого сільськогосподарського податку.

Згідно із розрахунком за 2007 рік питома вага доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки у загальній сумі валового доходу підприємства за попередній звітний рік складала 92,2 %.

Так, у пункті 11.29 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) зазначено, що до 01 січня року, наступного за роком, в якому Верховна Рада України ратифікує протокол про приєднання України до Світової організації торгівлі, зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Для новостворених сільськогосподарських товаровиробників різних форм власності питома вага сільськогосподарської продукції в загальній сумі валового доходу підприємства в поточному році визначається за даними звітного періоду. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 4 пункту 1.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 166 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону України «Про податок на додану вартість») суми податку на додану вартість повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених указаними пунктами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року № 271 було затверджено Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, у пункті 2 якого (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) зазначено, що його дія поширюється на сільськогосподарських товаровиробників незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, котрі зареєстровані як платники ПДВ і одержали від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік суму, що становить не менш як 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що спеціальний режим оподаткування, передбачений пунктом 11.29 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) поширюється на позивача, а отже, подання податкової декларації скороченої форми є його обов'язком, з огляду на що визначення ТОВ «БІО ЛАТ» штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1700,00 грн. оспорюваним податковим повідомленням-рішенням є правомірним.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, ТОВ «БІО ЛАТ» в порушення вимог пунктів 7.5, 7.7 статті 7, пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у березні 2008 року, травні - серпні 2008 року відносило до загальних декларації з податку на додану вартість суми податкових зобов'язань та податкового кредиту по операціях з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, які повинні були бути віднесеними до спеціальної декларації з податку на додану вартість, що призвело до завищення заявленого до бюджетного відшкодування податку на додану вартість та завищення розміру від'ємного значення різниці поточного (звітного) періоду, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що зменшення ТОВ «БІО ЛАТ» суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на 1691488,00 грн., визначення податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 12316,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6158,00 грн. оспорюваним податковим повідомленням-рішенням є правомірним.

За таких обставин, суди попередніх інстанції дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Згідно частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ТОВ «БІО ЛАТ» підлягає залишенню без задоволення, а постанова Сумського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2009 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2010 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО ЛАТ» залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна